Кожен чемпіонат світу з футболу — це не лише турнір збірних, а й прем'єра нового шматка інженерії, який котиться полем 90 хвилин поспіль.
У 2026 році цю роль виконує Adidas Trionda — офіційний м'яч чемпіонату світу, який вперше в історії проходить одразу у трьох країнах: США, Канаді та Мексиці. І якщо раніше м'яч був просто м'ячем, то Trionda — це, по суті, невеликий носимий гаджет у сферичному корпусі.
Звідки така назва
Trionda — це злиття двох слів: англійського tri («три») та іспанського onda («хвиля»). Виходить щось на кшталт «потрійна хвиля» — метафора об'єднання трьох країн-господарок турніру. На поверхні м'яча є відповідна символіка: кленовий лист (Канада), орел (Мексика) і зірка (США), виконані у червоному, синьому й зеленому кольорах. Панелі м'яча сходяться в центрі, утворюючи трикутник — теж натяк на трьох господарів.
Чотири панелі замість тридцяти двох
Класичний футбольний м'яч ХХ століття мав 32 зшиті шкіряні панелі. З кожним чемпіонатом Adidas скорочував їх кількість заради кращої аеродинаміки: спочатку до восьми, потім до шести. Trionda йде далі за всіх — у нього лише чотири термічно з'єднані панелі, і це найменша кількість панелей за всю історію м'ячів чемпіонатів світу.
Панелі не зшиваються, а термічно спаюються, що прибирає шви як такі й робить поверхню практично суцільною. Це напряму впливає на політ: менше швів — менше турбулентних збурень на високій швидкості, а отже, передбачуваніша траєкторія при далеких передачах і потужних ударах.
Зовнішній шар — мікротекстурований поліуретан із гексагональними та вдавленими (debossed) рельєфними візерунками, частина з яких повторює символіку країн-господарок. Ці мікрорельєфи виконують не декоративну, а суто аеродинамічну функцію: вони створюють контрольовану, рівномірно розподілену турбулентність навколо поверхні м'яча, стабілізуючи політ. Побічний ефект — краще зчеплення з бутсою й ногою у вологу чи спекотну погоду.
Всередині — багатошарова піна та бутилова камера, які відповідають за утримання повітря та пружність відскоку.
Серце м'яча: Connected Ball Technology
Найцікавіше в Trionda ховається там, куди глядач ніколи не подивиться. Всередині однієї з чотирьох панелей вбудований чип із інерціальним вимірювальним модулем (IMU) — набором акселерометрів і гіроскопів, що знімають дані про рух м'яча з частотою 500 разів на секунду.
Це вже друге покоління «розумного» м'яча чемпіонату світу: подібна технологія була і в Al Rihla на ЧМ-2022 у Катарі. Але якщо там чип був підвішений у центрі камери на спеціальній системі підвісу, то в Trionda інженери перенесли його вбік, у товщу однієї з панелей, а решту трьох панелей доукомплектували противагами. Це рішення розробили спільно з мюнхенською компанією KINEXON — партнером Adidas у сфері спортивних сенсорів. За рахунок такого перерозподілу маси м'яч зберігає збалансованість і симетричний політ, попри те, що всередині нього тепер живе електроніка.
Дані з IMU в реальному часі йдуть до системи VAR (Video Assistant Referee), де в поєднанні з даними про позиції гравців та алгоритмами напівавтоматичного визначення офсайду (semi-automated offside system, SAOT) допомагають судді ухвалювати рішення швидше й точніше — фіксуючи навіть найдрібніший дотик м'яча ногою чи рукою.
Як визначають позицію кожного гравця на полі?
Дані з м'яча — лише половина рівняння офсайду. Друга половина — це положення тіла гравця в конкретну мілісекунду удару, і за це відповідає окрема система оптичного трекінгу, яка не має жодного стосунку до самого м'яча.
Під дахом стадіону монтують від 12 до 16 спеціальних камер (кількість залежить від арени), які знімають поле 50 разів на секунду. Ці камери не просто «бачать» гравця як силует — вони будують для кожного футболіста цифровий скелет із 29 контрольних точок: голова, плечі, лікті, зап'ястя, стегна, коліна, кісточки, стопи. По суті, це технологія pose estimation — та сама, що лежить в основі систем захоплення руху в кіно та іграх, тільки застосована в реальному часі до 22 людей одночасно.
Коли атакуючий гравець отримує м'яч, система бере точний момент удару (його якраз і фіксує IMU-чип у м'ячі — з точністю до мілісекунди) і накладає на нього координати найбільш «висунутої вперед» частини тіла кожного гравця з офсайдної лінії захисту. Все це прораховується автоматично й видається відеоарбітрам як готова 3D-візуалізація з лінією офсайду — їм залишається лише перевірити, чи правильно система визначила саму точку удару та чи не було фази гри, що скасовує порушення, і підтвердити рішення. Тому технологія називається напівавтоматизованою (semi-automated) — фінальне слово завжди за людиною.
Як заряджається м'яч?
Так, Trionda справді потрібно заряджати — буквально, як телефон. Усередині м'яча — невеликий акумулятор, який живить 500-герцовий сенсор протягом усього матчу. Перед грою м'яч кладуть на спеціальну індукційну зарядну станцію: без жодних роз'ємів чи проводів, енергія передається через електромагнітну індукцію — той самий принцип, що й у бездротових зарядках для смартфонів.
Повний цикл заряджання з нуля займає приблизно 90–150 хвилин і дає м'ячу до шести годин автономної роботи на полі — з запасом на основний час, додатковий час і серію пенальті. На кожен матч готують більше десятка м'ячів (основний час від часу міняють через дощ, забруднення чи пошкодження), і за рівнем заряду кожного окремо стежить виділена людина на центральному екрані — про всяк випадок, якщо десь щось піде не так.
До речі, про VAR — і чи є він в Україні
VAR (Video Assistant Referee, відеоасистент арбітра) — це не окрема технологія, а ціла бригада: відеоарбітр та його помічники сидять окремо від поля і переглядають повтори, щоб виправити явні й серйозні помилки в чотирьох категоріях — гол, пенальті, пряма червона картка і плутанина з особою гравця. Саме на базі цієї системи вже працює SAOT (semi-automated offside technology) — той самий комплекс із 12–16 камер і зчитуванням даних м'яча, який ми описали вище.
І тут варто уточнити: в Українській Прем'єр-лізі VAR у класичному вигляді — з бригадою відеоарбітрів та фургоном обладнання — вже давно використовується, перші тестові матчі пройшли ще у 2019–2020 роках, а повноцінна робота триває з середини 2020-х. Тобто «стоп-кадр і перегляд повтору на полі» в українському футболі є.
А от SAOT — тобто саме той рівень технології, який робить Trionda по-справжньому «розумним» м'ячем, — це геть інша історія. Це десятки спеціальних камер під дахом стадіону, окрема інфраструктура обробки даних у реальному часі й пряма інтеграція з чипом усередині м'яча. Таке обладнання коштує дуже дорого і встановлюється капітально — сьогодні воно є в топових турнірах на кшталт чемпіонату світу, Ліги чемпіонів чи Прем'єр-ліги Англії, але не в УПЛ.
Замість цього для нижчих дивізіонів ФІФА пропонує спрощену альтернативу — FVS (Football Video Support), яку зараз якраз тестують у Першій лізі України: кілька камер, монітор біля поля й перегляд, який ініціює не бригада VAR, а головний тренер команди, обмежений двома запитами на матч.
Тож найтехнологічніший м'яч в історії чемпіонатів світу цілком міг би прокотитися полем в УПЛ — але без своєї головної надздібності. Без камерної інфраструктури SAOT його 500-герцовий сенсор просто не матиме з чим синхронізуватися: телеметрія м'яча існуватиме сама по собі, а дані про положення гравців — сама по собі, і жодна фраза "offside by 10 cm" в україномовному ефірі поки що не прозвучить.
Футбол стає все більш технологічним і забити 149 голів підряд, як раніше, вже не вийде — сенсори та надсучасні камери вже важче обдурити.
Матеріал підготовлено на основі офіційних матеріалів Adidas, FIFA та технічних оглядів м'яча Trionda для ЧМ-2026.
