Ця історія бере свій початок в 1991 році, коли до України прибули представники української діаспори в Канаді Тарас Татарин та Ярослав Семчишин разом з американським бізнесменом Кліффордом Філдсом, які звернулись до Міністерства оборони України з пропозицією організувати і провести виступи українських льотчиків у містах Північної Америки. Кліффорд Філдс був спонсором, а канадська сторона зобов'язалася організувати повне матеріально-технічне забезпечення та участь в багатьох авіашоу. Сама ж ідея даного заходу належала керівникам Українського летунського клубу в Канаді Михайлові Бієну і Тарасові Татарину. Сам клуб не міг фінансово забезпечити виступи українських військових льотчиків, тому й був залучений американський бізнесмен.
Суть всього цього полягала в пропаганді незалежної України, тому відповідь керівництва українських ВПС була позитивною і як наслідок підписана угода між Міністерством оборони та Кліффордом Філдсом. Відразу було виділено два літака - одномісний МіГ-29 модифікації 9.13 та двомісний МіГ-29УБ 9.51 зі складу 114-го винищувального авіаполку (майбутня 114-та бригада тактичної авіації), які отримають бортові номера "01" та "02" відповідно.
В жовтні-листопаді 1991 року почався відбір льотчиків, які по своїм професійним якостям могли б прийняти участь в майбутніх авіашоу. Всього було відібрано 100 чоловік, однак на подальші збори в Мукачево приїхали лиш 30, де підполковники Володимир Кондауров та Миколай Коваль ретельно перевіряли всіх кандидатів в небі. Відбір був непростий - був потрібен чималий наліт, вміння виконувати вищий пілотаж, який зазвичай не виконують у процесі бойової підготовки, та здатність правильно реагувати та виходити з нештатних ситуацій, які теоретично могли б з'явитись під час майбутніх виступів.
4 квітня 1992 року Міністр оборони України генерал-полковник Костянтин Морозов підписав наказ № 47 "Про організацію і підготовку національної команди ВПС України до участі в авіашоу, які будуть проводитися в травні-вересні 1992 року в Канаді і США". У ньому, зокрема, зазначалося: "У травні-вересні 1992 року в 20 містах США і Канади буде проведено міжнародне авіашоу, для участі в якому запрошені національні команди з багатьох країн. Аналогічне запрошення отримала й Україна". Керівником турне було призначено Командувача ВПС генерал-лейтенанта авіації Валерія Васильєва.
До травня 1992 року була сформована команда, в склад якої ввійшли заступник командира Державного авіаційного науково-випробувального центру по льотній підготовці полковник Володимир Кондауров, інспектор повітряної армії полковник Миколай Коваль, командир ескадрильї підполковник Олександр Головань та замісник командира авіаполку підполковник Валерій Солошенко. Групу технічного забезпечення очолив замісник командира винищувальної авіадивізії по озброєнню полковник Анатолій Сущевський. В подальшому в ході турне Володимира Кондаурова замінить Віктор Россошанський. Підготовкою команди та її всебічним забезпеченням займався генерал-майор Ярослав Скалько - перший заступник командувача ВПС.
Під час підготовки спеціально для майбутніх виступів українських літаків спеціалістами Львівського авіаремонтного заводу був розроблений ефектний варіант камуфляжу. В зовнішньому вигляді літаків враховували навіть особливості пілотажної програми - так, коли літаки виконували б ключовий елемент кожної програми "Колокол", то на верхній частині фюзеляжів глядачі бачили б жовто-синій прапор. У квітні почали фарбувати літаки. Однак тут зіштовхнулись з проблемою - на той момент ще не було офіційно прийнятого розпізнавального знака ВПС України. Тому в першому затвердженому варіанті планувалось зобразити знак, схожий на той, який мали літаки цивільної авіації - у вигляді ластівки. Але вже згаданий нами Ярослав Скалько виступив проти цієї ідеї, і тоді інженер-технолог Василій Кудряшов запропонував зобразити на кілях малий герб України - тризуб. Так і виник розпізнавальний знак ВПС України, тільки зараз його зображають на щиті, а не в колі.
8 травня 1992 року, після декількох тижнів спеціальної підготовки, зі Стрийського аеродрому визначена команда разом з двома частково розібраними літаками МіГ-29 вилетіла на борту важкого транспортного літака Ан -124 "Руслан" до Канади на авіабазу біля міста Едмонта, провінція Альберто, де мали відбутись перші виступи. Після приземлення представники української діаспори привітали делегатів незалежної України. Серед перших, хто зустрічав гостей, були керівники канадських ВПС. Українську делегацію особисто зустрічав і постійно опікувався нею начальник штабу ВПС Канади генерал Зорян Попович - українець за походженням.
Підготовка літаків до вильотів технічним персоналом із десяти чоловік була виконана за дві доби, що являє собою більш ніж швидкий показник. Відразу почались тренувальні польоти в умовах обмеженого часу. Під кінець тренувань приїхав начальник служби безпеки авіації Канади з групою своїх спеціалістів. Він мав надати допуск до участі в авіашоу та перевірити практичні навички українських пілотів. Цей допуск враховувався і в майбутньому, коли показові виступи продовжили робити в США.
Всього за час перебування в Канаді та США українські льотчики здійснили понад 30 виступів з практичними польотами, загальний наліт становив 103 години, було виконано 207 польотів. За час перебування в Північній Америці були проведені показові виступи в 20 містах, зокрема в Канаді: Едмонтон, Віндзор, Чатман, Лондон, Абботсфорд, Трентон, Альберта; США: Оклахома-Сіті (Оклахома), Сент-Луїс (Міссурі), Скрентон (Пенсільванія), Рокфорд (Ілліноїса), Майнот (Північна Дакота), Спокан (Вашингтон), Колумбус (Огайо), Лінкольн (Небраска), Солт Лейк Сіті (Юта), Мохаве (Каліфорнія). Загальний наліт склав 103 години. Українці, як правило, завершували програми авіашоу. 4 листопада 1992 українська делегація на Ан-124 повернулася додому.
Турне вийшло на славу - схвальні оцінки були отримані не лише від організаторів авіашоу, а й від фахівців та глядачів. Зазвичай їх виступ завершував програму авіашоу, стаючи таким собі фінальним акордом. Газети, що розповідали про авіашоу в США і Канаді, на перших сторінках обов'язково розміщувала фото літаків чи українських льотчиків. Як наслідок Міністр оборони України генерал-полковник Костянтин Морозов, керівник делегації ВПС України генерал-майор Ярослав Скалько та самі українські льотчики отримали численні пропозиції щодо проведення в наступному році подібного турне не тільки в США та Канаді, але й в інших країнах світу в найпрестижніших аерошоу. На превеликий жаль, відсутність єдиної думки представників різних державних структур України стосовно свого конкретного внеску в зміцнення міжнародного престижу держави, бажання отримати матеріальні вигоди замість утвердження іміджу України як могутньої авіаційної держави і, в решті-решт, відсутність у бюджеті Міністерства оборони України відповідних коштів на організацію і підготовку нового турне не дозволили повторити та розширити географію турне в наступному, 1993 році.
Щодо подальшої долі літаків, що приймали участь в турне, то вона склалась наступним чином. Одномісний "01 білий" повернувся в 114-й винищувальний авіаполк, в 1995 році зі створенням пілотажної групи "Українські соколи" стане одним із шести бортів групи, де отримав бортовий номер "101 білий". В складі групи використовувався з 1996 до 2000 рік. Після її розформування був відправлений на зберігання на аеродром Кіровське в Криму. Після захоплення півострова росіянами перевезений звідти разом з іншими літаками автомобілями на аеродром Кульбакине, де був включений в склад 204-ї бригади тактичної авіації, але два роки продовжував там бути на зберіганні. В 2016 році його відправили на ремонт на Львівський державний авіаційно-ремонтний завод, де модернізували до версії МУ1 та пофарбували піксельний сірий камуфляж та 14 жовтня 2017 року передали в склад 40-ї бригади тактичної авіації з новим бортовим номером "06 білий". Станом на 2020 рік цей літак продовжував літати в складі бригади.
Двомісний МіГ-29УБ з бортовим номером "02 білий" також був повернутий в склад 114-го вап, де став "робочою лошадкою". Станом на 1998 рік літак зберіг свій жовто-синій камуфляж, однак білі бортові номера перефарбували в синій колір. В 2003 році борт пройшов капітальний ремонт на Львівському державному авіаційно-ремонтному заводі, де отримав новий зелено-сірий камуфляж. В 2007 році знову пройшов ремонт, в ході якого отримав сіро-голубий камуфляж. Цей літак прийняв участь в багатьох навчаннях, серед яких "Взаємодія-2010", "Адекватне реагування-2011", "Перспектива-2012". Весною 2014 року приймав участь в бойових вильотах на Донбасі з аеропорту в Дніпропетровську в складі зведеної групи винищувальної авіації.
