Як українці використовують ШІ в освіті, медіа, культурі та які виклики виникають разом із поширенням технології?
Ще кілька років тому штучний інтелект здавався чимось із майбутнього. А сьогодні він допомагає студентам готуватися до занять, журналістам редагувати тексти та генерувати ідеї. На виконання цих задач уже не потрібно витрачати безліч часу. Достатньо звернутись із запитом до цифрового помічника.
Анастасія, 19-річна студентка факультету журналістики, - приклад молодої людини, для якої ШІ став одним з інструментів навчання. Вона може звернутися до нього, коли потрібно розібратися зі складною темою, придумати заголовок для матеріалу або відредагувати текст. Проте користування нейромережею не означає, що вона готова довіряти їй повністю. Адже отримана відповідь ще не гарантує її правдивість.
Досвід Марії допомагає поглянути на ширше питання: як штучний інтелект змінює навчання, журналістику та творчу індустрію в Україні? І чи встигає суспільство навчитися відповідально користуватись технологією?
Дослідження Міністерства цифрової трансформації України та Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення дають змогу побачити, як українці освоюють ШІ та які ризики вважають найважливішими.
ШІ став частиною повсякденного життя
За результатами дослідження цифрових навичок українців, яке оприлюднило Міністерство цифрової трансформації у листопаді 2025 року, інструментами штучного інтелекту користуються 42% дорослих і 70% підлітків. Половина дорослих респондентів та 76% підлітків зазначили, що хоча б раз ухвалювали рішення, опираючи на відповіді ШІ. Ці дані свідчать, що технологія поступово стає звичним інструментом для навчання, роботи й виконання повсякденних завдань.
Важко не помітити і поширення серед підлітків. Проте сам факт використання ШІ не означає, що людина вміє застосовувати його правильно. Відповідь можна отримати за декілька секунд, але не факт, що вона буде достовірною. ШІ може помилятися, вигадувати й посилатися на джерела, яких не існує. Тому цифрова грамотність сьогодні - це не лише вміння користуватися інструментом, а й здатність перевіряти його результати.
ШІ в освіті: помічник у навчанні чи заміна самостійної роботи?
У навчанні Анастасії ШІ може виконувати роль помічника: пояснити складне поняття простішими словами, запропонувати кілька ідей або допомогти вдосконалити матеріал. Але дівчині все одно потрібно самостійно оцінити отриману інформацію та знайти підтвердження фактів.
Це важлива відмінність між доступом до інформації та вмінням нею користуватися. ШІ здатний помилятися, вигадувати інформацію й надавати неправдиві посилання. Тому цифрова грамотність сьогодні — це не лише вміння сформулювати запит, а й здатність перевірити результат.
Міністерство освіти і науки України спільно з Міністерством цифрової трансформації та експертами розробило рекомендації щодо відповідального використання ШІ у закладах вищої освіти. Документ містить поради для студентів, викладачів, адміністрацій університетів і дослідників.
Для студентів факультету журналістики такі можливості особливо практичні. ШІ може допомогти сформулювати запитання для інтерв’ю, запропонувати кілька варіантів заголовка, відредагувати граматику або пояснити складний термін. Проте він не здатний повністю замінити спілкування з героєм, перевірку документів і відповідальність журналіста за достовірність опублікованої інформації.
Є й інший бік проблеми. Якщо студент передає штучному інтелекту написання всієї роботи, не аналізує її змісту й не перевіряє джерел, навчання стає неефективним. Замість розвитку власного мислення здобувач освіти отримує готовий текст.
Тому ключове питання полягає не в тому, чи варто забороняти ШІ в освіті, а в тому, як навчитися користуватися ним правильно та дотримуватись академічної доброчесності.
ШІ у медіа: спрощення роботи та ризики
Коли Анастасія працює над журналістськими завданнями, ШІ може допомогти їй знайти напрям для майбутнього матеріалу, запропонувати варіанти заголовка або відредагувати речення. Проте будь-який факт, який потрапляє до журналістського тексту, потребує перевірки.
У журналістиці штучний інтелект уже впливає на редакційні процеси. Він може розшифровувати інтерв’ю, перекладати матеріали, допомагати редагувати тексти й великим обсягом інформації. Для редакцій, які працюють з обмеженими ресурсами, це можливість заощадити час і зосередитися на складніших завданнях.
Про масштаби використання технології свідчить дослідження Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, проведене в червні–липні 2025 року. В опитуванні взяли участь 343 респондентів з 20 областей України, які представляли різні типи медіа.
Відповідно до оприлюднених результатів, 41,86% опитаних медіа використовують інструменти ШІ у своїй діяльності, 50,4% не застосовують їх, а 7,85% не визначилися з відповіддю. Найпоширенішими напрямами використання стали редагування текстів - 25,1%, перетворення відео на текст і навпаки - 23,3%, переклад із розпізнаванням мови - 21,3%. Генерацію журналістських текстів зазначили 13,4% респондентів.
Ці показники демонструють, що медіа частіше використовують ШІ для допоміжних завдань, ніж для повного створення журналістського матеріалу.
Особливо важливими є побоювання учасників дослідження. Серед ризиків для медіагалузі вони називали витіснення людини з журналістики - 94,75%, сприяння поширенню дезінформації - 94,17%, втрату довіри аудиторії - 92,13% і порушення приватності даних - 90,67%.
Ще один виклик - авторське право. За даними того ж дослідження, лише 23,6% опитаних медіа повідомили, що мають політики захисту інтелектуальної власності під час роботи з ШІ. Водночас 58,3% респондентів висловили потребу в навчанні з цього питання.
Отже, редакціям потрібні не лише нові інструменти, а й чіткі правила їх використання. Важливо визначити, хто перевіряє згенеровану інформацію, як захищаються персональні дані, у яких випадках аудиторію потрібно повідомляти про застосування ШІ та хто несе відповідальність за опублікований матеріал.
Для Анастасії, яка лише починає професійний шлях, це важливий урок: уміння користуватися цифровими інструментами має поєднуватися з фактчекінгом, дотриманням журналістських стандартів і розумінням власної відповідальності.
Культура: нові форми творчості та питання авторства
Штучний інтелект змінює не лише навчання й журналістику, а й культурні та творчі індустрії. За допомогою цифрових інструментів можна створювати ілюстрації, експериментувати з анімацією, генерувати музичні фрагменти, працювати з фото та відео. Для митців це може бути способом випробувати нові формати, а для невеликих творчих команд - можливістю реалізувати ідеї, на які раніше не було ресурсів.
В Україні також з’являються культурні проєкти, які експериментують із новими технологіями. Наприклад, у реєстрі Українського культурного фонду представлено проєкт анімаційного фільму «Катерина», який передбачає використання ШІ на етапі підготовки анімації та навчання молодих художників відповідній техніці.
Анастасія також може використовувати такі інструменти для створення навчальних презентацій або пошуку ідей для мультимедійних матеріалів. Проте між допомогою технології та самостійним творчим рішенням залишається важлива межа: інструмент може запропонувати варіант, але людина визначає, який зміст хоче передати аудиторії.
Однак наведені дослідження не містять окремого загальнонаціонального опитування, яке показувало б, скільки саме українських митців або культурних установ використовують ШІ.
Водночас використання ШІ у творчості порушує питання, які вже обговорюють у культурній сфері. Кому належить авторство роботи, створеної за допомогою цього інструмента?
Це питання стосується не лише правових норм, а й цінності людської творчості. Якщо технологія здатна створити зображення за кілька секунд, це не означає, що вона замінює досвід митця, його особистий погляд або культурний контекст твору. Водночас було б помилкою вважати будь-яке використання ШІ несумісним із творчістю.
Для української культури важливо знайти методи, які дозволять експериментувати з новими інструментами, не знецінюючи працю авторів і не нехтуючи їхніми правами.
Чи готові українці відповідально використовувати ШІ?
Історія Анастасії показує, як штучний інтелект може вписатися в життя однієї студентки. Соціологічні дані дають змогу побачити ширшу картину: ШІ використовують 42% дорослих і 70% підлітків, українські медіа залучають його до редакційних процесів, а освітні установи розробляють рекомендації щодо його застосування.
У сукупності результати дослідження демонструють, що поширення технології потребує не лише доступу до інструментів, а й розвитку навичок відповідального користування ними.
Майбутнє Штучного інтелекту
Для Анастасії ШІ - це інструмент, який може допомогти швидше опрацювати інформацію та знайти нові ідеї. Але він не повинен підміняти її власне мислення, перевірку фактів і професійне судження. Саме в цьому полягає головний виклик для молодого покоління: навчитися використовувати технологію так, щоб вона розширювала можливості людини, а не позбавляла її самостійності.
Майбутнє штучного інтелекту в Україні залежатиме не лише від розвитку технологій, а й від того, наскільки відповідально суспільство навчиться їх використовувати.
