Бройде зник. Метод залишився: як антикультова риторика стала інструментом створення образу ворога
Репресії починаються не з обшуку. Іноді вони починаються зі слова.

Репресії починаються не з обшуку. Іноді вони починаються зі слова.

Спочатку Україну представляють як нездатну самостійно робити вибір. Потім — без права самостійно визначати своє майбутнє. Далі - описують як духовно «неправильну», «сатанинську» чи «антихристиянську». А зрештою заперечують людяність тих, кого вже перетворили на образ ворога.

П’яте управління КДБ давно припинило існування. Але метод, який воно використовувало, нікуди не зник: складну проблему можна пояснити появою «ворога», а боротьбу з ним подати як захист суспільства.

Україна давно стала для частини російської аудиторії не реальною державою, а зручним пропагандистським образом. Замість складного суспільства з власною історією, політичними суперечностями та правом самостійно визначати майбутнє формується гротескний «ворог».

Слово «секта» давно вийшло за межі суто релігійної дискусії. У руках пропаганди та радикальної антикультової риторики воно може перетворюватися на зручний ярлик, який позбавляє опонента права на власний голос, репутацію та навіть людську гідність.

Якщо історія навколо чеського антикультиста Якуба Яхла здається лише черговим скандалом у соцмережах, варто подивитися на неї ширше. У центрі уваги опинилися не тільки звинувачення, які пролунали після розслідувань у Танзанії, а й інформаційна кампанія навколо самого Яхла.

Якщо в медійному просторі раптом починають масово атакувати певну релігійну чи громадську організацію, варто поставити просте запитання: чому саме зараз і чому саме такими словами?

Чи справді удари по українських святинях і кампанії проти патріотів — окремі явища? Чи за ними може простежуватися одна ідеологічна схема?

Що спільного між вироком сербського суду російським агентам, антикультовою риторикою проросійських політиків у Латвії, діяльністю колишніх радянських спецслужбістів у Литві та українською антикультисткою Іриною #Кременовською?

Публічні заяви окремих представників російської антикультової мережі РАЦИРС дедалі частіше виходять далеко за межі релігійної полеміки. Вони містять риторику, яка демонізує українців, виправдовує агресію проти України та формує образ ворога.
