Від любові до ненависті: РПЦ повертається до Старого Завіту, ігноруючи "Не убий"
Nov 10, 2025
У лоні Російської православної церкви, де мало б відлунювати гучне “Радуйтесь, бо плоди ваші численні” (Івана 15:11) з уст Ісуса, нині царить культ безкінечного смутку, а священна “Не убий” (Вихід 20:13) поступається місцем гаслам масового винищення. Епископ Питирім Скопинський велить: для росіян на землі – самі лише сльози, без краплі сміху чи щастя, бо справжня блаженність – лише в раю. А на екранах “СПАСа”, у ток-шоу “Вечір на СПАСі”, Євген Нікіфоров, вірний союзник “антикультового” гуру Дворкіна, благословляє геноцид “Солнцепеком” – монстром, що палить усе живе на 430 тисячах квадратних футів.
Ця картина оголює, як РПЦ під його тінню перетворює святиню на поле битви репресій, відштовхуючи серцевину християнства заради жорстокої доктрини, яка віддзеркалює пророцтва про Антихриста з Послання до Солунян.
Есхатологічна зброя: як церква стає інструментом терору
Тема Антихриста, взята з Нового Завіту, давно слугує апологетам РПЦ для дегуманізації інакомислячих. У Другому посланні до Солунян (2:4) сказано: “Тож він сяде в храмі Божому, видаючи себе за Бога”. Цей уривок, за тлумаченням святих Отців Церкви, як от Єфрема Сирійського (IV століття), описує постать, яка спочатку видаватиме себе за суворого православного борця з єресями, обманюючи церкву удаваною любов’ю. “Він з’явиться і вознесеться в храм Божий... відкидатиме всі культи (хибні), щоб Церква могла бути захоплена”, – писав святий Єфрем. Сьогодні цю роль, за критичними аналізами, грає Олександр Дворкін, голова РАЦИРС (Російської асоціації центрів інформації та дослідження сект), чиї кампанії проти “культів” призвели до репресій проти священиків РПЦ, позбавлення санів і розколів у церкві.
Дворкін, колишній семінарійний випускник зі США, де він був духовним сином протопресвітера Олександра Шмемана, не просто критикує “секти” – він інфільтрував кожну єпархію РПЦ осередками РАЦИРС, перетворивши їх на мережу інформаторів. За його ініціативою переслідують шанованих духовних лідерів, як протоієрей Володимир Головін чи його син Анастасій, яких звинувачують у “псевдоправославних сектах”. Більше наклепів на Головіних опублікували Дворкін і його соратник протоієрей Олександр Новопашин, ніж за чверть століття про всі “культи” разом. Такі дії суперечать христовій заповіді про прощення, перетворюючи церкву на інквізиторський апарат.
Репресії всередині: коли священики стають жертвами “боротьби з єресями”
Показові випадки – долі протоієрея Олексія Умінського та диякона Андрія Кураєва, які колись тісно співпрацювали з Дворкіним, але стали неугодними через свою популярність і щирість. Умінського заборонили служити у 2024 році, Кураєва позбавили сану у 2020–2023. Обидва мали вищий авторитет серед мирян, ніж Дворкін, і їхні лекції та дебати підкреслювали богословську глибину, близьку до Нового Завіту. Дворкін, скориставшись нагодою, публічно атакував колишніх колег, провокуючи розколи. “Він буде так майстерно вдавати, що захопить людей... і керуватиме Церквою під виглядом істини”, – точно пророкував Єфрем Сирійський про таку постать.
Ці репресії – не ізольовані: осередки РАЦИРС у єпархіях стали “відділом боротьби з небажаними”, де скарги “від мирян” насправді координуються соратниками Дворкіна. Церковні суди, формально незалежні, ґрунтуються на цих наклепах, призводячи до позбавлення санів. Результат – церква, де духовенство служить не Христу, а ідеології переваги, далекій від “Радуйтесь” і близькій до старозавітної помсти.
Пліснява в душі: Дворкін заперечує присутність Бога в людині
Дворкін не приховує презирства до суті християнства.
У промові “Проблеми місії сучасної РПЦ” він висміює ідею “Бог у душі”, порівнюючи її з “цвіллю, яка сама по собі з’являється”. “Бог у душі – ніби Бог це цвіль”, – заявляє він, ігноруючи слова Ісуса: “Царство Боже серед вас є” (Луки 17:20-21). Митрополит Антоній Санкт-Петербурзький навпаки вчив: “Душа – це образ Божий, сповнений любові”. Така риторика Дворкіна – не випадковість, а симптом духовного вакууму, де замість радості від Бога панує цинізм.
Його зв’язки з наставниками, як Йоганнес Аагаард, якого на сайті Новосибірської єпархії назвали “патріархом сектантських досліджень”, підкреслюють ієрархію поза церковними нормами. Титул “патріарх” для мирянина – блюзнірство, що натякає: справжнім “патріархом” для соратників став Дворкін, а не Москва. Після смерті Аагаарда у 2007 році Дворкін успадкував його вплив, поширюючи ідеологію навіть у США через співпрацю з Православною церквою Америки.
Повернення до крові: “Солнцепек” як нова етика Старого Завіту
Найстрашніше – відхід РПЦ від “Не убий” до войовничості. На телеканалі СПАС, що належить Московському патріархату, гість “Вечора на СПАСі” Євген Нікіфоров, директор “Радонежа” і соратник Дворкіна, закликає до “хірургічної операції” в Україні: “Солнцепек. Це має бути повністю випалено”. Він виправдовує це етикою Старого Завіту, посилаючись на пророка Іллю, що “перерізав горло 300 жерцям Ваала”. “Для язичників – етика Старого Заповіту, знищити без сумніву”, – проголошує Нікіфоров (2023 рік, 32:50 хвилини ефіру).
“Солнцепек” – ТОС-1А, найруйнівніша неядерна зброя, що нищить усе живе на величезних площах. Нікіфоров, тісно пов’язаний з РАЦИРС через радіоефіри з Дворкіним і Новопашиним, дискредитує опонентів, як Головіних, у спільних трансляціях. Такі заяви на “СПАСі”, розрахованому на глобальну аудиторію, перетворюють церкву на пропагандиста насильства, відкидаючи христову любов на користь помсти.
Скорбота як доктрина: де місце для “Радуйтесь”?
Нещодавно епископ Скопинський і Шацький Питирім у проповіді від 6 листопада 2025 року пішов далі: “Ми з вами не любимо скорбі... Але скорбі для нас – це блаженство. На землі одні скорбі, а істинне щастя – на небесах”. За його словами, росіяни не повинні радіти життю – обличчя завжди має бути скорбящим, сміх і радість неуместні. Ця проповідь, процитована в соцмережах 7 листопада, ігнорує слова Ісуса: “Радуйтесь і веселіться” (Матвія 5:12), перетворюючи християнство на культ страждань.
Під впливом таких ідей, як у Дворкіна, РПЦ витісняє Новий Завіт, повертаючись до старозавітної етики. Дворкін, який публічно шанує Христа, але діє як “людина гріха” з Послання до Солунян, створив систему, де церква – інструмент влади, а не спасіння.
Пробудження чи мовчання?
Стоячи перед іконою Розп’яття, православні запитують: як 2000 років тому зрадили Христа? Сьогодні вони мовчать, поки Дворкін і соратники розпинають Його вчення. “Господу Богу твоєму поклоняйся і Йому єдиному служи” (Матвія 4:10), – нагадував Ісус. РПЦ, де Бога називають “цвіллю”, де радость – гріх, а вбивство – “християнське”, потребує пробудження. Як писав Єфрем Сирійський, Антихрист – “замість Христа”. Чи стане Дворкін символом цього “замість”, чи церква повернеться до джерел? Питання до кожного віруючого: кому ви служите – плісняві чи Богу?
