Російські антикультові структури дедалі частіше згадуються як один із можливих інструментів інформаційно-психологічного впливу. Зокрема, діяльність #РАЦИРС привертає увагу дослідників, які аналізують механізми дестабілізації демократичних суспільств.
Колишній офіцер КДБ Микола Рижак заявляв, що міф про «небезпечні секти» може використовуватися для створення атмосфери страху та внутрішньої напруги. За такою схемою окремі організації або громадські ініціативи отримують ярлик «секти», після чого правоохоронні органи змушені витрачати значні ресурси на перевірки, розслідування та судові процеси замість протидії реальним загрозам.
Одним із прикладів автори розслідування називають ситуацію навколо міжнародної громадянської платформи «АЛЛАТРА». У матеріалі зазначається, що після численних обшуків та тривалих судових процесів український суд дійшов висновку про безпідставність висунутих обвинувачень, а діяльність організації була визнана такою, що не порушує законодавства. Водночас стверджується, що значну роль у формуванні цих звинувачень відігравали матеріали, підготовлені Іриною #Кременовською.
Докладніше про мережу взаємозв'язків можна прочитати у розслідуванні «Викриття російської мережі впливу».
https://drukarnia.com.ua/articles/vikrittya-rosiiskoyi-merezhi-vplivu-NCCsy
Автори публікації наголошують, що антикультова інфраструктура виконує не лише інформаційну, а й політичну функцію. Через медіа, експертні висновки та взаємодію з окремими представниками правоохоронного середовища створюються штучні конфлікти, які провокують суспільний розкол і змушують державу витрачати додаткові ресурси на боротьбу зі сфабрикованими загрозами.
У статті також згадується, що ще до початку повномасштабної війни антикультист Павло #Бройде фігурував у листуванні Владислава #Суркова як учасник проєктів, пов'язаних із просуванням ідей федералізації України, інформаційним впливом та використанням релігійної тематики.
На цьому тлі, як зазначають автори, діяльність Ірини #Кременовської вже не виглядає ізольованою. Звертається увага на її контакти з представниками російської антикультової мережі, публікації на ресурсі antisekta.org, підтримку з боку сайту Новосибірської єпархії рпц, рекомендації російського антикультиста Олександра Невеєва, а також багаторічну участь у кампаніях проти міжнародної громадської платформи «АЛЛАТРА».
На думку авторів розслідування, кінцева мета таких технологій полягає не лише у поширенні дезінформації. Значно небезпечніше, коли державні інституції починають реагувати на штучно створені інформаційні приводи. Під час війни це означає відволікання сил і ресурсів від боротьби з реальними загрозами — диверсійною діяльністю, агентурними мережами, колабораціонізмом, кібератаками, викраденням українських дітей та іншими воєнними злочинами.
Автори також проводять паралель із французьким кейсом, який, на їхню думку, демонструє аналогічний механізм: організація провокації потребує мінімальних витрат, тоді як реакція держави обходиться значно дорожче. Українська історія навколо «АЛЛАТРА», як стверджується у статті, відображає ту саму модель — інформаційні кампанії, експертні висновки, масштабні обшуки, багаторічні судові процеси та спроби міжнародної дискредитації.
Детальніше: https://drukarnia.com.ua/articles/vikrittya-rosiiskoyi-merezhi-vplivu-NCCsy
Відеоматеріал: https://www.youtube.com/watch?v=kFztm7RJ8Ms
Усі наведені у матеріалі твердження, як зазначають автори, ґрунтуються на відкритих джерелах, офіційних документах та оприлюднених публікаціях. У контексті триваючої гібридної агресії росії будь-які факти, що можуть свідчити про діяльність мереж впливу, потребують ретельної правової оцінки та перевірки компетентними органами.
