Питання до інтерв’ю були від різних людей, тому частина з них українською, а інша частина - російською.
1. Розкажіть трохи про себе. Що спонукало Вас стати саме танкістом?
30 років, строкова в ВВ (Луганськ 12-13 роки), співробітник НПУ (ювенальна превенція 13-19 роки), в/с за контрактом (19 рік і дотепер). Спонукала прогнившість системи органів НПУ зокрема і в цілому. Танкістом бажання стати не виражав, повинен був йти в РР 58-ї ОМПБр, але «шахраї ТЦК» зробили все, щоб погодився до 1-ї ОТБр. По приїзду до частини в кінці другої половини робочого дня побачив пʼяного старшину батальйону на ЦП казарми та накріплюючого його тоді командира роти і зрозумів, що «військова служба за контрактом - свідомий вибір кращих»). Командир роти спитав ким хочу бути, сказав що навідником, отримав відповідь - будеш механіком. І через 2 дні я вже перший раз опанував сталевого)
2. Як Ви можете оцінити підготовку особового складу бригади станом на 2019-2021 роки?
Підготовку о/с одного з танкових батальйонів охарактеризую як вкрай низьку. Підготовка в ООС кардинально відрізнялася від ППД, в ООС були щомісячні виїзди на типові учбові вправи (що можливо і врятувало більшу частину о/с на початку боїв) в районах Луганської області, де молодими випускниками-командирами взводів (не старими майорами і зампобоями) планувалися тренування з урахуванням особливостей місцевості. Після приїзду в ППД починалась щоденна рутина у вигляді загрібання снігу, розмітання калюж, заступанням раз в неділю екіпажами у варту, ну і наведенням «показового» порядку на танках і в сховищах, були ситуації, що фарбувалися танки в мінусову температуру, зливання солярки в тару «невідомого походження» та інші «очковтіратєльскі» моменти.
3. Чи відбувались якісь підготовчі заходи в бригаді перед російським повномасштабним вторгненням? Наскільки сильно сприймалась ця загроза? Як Ви можете оцінити підготовку вашої частини до повномасштабного вторгення?
Підготовчими заходами можливо (оскільки знаю лише на рівні серж/солд складу) було проведення навчань. Мій танк, наприклад, повинен був 24.02 виїхати на пристрілку гармати (ну пристрілка вийшла вже бойова).
Фортифікаційного чи інженерного обладнання сховищ для озброєння та військової техніки, о/с жодним чином не здійснювалося (якщо не вважати переміщєння боєготової техніки в ліс).
4. Опишіть Ваш день 24 лютого 2022 року. Що найбільше запам'яталось?
23.02. був збір командирів рот, я зрозумів, що як мінімум певні заходи по переміщенню будуть проводитися. 24.02. я прокинувся о 05:20, вмився, вдівся, заварив в каптьорці каву і вийшовши з цигаркою на ганок казарми, почув звук схожий на літак, та вирішив зайти за бік будівлі, після чого на відстані 120 м від мене здійснив детонацію в учбовому корпусі бригади російський боєприпас. Зрозумівши всім нутром що це справді почалася війна, я забіг в казарму, вікон вже не було, ніхто не знав що робити, черговий бату, відкривши кімнату для зберігання зброї, стояв біля неї без подальших вказівок. Перемовившись з командиром взводу («Прапор» привіт, маю надію ти живий, хто може дізнатися за бійця - повідомте в особисті повідомлення) ми залетіли в кімнату зберігання зброї і почали розкривати цинки з 5.45, на що напівпʼяний ще старшина кричав що немає наказу). До казарми підігнали черговий МАЗ, ми завантажились в нього хто в чому був і поїхали в ліс до танків.
5. Наскільки відомо, 24 лютого в другій половині дня підрозділи 1-ї ОТБр зупинили російські механізовані війська на околицях Чернігова. За яких умов особисто Вам довелось прийняти перший бій, та як Ви можете оцінити ефективність дій ворога на початку вторгнення? Розкажіть про оборону міста та наскільки велику роль в цьому зіграли танки вашої бригади.
24.02. в складі екіпажу з командира танка (замісник командира батальйону), навідника (замісник командира роти з озброєння та військової техніки) та механіка-водія (я) висунулися на рубежі. В цей же день близько 11 години заїджаючи в с. Ріпки по нам відпрацював ПКТ однієї з бронемашин НГУ). Після чого пермістившись до одного з сіл Чернігівщіни ми розсередилися і я зайняв позицію на одній з ферм, де контролювали проїзд траси М-01. 25.02 охороник ферми зі свого вагончику з профнастілу виніс нам кави і симпатична місцева мешканка принесла нам бутерброди (низький уклін). Поснідавши, десь через 2 години о 10 ранку ми почули команду по радіоефіру «До бою», ми сказали сторожу: вйобуй старий з роботи). Мій кєнт («Жнєц», салют) стояв трохи зліва та спереду мене та через давні технічні несправності (на доповіді про це всі «рулі» клали болт) міг здійснювати прицілювання лише в ручному режимі, побачивши ворожий «Тигр», який відїхавши з траси почав розгортати антенний комплекс (бачили це, бо відстань до противника була 1.2-1.6 км) здійснив по ньому постріл, запаливши його. Після чого мій екіпаж, знаходившись на фермі, почав вести вогонь (після першого пострілу з буди сторожа зняло профнастіл, після другого вилетіли вікна) по колоні з БМП та танків, активно маневруючи по фермі. Проломавши забор його частина лягла мені на ВЛД і ставши за желєзкою ми почали розбирати по 2-3 постріли/зміна позиції ворожу колону, в один з перекатів по мені наніс постріл (скоріш за все кумульом) ворожий танк - побачивши ахуєвший сноп іскр від попадання в рейки залізниці мої емоції були неймовірними. Після відпрацювання БК ми поїхали на дозавантаження, де по мобілці нам зателефонував начальник штабу батальйону та повідомив, що треба зйобувати на Чернігів. Хочу відзначити офіцерів штабу і замісника командира бригади (пан Олійник, салют) які вірно вибрали позицію для ведення нами вогню (ферма), незважаючи на вказівку командира бригади розставити нас повздовж траси (моя позиція повинна бути під ЛЕП).
Прибувши до Чернігова, вночі, нам була виділена зона відповідальності «Масани», де одразу отримали завдання та сектори. Прокинувшись вранці та поснідавши дарами місцевих жителів (людям які допомогали дякую, чортам які кричали з вікон «Приберіть танки від будинків», бажаю ОФС в кожне вікно) ми цілий день спостерігали за трасою, а ввечері вже змінили позицію і я маскувався за скляною зупинкою, екіпаж героя України М.В. Білоконя був справа від мене біля автоцентру. Близько 23 год хочете вірте, хочете ні, з будівництва виїхав трактор з ковшом, який використовуючи прожектори направив їх в бік танків, через використання радянських нічних засобів вони були засвічені. Ще через пару хвилин я побачив силует «Мерседес Спрінтер» на короткій базі, який зупинився біля танку Білоконя М.В., після чого відбулося два спалахи, внаслідок чого танк почав детонувати. Ми, здійснивши постріл в бік 14 поверхівок по пркт. Незалежності, отримали постріл у ВЛД (мене трохи качнуло), зняло динамічний захист. Отримавши команду на відхід ми заховали танк (не працювала система вертикально-горизонтального наведення) в найближчому дворі будинку і почали відхід до дружніх сил, які відкотилися до центральної частини Чернігова (але це вже інша історія). З цього моменту і до звільнення Чернігівщіни я став піхотою, поки не отримав заміну танку.
Ефективність дій ворога: ефективно, раз вони змогли бронекулаком дістатися за 3 дні областного центру і взяти його в облогу. Якою ціною це інше питання. Бо стільки палаючої техніки я не бачив, а зарево з 25.02 на 26.02 освічувало мені шлях до Чернігова.
Про оборону міста можу сказати лише про свою зону відповідальності, що механізований накат противника десь одиниць в 10-15 зразка 24 року ми б не витримали - це точно. Паливо та БК на танках було в дуже малій кількості. Та й самих танків було вже обмаль (півтанкової роти втопили в болотах без впливу противника). Про побутові питання казати не буду, бо на той час вони нікого не хвилювали.
6. Які зміни стали відбуватись в бригаді з урахуванням накопиченого досвіду великомасштабної війни? Наскільки швидко їх почали впроваджувати та як Ви їх можете оцінити?
Гарне питання. Відповім, так як я зараз (з січня 23 року) проходжу службу в 3-й ОШБр. Скажу вам - це небо і земля. В «Трійці» - ти солдат, в 1-ї ОТБр - чмо, якому заборонено навіть відкривати рот в бік керівників про свої проблеми.
Зміни: я бачу наприклад як в 19 році кидали в посадках екіпажі з танками без їжі, води і якогось укриття, так і в 24 кидають. Щоб порівняти, подивіться як живуть, харчуються, виконують бойові завдання в танковому батальйоні 3-ї ОШБ, та навіть лінійні штурмові батальйони, та подивіться як «високооцінені професіонали» танкових батальйонів 1-ї ОТБр).
7. Яким був Ваш подальший бойовий шлях після оборони Чернігова? Вам доводилось мати справу з трофейними російськими танками, і якщо так, то як Ви їх можете оцінити?
В подальшому участь в боях за Малинівку Запорізької обл, штурм Новодарівки, участь в боях за Лисичанський НПЗ і Верхньокамʼянку, потім трохи спокійніший час в Запорізьскій області. Потім перевівся в штурмовий підрозділ оператором, надалі командиром розрахунку МК19 в одну з славнозвісних бригад.
Справу з трофейними танками не мав, лише зазначу цікавий випадок - моя перша машина мала аналогічний бортовий номер з підбитим Т-80БВМ, в якому було не ВВ в блоках ДЗ, а резина).
Оцінити важко, мабуть якщо вибір з усього постсовка, то хотів би на 6ТДФ поїздити, ну і на 80-ках.
УВЗ - це УВЗ (завдяки пабліку «Танки. История и современность» і Шоушенку стала ще ясніша відмінність між школами танкобудування).
8. Наскільки, на Вашу думку, танки Леопард 2А4/А6, Абрамс та Челенджер 2 підходять до умов наших бойових дій? Якби Вам довелось обирати, на яку б з цих машин Ви пересіли?
На МОЮ думку найбільше підходить танк до нинішніх умов:
а) що має низький силует і тихий звук роботи двигуна (для зменшення шансів виявлення противником шляхом звуко і отпикометрії);
б) оснащєний «накидками» для зменшення виявлення теплової сигнатури (по типу СV90);
в) маючий ізольований (завдяки перегородкам/бакам) БК;
г) механізм заряджання і СУО що дозволятимуть виконувати БЗ при відмові через пошкодження деяких систем (приклад: постріл з лапки);
ґ) високі характеристики ОФС (так як він найбільш використовуємий);
д) гладкоствольна гармата (на відстані 2+км на цій війні мало роботи, більш низька технологічність і більший ресурс ствола);
е) швидкозаміняємий та потужний двигун з розповсюдженим типом трансмісії (оскільки це стало однією з найросповсюдженіших проблем);
Ну і щє багато чого, ЦБТУ звʼяжіться я вам допоможу) А так вибрав би Меркаву.
9. Известно, что «Булат» отличается от старых моделей по МТО и ходовой. Насколько эти различия отражаются на вождении и обслуживании машины? Есть ли у него какие-то уникальные особенности в этом плане?
Їздив на Булаті декілька разів, не сподобався.
Чому: слабкий двигун, коли рухаєшся на високій швидкості то при проході перешкод у вигляді ям здається, що зараз лопнуть торсіони). Ну і повертати через збільшення маси йому набагато важче. Привіт володарям «Рено Мастер», які припаркували одразу його за рогом вулиці і дах авто мав вставку у вигляді танкового стволу).
10. Танки семейства Т-64 считались довольно требовательными к квалификации и дисциплине механика-водителя. Можно ли сказать, что «Булат» стал еще более требовательным в этом плане и, если да, то в чем это проявляется?
Булат ничем для механика не отличается с обычной 64-кой)
11. В период АТО «Булат» периодически критиковали за большую склонность к перегреву мотора и поломке торсионов по сравнению со старыми моделями. Проблема действительно существует или в этом виноват человеческий фактор?
Критика довольно обоснована, так как я уже и писал: масса-мощность двигателя-ресурс подвески не соотсвествуют.
Человеческий фактор конечно присутствует, сам тоже почти уложил двигатель в Верхнекаменском, но сделал это осознанно, так как командиру екипажа оторвало руку и так как эвака на тот момент не было, температура окружающей среды+7 передача+обороты двигателя привели к кипению ОЖ (воды) и паровоздушный клапан не выдержал нагрузки. Благодаря мудрости и совету старых механов я сразу прокрутил валы двигателя, не давши движку поймать клин, но мощность его конечно упала в дальнейшем. По торсионам - если ебурить по пересеченке на 6-ой, не скидывая скорость по всем ямам, то естественно они не выдержат.
12. Считается, что машины семейства Т-64 весьма надежны при надлежащем обслуживании, но не терпят грубых отступлений от инструкции. Насколько «Булат» и старые модели терпимы к нарушению порядка ежедневного технического обслуживания? Как скоро эти нарушения дают о себе знать?
Да, опять же благодаря старым механам выполнялись все регламентные работы по ежедневному и сезонному обслуживанию техники. Чтобы понять уровень, то скажу, что у нас на сезонке мыли «Циклоны» (воздушный фильтр), а это было далеко не во всех подразделениях. Нарушения очень сильно дают знать, пример: часть мобилайзеров получив танки естественно их не обслуживали, в следствии чего на 2-3 выезде начинали «пятисотиться», говоря что машина не тянет. Залезя под танк и почистив фильтр грубой очистки топлива машина резким образом оживала. Тоже самое и с БЦН-ом, месяц поездили - всё, мы никуда не поедем, машина не тянет, БЦН гудит. Проведя т/о все четко работало.
13. В 60-х — 70-х годах было установлено, что ресурс и наработка на отказ двигателей линейки 5ТДФ сильно зависят от качества и характеристик смазочных материалов, поэтому в них предписывалось использовать дорогое по меркам тех лет масло М-16ИХП-3, которое в крайнем случае можно было заменить на МТ-16П. Насколько сильно эта особенность проявлялась в период АТО/ООС и во время полномасштабной войны? Какие масла используются сейчас и справляется ли в целом система снабжения с обеспечением маслами нужных марок?
Ихп-шку последний раз я видел летом 22 года, тогда с каких-то складов НЗ привезли. И примерно с зимы 20-21 годов начали менять ихп-шку на «Азмол» (марку на бочках я не видел ни разу). За «Азмол» никаких положительных или крайне плохих отзывов сказать не могу. По температурному режиму тоже - сильнее чем ихпшка не грелось.
14. Тогда же, в 60-х — 70-х годах, отмечались частые поломки двигателей из-за того, что экипажи при заливе воды в охлаждающую систему не пользовались дефицитным сульфофильтром вообще или применяли его нерегулярно и она создавала там накипь. Актуальна ли эта проблема в наше время и, если да, то как ее решают сейчас: дисциплинарными методами или более широким внедрением фильтров?
Трехкомпонентная присадка мы называли). Тоже была редкостью, но механы, кто любил свою машину, решали через зампотехов себе. А так вообще просто воду заливали, чаще просто надо было чистить паровоздушный, так как реально «гамулы» намного больше нежели при использованим трехкомпонентной. Проблема решится ее наличием на складах бригад ну и отправкой «на прямую» зампотехов с нерадивыми механиками)
15. Насколько Вы согласны с мнениями, изложенными в этой публикации (https://oneparatrooper.livejournal.com/25020.html), и можете ли Вы добавить к ним что-то от себя?
Хорошо идет по слабым грунтам - согласен на все 100.
Гусеницы могут слететь - тоже согласен, «понторезы» которые хотят развернуться на месте, пускают слезы натягивая гуслю в мороз)
Мотор слабый - бесспорно, про что и неоднократно писал.
По прогреву - в зависимости от ресурса двигателя, на нормальной машине как и положено «при температуре окружающей среды +5 и ниже» надо было запускать подогреватель, а на каких-то +20 надо два раза греть+ воздухопуск+масловпрыск+фрикции правой ногой по педальке газа (со скоростью собачьего секса).
Задний выхлоп и боковой выхлоп, все нивелируется использованием тепловизионных камер на развед/ударных БПЛА. Хотелось бы теплонакидку как у CV90).
Коктейли Молотова это из области фантастики как и граната в ствол танка). Хотел бы увидеть смельчаков бегущих на танк с коктейлем или, даже применив его, вопрос что будет с ними в дальнейшем.
Механик может проползти... А то что надо вытолкнуть два лотка (а если они еще и заряжены...) из конвейера и без спецключа-монтировки это очень трудно сделать + теснота отделения управления + необходимость снимать кресло механика-водителя…
ЗКУ-шка топ скажу просто. Я думаю её создателям сейчас на том свете приятно слышать в свой адрес позитив от КТ-ов 64-ки)
По СУО скажет лучше наводчик, но отзывы моих товарищей (которые ездили на Т-64 и на Т-72), которым я доверяю, говорят что 64-ка на две головы лучше.
По тезисам: система охлаждения, бесспорно, слабее по сравнению с Т-72. Но обогрев БО не спасает летом от чрезмерного нагрева двигателя, спасают только укупорки от снарядов с водой (на ходу наводчик/командир льют воду на радиаторы).
Согласен что 64-ка лучше 72-ки.
По ночникам это особый вид боли, в совке они были реально "дерьмо", а пройдя сквозь десятилетия их возможности не улучшились. Спасают модернизации с ТКН-ами "БУМ" и так далее. По ночному бою: если просто отхуярить снаряды в посадку - то пойдет и совковый ночник, если стрелять прицельно - то только новые модернизации.
По бакам ++ все так и есть.
16. Хотів би почути відгук по танковим 125-мм снарядам іноземного походження (в цілому).
Знаю, що поставлялись 125-мм ОФС таких країн: Болгарія, Індія, Пакистан, Румунія, Іран, також є нові українські ОФ-26Т. Чи зустрічали, і якщо так, то що можете сказати про їх специфікую?
Зустрічав). Індію, Пакистан, Іран.
1. Індуси більш-менш;
2. Пакі якщо немає проблем с підривачами/порохами в залежності від партії непогані;
3. Іран просто поганої якості, нагадує авто «Саманд» - ніби і Пежо, але криве;
4. Українські недавно у пацанів бачив (служу в іншому підрозділі). Нарікань не чув.
Висловлюємо велику подяку цьому шановному пану за згоду надати відповіді на наші запитання. Траки - сила!
