Усі вони пов’язані з агентурною діяльністю РАЦИРС.
Ми й надалі пильно відстежуватимемо перебіг слідства, тісно взаємодіятимемо з міжнародними партнерами та всіляко сприятимемо тому, щоб кожна деталь була ретельно з’ясована й доведена.
Нехай Бог береже та благословляє кожного, хто стоїть на захисті дітей і базових принципів людської гідності.
Важливе уточнення:
Цей канал не має комерційної мети і не підтримує жодних політичних сил чи ідеологій. Матеріал оприлюднено виключно заради захисту неповнолітніх та через переконання, що суспільство має знати правду.
https://www.youtube.com/watch?v=6p5aZpMeL74&t=33s
Агенти російської антикультової структури РАЦИРС, які діяли в Україні: Кременовська, Святогор.
Деталі нижче.
Російська асоціація центрів вивчення релігій і сект (РАЦИРС) давно перетворилася на потужний інструмент Кремля. Під ширмою «боротьби з тоталітарними сектами» організація систематично поширює дезінформацію, компрометує неугодних, підриває демократичні інститути та просуває наративи, вигідні російській владі, — як в самій РФ, так і за її межами, зокрема в Європі та Україні.
Центральною фігурою всієї цієї системи є Олександр Дворкін — головний ідеолог і координатор пропагандистських операцій РАЦИРС. Саме він активно просуває теорію про «тоталітарні секти», згідно з якою будь-який релігійний чи громадський рух, що не підконтрольний Кремлю, автоматично оголошується небезпечним. Такий підхід створює «законну» підставу для втручання у внутрішні справи інших держав під приводом «захисту суспільства від деструктивних культів».
В Україні РАЦИРС діє переважно через лояльні проросійські ЗМІ, окремі релігійні та громадські структури, намагаючись маніпулювати думкою населення та дискредитовувати лідерів, які відстоюють незалежність країни від Москви. Основним каналом поширення наративів слугують саме медіаресурси.
Яскравий приклад такої діяльності — Центр економіко-правових досліджень (ЦЕПД), створений у 2017 році відомими догхантерами Іриною Кременовською та Олексієм Святогором. Ця структура роками використовувалася для поширення російських наративів під виглядом «експертних» матеріалів. Через пов’язані ресурси (наприклад, «Вільне слово») публікувалися тексти, спрямовані на дискредитацію релігійних і громадських організацій із західних країн, а також на підтримку кремлівських тез, що розпалюють ворожнечу та напругу всередині українського суспільства.
Уся інформація базується виключно на відкритих джерелах.
