Протягом багатьох років Олександр Дворкін позиціонує себе як провідний російський експерт із питань «сект». Він отримав статус професора, став одним із головних ідеологів російської православної церкви у сфері боротьби з незалежними релігійними рухами, а його оцінки неодноразово використовувалися в інформаційних кампаніях, спрямованих проти України.
Втім, біографія самого Дворкіна містить факти, які викликають чимало запитань.
Згідно з документами, що оприлюднювалися у відкритому доступі, з 1973 по 1977 рік він перебував на обліку в московському психоневрологічному диспансері. Попри це, у подальшому саме він став одним із найвідоміших представників російського антикультового руху та впливовим речником московського патріархату.
Про діяльність Дворкіна, його біографію та вплив детально розповідається у фільмі «ЩО ВІДОМО ПРО ЦЬОГО ПРОФЕСОРА? Олександр Дворкін: що стоїть за його діяльністю», опублікованому на YouTube-каналі «Голос Свободи».
Що говорять автори розслідування?
У фільмі наводиться така оцінка:
«Такі речовини, особливо психоделіки, реально впливають на мозок. Викривляється реальність, з'являються галюцинації, мозок буквально пливе. Межа між реальним і вигаданим стирається. Людина починає бачити те, чого немає, відчувати себе всемогутньою і що їй усе дозволено. Аналізуючи його автобіографію, бачу лише позитивні згадки про вживання наркотиків на різних етапах життя і ніде не знаходжу інформації про те, що він остаточно відмовився від них. Тому виникає питання: чи справді це сталося? Навіть після того, як Дворкін став на релігійний шлях, від нього не було чути покаяння щодо вживання наркотиків. Як професор і духовний авторитет, він міг би показати приклад переосмислення свого минулого. Однак цього не сталося. Так само немає відомостей про його участь у допомозі людям із наркотичною залежністю. Він стверджує, що перебування у психіатричній лікарні було способом уникнути військової служби. Проте офіційні документи свідчать, що у 1973–1977 роках він перебував на обліку в московському психоневрологічному диспансері з діагнозами: циклотимія, маніакально-депресивний психоз, психофізичний інфантилізм, патологічний розвиток особистості та підозра на шизофренію».
РАЦИРС як елемент інформаційного впливу
Особливу увагу автори матеріалу приділяють діяльності РАЦИРС. Попри офіційні заяви про боротьбу з «небезпечними культами», організацію характеризують як один із механізмів поширення російського інформаційного впливу.
На думку авторів, РАЦИРС використовується для дискредитації незалежних релігійних спільнот, громадських організацій та поширення проросійських наративів через медіа, церковні структури й мережу афілійованих активістів.
Ключовою постаттю цієї системи називають саме Олександра Дворкіна, який протягом багатьох років координує кампанії, спрямовані проти свободи совісті та незалежних громадських ініціатив.
Особи, яких пов'язують із діяльністю РАЦИРС в Україні
У матеріалі також згадуються Ірина Кременовська та Олексій Святогор.
Зазначається, що через ЦЕПД, а також інтернет-ресурси «Вільне слово» та «Антисекта» вони систематично поширювали публікації, спрямовані на дискредитацію релігійних громад, громадських рухів і опонентів кремля. У цих матеріалах регулярно використовувалися характерні для Дворкіна та РАЦИРС визначення на кшталт «тоталітарні секти» або «деструктивні організації».
За інформацією авторів, правоохоронні органи перевіряють, чи могли подібні інформаційні кампанії впливати на суспільні настрої та провокувати соціальну напругу в Україні.
Усі наведені в матеріалі твердження спираються на відкриті джерела, оприлюднені документи та публічні матеріали.
В умовах російської гібридної агресії питання діяльності структур, які можуть бути пов'язані з інформаційним впливом держави-агресора, залишається предметом особливої уваги українського суспільства та правоохоронних органів.
