…що між нами тече, коли ми не поруч.
Уявіть, що ви ніколи не бачили свого взуття зсередини. Воно просто є. Стоїть біля дверей, ходить з вами по місту, тікає від дощу. Але чиясь рука шила його. Чиясь спина згиналася над фабричним столом. Чиєсь повітря забруднилось, щоб ви могли поставити ногу на асфальт. І ось вже не ви просто ходите. Ви носите чийсь рух, чийсь час, чиюсь історію.
Наче хтось іде вулицею в Києві, але на підошві його кросівок — мікросліди гуми з Південної Азії, нитки з В'єтнаму, фарба з Німеччини. Ви ступаєте — а крок роблять десятки людей.
Кожен предмет, який ми використовуємо, є результатом праці незліченної кількості людей, більшість з яких ми ніколи не зустрінемо.
— Джон Раскін, англійський мислитель XIX століття
Варто відхилити завісу звичних речей і подивитися на той тиск, що лежить у ґудзику сорочки, у склянці кави, у пластиковій обгортці. Він не символічний. Він абсолютно матеріальний. Це не умовний взаємозв’язок країн. Це складна система в якій кожна дія має вагу, навіть якщо здається буденною.
Цифрова інфраструктура і неочевидне плече
Ніхто не пише листів електриці, ніхто не дякує вантажникам, які перекладають контейнери з одного порту в інший, щоб ви могли поставити на полицю миючий засіб. А без цих рук все б розвалилося.
Ви вмикаєте чайник — але зрушується цілий ланцюг, де важелі тиснуть у портах, пальне витікає з резервуарів, і навіть зсувається графік зміни на шахті. Ви просто робите чай.
Світова економіка функціонує не завдяки роботам чи алгоритмам, а завдяки мільйонам невидимих працівників, які залишаються без імен.
— Мануель Кастельс, соціолог, “Інформаційна ера”
Бо хтось розмовляє іншою мовою і розуміє іншу географію, але його день пов’язаний з вашим так само, як повітря влітку в одному місті впливає на дощ в іншому.
Глобальна система постачання, логістика, цифрова інфраструктура — це дихання планети, тільки воно відбувається без легенів. Це схоже на серце без серцевого м’яза, яке все одно працює. І поки одна країна зупиняє виробництво, в іншій раптом починають шукати нові шляхи. Бо всі ці невидимі канали — не кабелі. Вони тонші. Істотно тендітніші. І саме тому впливають сильніше, ніж здається.
Етика споживання: смак, який ви не вибираєте самі
Коли купуєте щось, вибираєте не тільки річ. Вибираєте історію. Іноді з потом. Іноді з втратою лісу. Іноді з дитиною, яка не мала змоги піти до школи, бо була зайнята збиранням того, що потрапить на вашу тарілку.
Але ця історія ніде не вказана. Вона без підпису. Її не видно на упаковці. Проте її сліди залишаються. У кліматі. У землі. У тиші чужого дому. І навіть у вашому холодильнику.
Це як смак шоколаду, в якому немає гіркоти — але вона була в руках дитини, яка збирала какао без школи і дитинства. Її пальці не в складі інгредієнтів, але без них плитка не з’явилась би.
80% світового обезліснення спричинені сільським господарством, переважно для експорту: кава, соя, яловичина, пальмова олія.
— Продовольча і сільськогосподарська організація ООН (FAO), 2020
Це структура без романтичних метафор, в якій рухаються реальні люди. І ми не будемо говорити про зв’язки між урядами. Тут немає політичних рукостискань. Тут є людина, яка подає воду іншій людині. І це триває постійно. У масштабах, які розумом не осягнути. Але наслідки яких завжди поруч.
Гроші, які змінили все, навіть не торкнувшись
Єдине, що насправді залишилося безкордонним, це капітал. Він рухається швидше, ніж потреби. Він перетікає туди, де вигідно. Але залишає після себе не золото, а вимивання.
Капітал тече до регіонів із найменшими витратами, а не з найбільшими потребами.
— Жозеф Стіґліц, лауреат Нобелівської премії з економіки
І там, де раніше були спільноти, з’являються вузли. Іноді без обличчя. Іноді без коренів. І тому людина, яка ніколи не виїжджала за межі своєї країни, все одно відчуває результат чужого рішення за тисячі кілометрів.
Це як вітер — ви не бачите, звідки він прийшов, але він вже стискає твої плечі. Так і рішення на біржі в Торонто можуть охолодити вечерю на столі в Ла-Пасі.
Банк у Торонто може вирішити долю ферми в Індонезії. Біржа в Сінгапурі здатна закрити фабрику в Чилі. Це просто особливість нашого часу за відсутності конспірології. Рішення — не тільки політичні. Вони економічні, кліматичні, ментальні. Іноді вони приймаються алгоритмами. Іноді — в мовчанні.
Тіло як карта обміну
Людське тіло — це зібрання атомів, які подолали відстані. Ваша кров збагачена залізом. Можливо, те залізо колись покинуло надра гір у Бразилії. Ваша шкіра дихає вологістю. Вона відчуває зміну вітрів, які раніше летіли над пустелею Сахара, а тепер — над містом де ви прокидаєтесь. Ваш організм не автономний. Він частина обміну. Його не можна відокремити.
Кожен атом у твоєму тілі колись був частиною зірки, океану чи іншої істоти. Ми не окремі — ми лише поточні форми в коловороті матерії.
— Карл Саган, астрофізик
Ніхто не має імунітету від взаємозалежності. Навіть коли здається, що ваш дім — це твердиня, десь поруч змінюється ланцюг постачання і раптом зникає те, до чого звикли. І це не завжди трагедія. Але це завжди виклик.
Мапа без країв
Якщо подивитись на карту не за державними межами, а за маршрутами даних, вантажів, сезонних працівників, капіталу, мов і попиту — утворюється нова географія. Вона не має чітких кордонів. Вона живе за іншим ритмом. Це мережа, а не материк. Це струм, а не континент.
Кордони держав втрачають значення у світі, де товари, капітал і дані рухаються швидше за дипломатів.
— Томас Фрідман, автор “Світ плаский”
І якщо міряти не політичну стабільність, а залежність однієї країни від іншої — видно, що всі ми давно в одному тілі. Лише симптоми відчуваємо по-різному. Але коли десь температура піднімається, десь інше місце починає відчувати пульс.
Те, що ніколи не буде локальним
Електронні пристрої, навіть ті, що збираються в одній країні
Вода, спожита на вирощування продуктів, які ви їсте
Соціальні мережі, у яких живуть ваші звички
Рішення інвесторів, яких ви ніколи не зустрінете
Енергетичні ресурси, що пройшли сотні рук
Кліматичні зміни, що почались не біля вашого вікна
Мова, яку ви чуєте в рекламі або серіалі
Ціна, яку платять інші, щоб зменшилась ваша
Код, який обробляє ваші транзакції
Ідеї, які з’явились десь далеко, але живуть у вашій голові
Тиша між країнами не означає розрив
Взаємозалежність — це не обов’язково гармонія. Це не дружба і не конфлікт. Це стан, у якому ви не можете зробити вдих, не зачепивши когось. Можливо, ви цього не помітили одразу. Можливо, навіть ніколи. Але наслідки живуть довше за події. І тому важливо не хто з ким, а як саме все пов’язано.
І поки хтось думає, що глобалізація вичерпала себе, вона продовжує діяти — через одяг, сигнали, харчі, ціни, емоції. Вона вже не тільки про економіку. Вона про розуміння того, що немає справжньої самотності у часи, коли всі взаємозалежні. Навіть якщо ніхто не подав руки.
Жити зараз значить усвідомлювати, що ми — більше ніж окремі люди чи країни. Ми — рух, що йде через безліч рук і думок, через різні горизонти і голоси. У цій складній мережі взаємозалежностей кожен наш крок має значення. Саме це розуміння лежить в основі нашого підходу в KrediHub і те, що продовжує нас поєднувати навіть на відстані.
