Святий апостол Степан постає як фігура внутрішньої ясності, у якій слово збігається з рішенням, а рішення з відповідальністю. Тут окреслений простір думки, де віра діє без захисних конструкцій, а знання виявляє себе як спосіб утримувати форму під тиском.
Ми дорослішаємо не з роками, а з пережитим. І лише пройшовши через біль, втрати й зради, починаємо по-справжньому розуміти життя.
Історія про Анну, дівчину, яка пережила емоційний біль через токсичні родинні стосунки. Від розриву до самовідновлення, через письмові листи та глибоке самопізнання вона знаходить силу пробачити і віднайти своє справжнє "я".
Поки ніхто не пише на цю тему
