В даній статті ми з моїм знайомим зібрали всю інформацію про хімічну зброю та її застосування, а також про інші не менш небезпечні речовини. Для зручності інформацію поділено на категорії за типами речовин та їх поширеністю.
Хімічна зброя яка застосовувалась в Україні
Станом на зараз найпоширенішим видом хімічної зброї є газові гранати, які орки скидають з дронів. Зазвичай для цього використовують дрон типу Mavic який здатний нести на собі до 2х гранат. Бойові хімічні гранати споряджені речовиною CS (2-хлоробензальмалононітрил, в радянські часи отримав назву «сірєнь») або CR (дибензоксазепін). Обидві речовини є іритантами комплексної дії – тобто подразнюючі хімічні речовини, однак дія цих речовин трохи відрізняється. CR більше подразнює шкіру, тоді як CS більше подразнює верхні дихальні шляхи та очі.
Рідше трапляються гранати з речовиною CN (хлорацетафенон або ж інша назва фенацилхлорид) – ці гранати початково стояли на озброєнні росгвардії та фсб і призначались виключно для розгону мітингів і демонстрацій. Ця речовина вдвічі слабша за CS та CR. В Україні гранати з CN вперше були використані для розгону протестувальників під час Революції Гідності, пізніше неодноразово застосовувались кацапами проти нас на різних напрямках на фронті.
Всі 3 речовини об’єднує те що їх в жодному разі не можна змивати водою. При потраплянні на шкіру вони починають взаємодіяти з вологою шкіри та викликають хімічні опіки, вода посилює цей ефект. Для нейтралізації цих речовин існують спеціальні розчини які можна замовити в інтернеті. Також можна використати саморобну суміш на основі антацидних препаратів типу Маалокс і аналогів, розвівши їх навпіл з водою. Менш ефективним але теж дієвим є 5%-10% розчин соди. Очі можна промивати фізрочином (натрію хлорид, краще придбати в пластиковому флаконі). Звісно все це треба робити заздалегідь, в ідеалі якщо на вашому напрямку вже траплялись випадки хімічних атак то хоча б медик підрозділу повинен мати у себе щось подібне.
Всі ці речовини дуже токсичні однак всі вони діють недовго – приблизно 20-30хв. Найкращий спосіб захиститись від них це мати при собі (десь на споряджені в швидкому доступі) протигаз і при підозрі на хімічний скид одразу вдівати його. Однак не завжди на споряджені вистачає місця для нього, а також не завжди встигаєш його надіти, оскільки перед тим треба зняти шолом, активні навушники, захисні окуляри – коротше все що є на голові оскільки воно завадить достатньо щільному приляганню протигазу. Як альтернативу можна використовувати тканину, бажано вологу. Однак протигаз значно надійніше.
Важливо заздалегідь подбати про непомітні для ворога шляхи відступу з позиції (добре замасковані траншеї, ходи сполучення тощо), оскільки ворог очікує що після хімічного скиду всі будуть панічно вибігати з укриттів і вже приготував fpv, дрони з бойовими скидами або ж навів артилерію в залежності від ситуації. Також незадовго до хімічного скиду могли посадити декілька дронів-«ждунів» з того боку куди за їх припущеннями ви будете вибігати.
По факту вам треба пересидіти пів години в протигазі поки воно все не вивітриться, далі якщо не було повторних хімічних скидів за потреби можна вже повернутись на позицію.
Також важливо пам’ятати що всі ці речовини мають властивість осідати на речах, і в такому разі вони також можуть викликати подразнення шкіри при контакті з цими речами. Тому перед використанням все треба обов’язково прати в пральній машинці кілька разів, якщо не має такої можливості – доведеться викинути.
Важливий момент щодо протигазів: перед покупкою якщо купуєте, або при отриманні якщо вам його видали обов’язково перевіряйте термін придатності (вказаний на фільтрі). Якщо термін придатності вийшов – такий протигаз скоріше за все вже ні від чого не захищає. Цивільні протигази теж підходять для військових, однак варто поцікавитись від яких речовин він захищає (список має бути на сайті виробника та іноді ще пишуть на самому фільтрі). Якщо серед речовин немає CS, CR та CN то брати такий протигаз нема сенсу оскільки він не захищає від найбільш поширеної загрози.
Окрім ручних хімічних гранат, які найчастіше використовуються в скидах є ще спеціальні хімічні боєприпаси до різних гранатометів (ГП-25, ГП-30, ГП-34, ГМ-94). В цих гранатах частіше трапляється саме CN оскільки вони розроблялись виключно для розгону демонстрацій. Теоретично ці гранати також можливо переробити під скиди.
Також не виключено що штурмові групи ворога можуть просто кинути в вас ручну газову гранату під час штурму, особливо під час міських боїв. Тому при облаштуванні позиції в будівлі також варто подбати про шляхи відступу на такий випадок.
До речі всі 3 речовини (CS, CR та CN) заборонені тільки для військового застосування (тобто в бойових діях). Однак всі вони дозволені майже в усьому світі для придушення заворушень в межах своєї держави (тобто для розгону демонстрацій). Тобто русня може легально виробляти їх у необмеженій кількості без ризиків для себе.
Приклади хімічних гранат
Це неповний перелік газовх гранат, оскільки звідси виключено те, що по ряду об’єктивних причин не буде використано за межами рашки, а також експерементальні зразки які так і не пішли в серійне виробництво
Бойові ручні гранати:
Всі вони споряджені CR або CS і мають запал схожий на УЗРГМ
К-51
Найпоширеніша газова граната яка широко застосовується в цій війні.
Утворює хмару газу об’ємом 400м3
Навіть після спрацювання граната лишається небезпечною оскільки хімічні речовини випаровуються не повністю та їхні залишки також можуть зашкодити. Тому не варто підіймати гранати які спрацювали, а тим більше забирати їх додому в якості сувенірів. Чи це актуально для всіх газових гранат чи тільки для К-51 невідомо, оскільки К-51 є найбільш вивченою хімічною гранатою. Особисто я б не радила ризикувати з ними усіма.
РГ-ВО
Друга за поширеністю граната, заявлено ворогом як більш сучасна альтернатива К51
Даних про утворюваний об’єм газу немає, але навряд менше чим в К-51
Спеціальні ручні гранати
Ці ручні гранати створювались виключно для розгону демонстрантів, однак не виключено бойове застосування, в тому числі у вигляді скидів. Вважаються гранатами нелетальної дії. Офіційно стоять на озброєнні в росгвардії та мвс рашки.
РГР (кацапська назва «Рулет-ВВ»)
Доволі широко застосовувалась окупантами на початку повномасштабного вторгнення
Завдяки своїй конструкції в процесі утворення газової хмари безперервно обертається – це зроблено для того щоб її було неможливо відкинути від себе
Даних про утворюваний об’єм газу немає, але припускаємо що не більше 200м3 (зазвичай небойові гранати орків не перевищують цей показник).
Споряджена CS
Спеціальна газова граната «Дрейф»
Утворює хмару газу об’ємом 125м3
Запал схожий на УДЗ
Споряджена CN
РГ-60 АЗ
Виділяє газову хмару об’ємом від 50м3
Запал схожий на УЗРГМ
Споряджена CN
Хімічні боєприпаси до гранатометів
Менш поширені, але в минулі роки повномасштабного вторгнення вдавалося їх затрофеїти. Офіційно стоять на озброєнні в росгвардії та мвс рашки. Однак скоріше за все доступні і рашистській армії
Газова граната «Гвоздь»
Боєприпас для підствольних гранатометів ГП-25, ГП-30 та ГП-34
Утворює хмару газу об’ємом 300м3
Споряджена CS
ГС-40
Більш сучасна газова граната для ГП-25
Споряджена CN
ВГМ-93.200
Боєприпаси для гранатомета ГМ-94
Утворює хмару газу об’ємом 300м3
Споряджена CS
В Україно-російській війні були застосовані рашистами під час окупації Херсона щоб розігнати мирних мешканців які вийшли на протести проти окупації. Також сам ГМ-94 трофеїли на інших напрямках.
Як зрозуміти що вас атакували газовими гранатами?
Фактично єдиний варіант це якщо ви чули дрон або бачили сам скид але вибух був тихий і приглушений (набагато тихіше за звичайний скид). Або такий само підозріло тихий вибух коли в ваш бік був постріл з гранатомета або вам закинули гранату в приміщення. Це пов’язано з тим що газові гранати мають мінімальну кількість вибухової речовини, чисто щоб нагріти кристали отруйної речовини до того щоб вони почали випаровуватися.
Покладатись на запах не варто – СR не має запаху, а інші хоч і мають (СS – гострий, подібний на перець; CN – різкий, цвітіння яблук), однак на фоні інших запахів (трупи, кров, вибухи снарядів, природні запахи) тощо відчути запах цих речовин навряд вийде.
Орієнтуватись на інші фактори – загибель тварин, зів’ялі рослини тощо також не варто, оскільки по-перше це актуально для зброї масового ураження, по-друге за цей час вже сам встигаєш вдихнути небезпечну кількість речовини. Також точно не буде хмари газу оскільки це характерно виключно для зброї масового ураження часів Першої і Другої світових війн, в наш час подібне не застосовується.
Симптоми отруєння:
1) Біль або печіння в очах, сльози
2) Раптовий нежить без причини
3) Важко дихати, кашель, також можливий біль у грудях
4) Подразнення на шкірі
Інші бойові отрути
Ці речовини мають вкрай низьку ймовірність застосування, і підтверджених випадків застосування нема, тому про них максимально коротко, чисто цікаві факти для загального розвитку. Всі наведені нижче речовини повністю заборонені Женевською конвенцією.
Бойові речовини задушливої дії
Фосген
Останнє бойове застосування датується Першою світовою війною. Має задушливу дію, небезпечний лише при вдиханні. Має запах прілого сіна. Перші виразні ознаки отруєння з’являються через 4-8, рідше 15 годин. Зараз використовується лише в цивільній промисловості – у виробництві пестицидів, пластмас, барвників, безводних оксидів металів. Однак не виключено незначні запаси фосгену на військових складах рашистів (підтверджень цьому немає, і певну кількість цих запасів вони показово знищили після ратифікації Женевської конвенції).
Хлорпікрин
Останнє бойове застосування також датується Першою Світовою. Тоді німецькі війська застосовували його як сльозогінний газ, встановлювали балони біля своїх позицій і при сприятливому вітрі випускали газ в бік ворога. Діє при вдиханні, ковтанні та через шкіру. Не смертельний однак окрім інших неприємних симптомів викликає блювоту, через що постраждалі були вимушені знімати протигази, часто в цей момент завдавалось ураження іншими, більш токсичними речовинами.
Після першої світової тривалий час використовувався в навчальних цілях, а саме в совку була така вправа для військових коли в наметі розпиляли хлорпікрин, а військовослужбовець мав зайти туди і вже там одягнути протигаз на швидкість. В деяких військових частинах на всьому пострадянському просторі така вправа зберіглася досі, тому запаси хлорпікрину на складах, в тому числі в орків, точно є. Для цих навчань використовуються ампули з рідким хлорпікрином, в такому стані він схожий на домашню рослинну олію.
Також в часи совка розроблялась хімічна міна з хлорпікрином МО-11. За деякими даними це була навчальна міна для імітації застосування хімічної зброї, однак про її застосування взагалі нічого не відомо. Скоріше за все це була експерементальна міна яка так і не пішла в серійне виробництво.
Однак що стосується застосування хлорпікрину в Українсько-російській війні, то це міф який виник через помилку журналістів які висвітлювали застосування орками хімічної зброї. Насправді це були все ті ж гранати К-51 з CS або CR, однак журналісти переплутали повну назву цих речовин. Так як подібні речі викликають обурення і суспільний резонанс то цей міф дуже добре прижився в народі.
Також у ворожих джерелах зустрічаються інструкції з виготовлення саморобних скидів з хлорпікрином, однак жодних випадків їхнього застосування поки що не зафіксовано.
Бойові речовини шкірно-наривної дії
Іприт
Розроблений ще в Першу Світову війну, однак використовувався і в Другу Світову, а також під час громадянської війни в Ємені (1963-1967роки з боку Єгипту), ірано-іракської війни (1980-1988) та в Сирії в 2012 році з боку ІДІЛ. Ним споряджали різні снаряди, бомби, мінометні міни.
Чистий іприт є безбарвною маслянистою речовиною без запаху, технічний має часниково-гірчичний запах і жовто-коричневий колір. Важчий за повітря. Діє при вдиханні та при контакті зі шкірою, викликає хімічні опіки. Наслідком є поява на шкірі пухирів із жовтуватою рідиною, які згодом прориваються і утворюють виразки які в свою чергу дуже довго загоюються (часто понад 2 місяці) та лишають рубці. Спекотна погода і волога шкіра прискорюють дію іприту. Проникає крізь будь-який одяг. Також проникає у будівельні матеріали, поглинається текстилем, гумою, папером – при контакті з забрудненими предметами можливі ті самі наслідки що і при прямому уражені. При вдиханні виникає нежить, чхання, захриплість, кров з носа, біль у носових пазухах, задишка та кашель. Тривале вдихання може призвести до респіраторних захворювань, раку легень і навіть смерті. При ураженні іпритом необхідно ретельно вимити все тіло чистою (не зараженою іпритом) водою, змінити одяг. Для обробки одягу та забруднених предметів використовують різні окисники та агенти хлорування (гіпохлорити, хлорне вапно, хлороаміди). Постраждалого від іприту треба якнайшвидше госпіталізувати.
Підтверджених випадків застосування на війні в Україні немає. Приблизно в 2024 році в деяких телеграм-каналах публікували повідомлення з нібито наслідками застосування бойових отрут та фото схожими на наслідки ураження іпритом, однак швидко з’ясувалося що це ворожий фейк. Однак в совку активно розроблялись нові види хімічної зброї на основі іприту, тому теоретично можливо шо в рашці досі є певні запаси такого озброєння і не виключено застосування їх в майбутньому.
Люїзит
Був створений наприкінці Першої світової війни, однак так і не встиг потрапити на фронт, але виробництво було налагоджене в Японії, совку, Великобританії та США. Відоме бойове застосування суміші люїзиту з іпритом під час Другої світової з боку Японії проти Китаю.
Єдине можливе застосування люїзиту – як складова у хімічній зброї. Переважно у суміші з іпритом для підсилення токсичності та зниження температури замерзання.
За нормальних умов люїзит являє собою прозору маслянисту рідину від безбарвного до темно-коричневого кольору. Чистий люїзит не має запаху, однак через домішки може мати запах герані (відчутний при концентрації 0,9‰). Діє при вдиханні або потраплянні на шкіру. При вдиханні вражаються верхні дихальні шляхи. Отруєння супроводжується нудотою, головним болем, втратою голосу, блюванням, загальною слабкістю, спазмами в грудях та віддишкою. Може призвести до смерті або ж некротичної пневмонії. Потрапляння на шкіру призводить до почервоніння, набряків, пухирів. Потрапляння хоча б однієї краплі в око призводить до втрати зору.
Підтверджених випадків застосування в Україні немає. Періодично з’являлись повідомлення про нібито скидання боєприпасів з люїзитом на наші позиції, а також про те що орки нібито обмазують ним дрони щоб ми не змогли їх затрофеїти, однак всі ці новини згодом виявились фейками і вкидами. Однак повністю виключити застосування боєприпасів з люїзитом складно оскільки вони розроблялись в совку і можливо є якісь залишки на рашистських складах.
Бойові речовини нервово-паралітичної дії
Зарин
Зарин, або ж ізопропіловий ефір фторгідриду метилфосфонової кислоти - фосфорорганічна отруйна речовина нервово-паралітичної дії. Являє собою рідину без кольору і запаху; змішується з водою та органічними розчинниками.
Розроблений в Німеччині незадовго до Другої світової війни, однак так і не був застосований. Під кінець війни технологію виготовлення було викрадено радянськими шпигунами та налагоджено виробництво в совку. Було розроблено хімічні снаряди до РСЗВ (БМ-21 «Град», БМ-14 та БМ-24), хімічні снаряди до ствольної артилерії (калібром 85мм, 122мм, 130мм та 152мм) та авіабомбу 9-А-164 (47,8кг отруйної речовини). Невідомо чи зберіглося щось із цього до наших днів, однак застосування малоймовірне внаслідок поширення дронів які можуть знищити ворожу артилерію, РСЗВ або ж боєприпаси до них (останнє спричинить масове отруєння серед ворогів).
Також розробки боєприпасів з зарином якийсь час проводились в США, було розроблено кілька артилерійських снарядів та авіабомб.
Останнє відоме застосування зарину – в 2013 році в Сирії, кацапами або місцевими колобрантами. Також відомим випадком є теракти влаштовані за підтримки кацапів сектою «Аум Сінрікьо» в Японії в 1994-1995 роках і застосування в Іраку проти амерканців (2004 рік).
Зоман
Фосфорорганічна речовина, безколірна рідина, яка за різними даними має запах яблук, камфори, або слабкий запах скошеного сіна. В 2,5 рази отруйніше за зарин та більш стійкий. Розроблявся в Німеччині під час Другої світової, однак налагодити масове виробництво так і не вдалося. Бойових застосувань не зафіксовано.
Табун
Етиловий ефір диметиламіду ціанофосфорної кислоти, безколірна, малов’язка, з приємним фруктовим запахом рідина. Попередник зарину і зоману (розроблявся також в Німеччині незадовго до Другої світової), бойове застосування не зафіксовано.
V-гази (VX)
За нормальних умов – малолетючі рідини з високою температурою кипіння, тому їхня стійкість в кілька разів вище, ніж стійкість зарину. Початково розроблялись як інсектициди (засоби проти комах), однак через занадто високу токсичність застосування в даній сфері виявилося неможливим. Проте їх продовжили розробляти вже в якості бойових отруйних речовин.
Розроблявся в Великобританії в 50х роках, запаси є в США та рашці. Про бойове застосування нічого не відомо, однак в деяких джерелах можна знайти інформацію що японські сектанти з «Аум Сінрікьо» перед підготовкою другого теракту (1995 рік) труїли цим тих кого підозрювали у співпраці з правоохоронними органами з метою запобігти витоку інформації про підготовку теракту.
Отруйний при вдиханні та потраплянні на шкіру. Симптоми ураження при вдиханні:
1-2хв – звуження зіниць;
2-4хв – пітливість, слиновиділення;
5-10хв – судоми, параліч, спазми;
15хв – смерть.
При потраплянні на шкіру ті самі симптоми, однак проявляються трохи пізніше (від кількох хвилин до декількох годин). При цьому з’являються м’язові скорочення в місці потрапляння речовини, потім судоми, м’язова слабкість і параліч.
Перша допомога:
В першу чергу необхідно змити отруйну речовину зі шкіри. Для цього використовують ІПП-8 або ІПП-10, а за його відсутності можна використати побутовий відбілювач і чисту воду. У зоні ураження потерпілому необхідно вдягнути протигаз (якщо отруйна речовина попала на обличчя то спочатку її змити а вже потім одягати протигаз). При потраплянні в очі промити їх чистою водою. Одразу після змивання речовини зі шкіри необхідно негайно ввести антидот, це має робити медик оскільки від передозування антидоту також можна померти.
Для дегазації речей використовують сильні окислювачі, наприклад гіпохлорити. Для дегазації зброї і техніки застосовується дихлоретан
Однак застосування VX в наш час малоймовірне.
«Новічок»
Група хімічних агентів, що належать до класу фосфорорганічних отруйних речовин нервово-паралітичної дії.
Були розроблені в совку в державному союзному НІІ органічної хімії і технології (рос. ГСНИИОХТ), розташованому в москві на шоссе Ентузіастів. Програма створення цих речовин називалась «Фоліант».
Бойове застосування не зафіксовано. Однак він був використаний в декількох політичних вбивствах. Найвідоміше в Великобританії, Солсбері, 2018 рік – вбивство родини російських шпигунів Скрипалів. Також ним труїли так званих «російських опозиціонерів». Судячи з різних даних, ця контактна бінарна отрута призначена для точкових спеціальних операцій.
Єдиним захистом від всіх вищезгаданих речовин є лише армійські засоби індивідуального захисту.
Бойові речовини психофізичної дії
Бойові речовини психофізичної дії відносяться до нелетальних. Призначені для тимчасового виведення особового складу зі строю. Це досягається завдяки: слуховим та зоровим галюцинаціям, неконтрольованій паніці, непереборній апатії, або тимчасовому психічному розладу. Основні та відомі: BZ (Бі-Зет), ЛСД, похідні від фентанілу.
BZ (Бі-Зет)
Біла кристалічна речовина без запаху, нерозчинна у воді, добре розчиняється в хлороформі, дихлоретані та підкисленій воді. Основний бойовий стан – аерозоль. Застосовується за допомогою авіаційних касет та генераторів аерозолів.
BZ вражає організм при вдиханні зараженого повітря та вживання зараженої їжі або води. Дія BZ починає проявлятись через 0.5-3 год. При дії малих концентрацій настають сонливість та зниження боєздатності. При дії великих концентрацій на початковому етапі впродовж кількох годин спостерігається прискорене серцебиття, сухість шкіри та сухість у роті, розширення зіниць та зниження боєздатності. В наступні 8 годин настають заціпеніння та уповільнення мовлення. Потім настає період збудження, який триває до 4х діб. Через 2-3 доби після впливу речовини починається поступове повернення до нормального стану.
Останнє підтверджене застосування –війна у В’єтнамі. Результати і мета невідомі. Використовувалось США. Дані про можливість використання в медичних цілях відсутні.
Діетиламід d-лізергіневої кислоти
Являє собою заборонений в більшості країн світу психоделічний (галюциногенний) наркотик, який може мати непередбачувані наслідки. Речовина має напівсинтетичне походження. Синтезується з лізергінової кислоти – компоненту ріжок – грибка, який паразитує на злакових культурах. Бойове застосування не зафіксоване. Спосіб застосування аналогічний до BZ.
Фентаніл
Цей наркотик відноситься до антидепресантів та має заспокійливий ефект на організм людини. Відноситься до синтетичних опіатів. В медицині застосовується в якості знеболюючого для людей з тяжкими захворюваннями. Підтверджене застосування – 2002 рік, Норд-Ост, московщина. Наслідок – масові смерті серед заручників.
Загальні моменти щодо всіх цих речовин: підтверджено наявність на озброєнні та розробки в тому числі нових рецептур в наступних країнах: США, рашка (з часів совка і дотепер), Великобританія.
Перспективи: розробка нових рецептур на основі Альфа ПВП
Інші отруйні речовини
Ці речовини станом на зараз використовуються виключно в промислових цілях, однак вороги нерідко навмисно обстрілювали склади цих речовин на нашій території. У разі влучання в склад вони такі ж небезпечні, як і хімічна зброя. Також в цьому розділі буде про деякі речовини отруєння якими на війні можливе за інших обставин. Також хочу зазначити що деякі з цих речовин в минулому все ж використовувались в якості бойових отрут.
Хлор
Це неметалічний хімічний елемент, який має широку сферу застосування, в тому числі для очищення води, дезінфекції, а також у хімічній промисловості. Його використання пов’язано з тим, що хлор є одним із найсильніших окислювачів. Саме завдяки цій властивості він використовується для дезінфекції води на водопровідних станціях, обладнання та поверхонь в медичних закладах, а також використовується для відбілення при виробництві паперу та тканин тощо. Однак, при всій його користі, хлор небезпечний для здоров’я людини, особливо при вдиханні та тривалому контакті з ним.
Газоподібний хлор відноситься до 2 класу небезпеки, максимально допустима концентрація в повітрі становить 0,1мг/м3. При вдиханні високих концентрацій цей газ може викликати набряк легенів та навіть призвести до летальних наслідків. Входить до списку бойових отруйних речовин в класі загальноотруйні. Останнє бойове застосування – в 2018 році в Сирії, використано кацапами або місцевими які співпрацювали з ними.
Захист: протигаз, ватно-марлева пов’язка просочена розчином харчової соди або хоча б затулити обличчя вологою тканиною. Важливо враховувати що хлор важчий за повітря, тому треба уникати підвалів та інших заглиблень оскільки хлор має властивість накопичуватись там. Дегазація (обробка заражених речей) практично не відрізняється від дій при ураженні CN та CR.
Аміак
Один із найважливіших елементів синтезу в сучасній хімічній промисловості. Водний розчин називають нашатирним спиртом і використовують в фармакології.
Безколірний газ з різким задушливим запахом. При вдиханні викликає сльози, а також може спровокувати опіки слизової оболонки дихальних шляхів (тому не варто використовувати нашатирний спирт щоб привести когось до тями).
Легше за повітря. Має лужні властивості. Добре розчиняється у воді.
Головною сферою застосування аміаку є виробництво азотних добрив та азотної кислоти. Рідкий аміак використовується для охолодження в холодильних установках. Для промислових потреб готують розчини з концентрацією 20-25%, для медичного застосування – 5-10% (нашатирний спирт).
Захист: протигаз, ватно-марлева пов’язка просочена розчином оцету або лимонної кислоти, або хоча б затулити обличчя вологою тканиною. Дегазація таким же розчином. Оскільки газ доволі леткий краще виходити з зони ураження проти вітру (якщо це можливо звісно).
Фреон
Газоподібна або рідка хімічна речовина, яка не має запаху і кольору, яка за хімічним складом являє собою фторовмісне похідне від концентрованих вуглеців, застосовується для охолодження в кліматичному та холодильному обладнанні. Різноманіття речовин які входять в цей список ми не будемо розглядати з різних причин. Головне знати що вони як мінімум небезпечні при вдиханні, як максимум при пожежі можуть перетворюватись на фосген. Найбільше шансів отруїтись якщо машина загорілась після влучання дрона або іншого боєприпасу, а також при ДТП якщо машина загорілась внаслідок цього.
Сам фреон до бойових отруйних речовин не відноситься.
Захист: щоб уникнути отруєння достатньо відбігти якнайдалі від палаючої машини, не намагатись забрати звідти ніяких речей. Але в більшості випадків це і так варто зробити через ризик повторної атаки дроном тощо.
Синильна кислота
Синильна, або ж ціанистоводнева кислота – безколірна, дуже летка, горюча, малов’язка, надзвичайно отруйна рідина, що має неприємний запах. Щоправда, запах відчувається по-різному, деякі люди не відчувають його взагалі, деякі – як квітковий або як гіркий мигдаль. Якщо концентрація мала або повільно наростає то запах взагалі не відчутний. Відноситься до сімейства ціанідів. Входить до групи загальноотруйних бойових отруйних речовин. Останнє бойове застосування було в період Першої світової війни (1914-1916 роки). Під час Другої світової війни використовувалась гітлерівською Німеччиною у складі Циклон-Б для масових вбивств в концтаборах.
Є сировиною для отримання акрилонітрилу, метилметакрилату, адипонітрилу та інших сполук. Велика кількість її похідних використовуються для видобутку благородних металів з руди, при гальванічній позолоті і покритті сріблом, у виробництві ароматичних речовин, хімічних волокон, пластмас, каучуку, органічного скла, стимуляторів росту рослин, гербицидів.
Захист: Небезпечна в першу чергу тим що не кожен протигаз здатен захистити від неї. Тим не менш можна спробувати використати той же варіант з розчином харчової соди, як для індивідуального захисту (просочена тканина), так і для дегазації.
