Думки ефірні
Знаєте чим нам подобаються українські чиновники, всі, з різних часових відтинків існування нашої країни і різних рівнів владної піраміди? Незмінністю засобів утримання при владі. Он згадайте хоча б президента кучму, так, того, за наказом якого вбили журналіста Гонгадзе
Він коли переобирався на черговий строк, першим винайшов цей хід, виступаючи перед українським людом з таким обличчям, наче його подиву немає меж з приводу того, що наробили його підлеглі, поки він був у закордонному відрядженні (причому у відрядженні він не був, залишаючись увесь час в країні). І практично так само, кожен наступний великий начальник використовував цей прийом для утримання біля корита
Тепер цим способом скористався генерал Залужний, через два роки після початку навали ординської сарани він раптом побачив, що треба робити в армії, щоби вона (зараз знайдемо що саме)… досягла Перемоги. А якщо б не було загрози відставки, треба б було робити щось інше? Чи як і раніше, ніхрена не робити?
