Технології — це те, без чого немислимі не просто блага сучасного світу —без них неможливий поступ людства як такий. Творення інновацій є фундаментальним процесом для нашого розвитку. Тому й не дивно, що у держав, чиї світила науки стоять в авангарді цього процесу, підноситься престиж в очах цілого світу. Великі культури названі такими зокрема завдяки своєму внеску в це велике ремесло.
Україна ж протягом історії потрапляла в обставини, що не давали їй змогу творити від свого власного імені — її державність принишкла під прапорами інших владарів. Однак такого ж не можна сказати про наш народ та самобутню культуру, яку не розчинили сотні років асиміляції. Як носії цінностей і виключного, з огляду на географічне положення, генофонду, ця земля дала й продовжує давати видатних людей, чиї винаходи використовують у всьому світі. Гіпсова пов’язка, гелікоптер, компакт-диск, вакцини проти чуми й холери, електричний трамвай — це лиш мала частина благ, що творять ту картину укладу, що ми бачимо сьогодні. І ось у час, коли людство готується перейти на шосту сходинку технологічного устрою, йдучи до прориву в сферах медицини, робототехніки й нанотехнологій, зі стін однієї червоної будівлі вискакує маразматик, що готовий перекреслити це все заради своїх збочених експансивних фантазій. Обставини воістину складні. У час, коли здобуту після століть поневірянь державність знову хочуть забрати, а досягнення її народу — привласнити, важливим вбачаю в цій вузькоспеціалізовані темі окреслити ті світлі перспективи нашої науки, які на ряду з цінностями й свободою прямо зараз боронить наш народ у по-справжньому Вітчизняній війні.
Що можна сказати про стан “інноваційного сектору” України в довоєнний час? Величезні потенціали без належного устаткування. Діюча від 1918р НАН України, успадкована радянська промисловість та покоління високоосвічених працівників. Не вдаючись до детального розбору всіх сфер, зазначу, що найбільше виділяються на фоні інших наступні: ракето- та авіабудування, генетична та ядерна інженерія, інформаційні технології, Дніпровський машинобудівний завод, місто “ядерщиків” Славутич, компанії-гіганти SoftServe, врешті-решт найбільший у світі літак Ан-225 “Мрія”. Сам факт наявності навичок до проектування техніки надвисокої складності й масштабів виводить конкурентоспроможність нашої країни до надвисоких позицій. Немає країн, що стоять лідерами в геть усіх областях і мають відповідних спеціалістів. Спроба зрощення таких інтелектуальних сил займає десятиліття. Та й рентабельність такого заняття спадає з тих простих обставин, що за час опанування одного роду технологій виключно своїми силами, прогрес піде вже так далеко, що ті технології стануть неактуальними. Саме тому країни свого роду торгують з тими, хто вже володіє такими кадрами. Україна в цьому плані серед “продавців”, і цим критично необхідно користуватися. Сучасна доба інформаційних технологій показала, що найціннішим ресурсом є не просто техніка, а й люди, котрі здатні фахово нею орудувати. І якщо IT компанії розростаються в бізнес-полі, то сфери, що потребують державних інвестицій в інфраструктурні проєкти, ігноруються. Витрати на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи скорочено майже удвічі за останнє десятиліття (з 0,72-0,75% до 0,43% ВВП) [1]. Короткозорість керівництва в інвестиціях у проєкти на довгу перспективу “лікується” наполегливістю праці й стійкою традицією саме представників таких, високотехнологічнх, сфер зайнятості. Яскравий приклад показав Інститут клітинної біології та генетичної інженерії. Отримавши успіх у розробці препарату на основі грибів “Мікоттон”, що містить антигрибкову, антибактеріальну й антивірусну дію, інститут задає планку розробки методів синтезу їстівних вакцин рослинного походження [2]. Зупиняюсь на цих фактах для того, щоб прояснити ще один напрям технологій у наших руках — медицину. Варто лише дозволити її інноваційній складовій дати існувати завдяки, а не всупереч.
Чи зможемо ми говорити про перемогу, якщо прогнавши ворога з нашої землі, залишимось серед руїн без орієнтиру й свідомого руху на розкриття усіх потенціалів? Без картини майбутнього не боронять своє теперішнє. Наш унікальний кадровий потенціал, котрим захоплюється вся Європа, заслуговує того, щоб усі пробіли з забезпеченням були заповнені. Наші військові мають мати сучасну техніку. Наші дослідники мають вивчати й творити нове в середовищі новітніх лабораторій. Наші інженери заслуговують гідної оплати й уваги як з боку держави, так і світової спільноти. Наш народ не з’явився нізвідки в 1991 році. Діти цього краю впродовж століть пліч-о-пліч штовхали вперед цивілізацію великими винаходами. Гасові лампи подарували світло у вулицях, Львів був санаторієм для лікування від чуми, а ракети з Дніпра й траса Кондратюка в сумі спільних зусиль подарували людству космос [3].
У підсумку можу чітко сказати те, що війна разом із жахом, смертю та руйнуваннями пробудила з летаргічного сну великі маси народу, чиє життя, як і всіх нас, уже ніколи не буде таким, як колись. Наша воля до спротиву зіткана з ниток самобутності, гідності та виняткових здібностей, що лелів наш народ, і не збирається їх віддавати. Ми засвідчили про свій вклад у цивілізацію, ми нарешті творимо його від свого власного імені — імені України. І ніхто більше не посміє забирати його у наc.
Список джерел:
2) https://www.nas.gov.ua/UA/Messages/Pages/View.aspx?MessageID=1987
3) https://www.radiosvoboda.org/a/29877808.html
