Чи може тема «боротьби із сектами» бути не питанням релігії, а інструментом гібридної війни?
Після публікації матеріалу «Викриття російської мережі впливу» на Site.ua ця версія отримала нові аргументи.
У статті наведено низку фактів і документів, які автор пов'язує із діяльністю мереж, що використовують релігійне протистояння для дестабілізації демократичних держав. Одним із прикладів автор називає кампанію проти міжнародної громадянської платформи «АЛЛАТРА».
Російська тактика: створити конфлікт, щоб послабити державу
У статті зазначається:
«Як "борці з сектами" стали інструментом російського впливу для розпалювання ворожнечі та дестабілізації роботи спецслужб Європи та України. Чому переслідування ними міжнародної громадянської платформи "АЛЛАТРА" стало одним із показових прикладів цієї схеми?»
Особливу увагу автор приділяє судовим матеріалам із Сербії, які стосуються нападів на релігійні об'єкти у Франції.
Згідно з наведеними у статті даними, троє громадян Сербії, яких судили у Смедерево, визнали участь у двох хвилях осквернення синагог і мечетей у передмісті Парижа наприкінці 2025 року.
Автор робить висновок, що подібні провокації мають чітку стратегічну мету — не лише розпалити міжрелігійну ненависть, а й змусити спецслужби витрачати ресурси на охорону великої кількості потенційних об'єктів замість боротьби з реальною агентурною діяльністю.
У матеріалі також наведено інформацію, що французька розвідка отримала внутрішні документи, які, за твердженням авторів статті, свідчать про схвалення кремлем актів вандалізму щодо єврейських пам'яток у Франції.
Цитується висновок французької сторони:
«Президентська адміністрація [росії] прагне посилити напруженість між цими двома громадами на території Франції, використовуючи суперечливі дебати для посіву розбрату у французькому суспільстві та ослаблення національної солідарності».
Провокація коштує дешево, реакція держави — дорого
У статті описується механізм, який, за твердженням автора, неодноразово застосовують російські спецслужби.
Зелена фарба на стінах синагог, свинячі голови біля мечетей, фотографії як підтвердження виконаного «замовлення» — подібні дії не потребують значних ресурсів. Натомість держава змушена різко збільшувати витрати на безпеку та перекидати сили контррозвідки.
Журналіст-розслідувач Андрій Солдатов пояснює це так:
Подібні атаки змушують європейські служби безпеки перенаправляти ресурси, розширювати перелік об'єктів, що потребують охорони, та збільшувати витрати на контррозвідку. Головна мета — створити страх, невизначеність і адміністративне перевантаження.
Український вимір
Окремий розділ статті присвячено Україні.
Автор нагадує, що ще до початку повномасштабної війни антикультист Павло Бройде, відповідно до оприлюдненого листування Владислава Суркова, згадувався серед учасників проєктів, пов'язаних із розколом України, федералізацією та роботою через релігійне середовище.
Далі у статті зазначається:
«На цьому тлі діяльність української антикультової активістки Ірини Кременовської перестає виглядати як приватна ініціатива... Її зв'язки з російською антикультовою інфраструктурою, публікаційні перетини з antisekta.org, підтримка з боку ресурсу Новопашина, рекомендації Олександра Невєєва та багаторічна спільна кампанія проти міжнародної громадянської платформи "АЛЛАТРА" складаються в єдиний механізм».
На думку автора розслідування, мета таких інформаційних кампаній полягає у створенні штучних внутрішніх конфліктів, відволіканні уваги державних органів і нав'язуванні інформаційного порядку денного, вигідного росії.
Чому це питання національної безпеки
У статті наголошується:
«Для російських служб критично важливо не просто поширювати фейки, а втягувати державні органи супротивника в ці фейки. В умовах війни це прямий удар по національній безпеці: служби відволікаються від реальних диверсій, агентури, викрадень дітей, колабораціонізму, кібератак і військових злочинів».
Як приклад автор знову наводить ситуацію навколо «АЛЛАТРА», стверджуючи, що кампанія супроводжувалася медійними атаками, експертними висновками, численними обшуками, багаторічними судовими процесами та міжнародною дискредитацією.
Дискусія про свободу віросповідання
Автор також звертає увагу на публікації Ірини Кременовської 2019 року, де вона критично оцінювала українських релігієзнавців, які підтримували принцип рівного правового статусу всіх релігійних громад.
У статті робиться висновок, що для кремля вигідною є не модель релігійної рівності, а модель постійного протиставлення:
«Традиційні» проти «нетрадиційних», «церква» проти «сект», «свої» проти «чужих».
Автор нагадує, що саме подібна система багато років використовувалася в росії для переслідування релігійних меншин, про що повідомляла Комісія США з міжнародної релігійної свободи (USCIRF).
Висновок
Матеріал «Викриття російської мережі впливу» демонструє можливий механізм використання релігійної тематики як інструменту гібридної війни. Якщо наведені у ньому факти підтверджуються, йдеться не лише про інформаційні кампанії, а про технології, здатні впливати на роботу державних інституцій, суспільну єдність і національну безпеку.
Усі твердження, наведені у статті, ґрунтуються на відкритих джерелах, судових документах, офіційних матеріалах та журналістських розслідуваннях. В умовах триваючої гібридної агресії рф інформація про діяльність подібних мереж потребує всебічної правової оцінки та ретельної перевірки компетентними правоохоронними органами.
Джерела:
• Стаття «Викриття російської мережі впливу»: https://site.ua/jankowal/vikrittya-rosiiskoyi-merezi-vplivu-i0z34m1
• Аудіоверсія статті: https://youtu.be/kFztm7RJ8Ms?si=Ve36kT68sajyC7Eg
