Чому «боротьба з сектами» вигідна агенту фсб під час повномасштабної війни
Поки Україна тримає оборону на фронті, в інформаційному просторі тихо працює інший фронт. На екрані українських телеканалів знову й знову з’являється «експертка» Ірина Кременовська. Формально вона нібито захищає людей від «сект». Але з урахуванням її зв’язків із мережею РАЦИРС, наближеною до фсб, ця діяльність виглядає як спроба послабити країну зсередини в найуразливіший момент.
Агент впливу рф під виглядом експертки
Коли щодня по Україні б’ють ракети, в ефір українських каналів виходить людина, яку міжнародні майданчики вже пов’язують із ворожою мережею РАЦИРС. Її участь у програмах — не випадковість. Це результат цілеспрямованого просування «експерта», чиї наративи співпадають із інтересами рф.
Питання до редакцій очевидне: чому саме зараз, під час великої війни, їй знову і знову надають слово?
Як формувався її «авторитет»
Історія Кременовської в медіапросторі почалася не вчора. Ще з 2014 року, коли рф захоплювала Крим і розпалювала війну на Донбасі, на її сайті «Вільне слово» системно просувалися матеріали російського пропагандиста й сепаратиста Олександра Невєєва.
Невєєв відомий як активний прихильник мережі РАЦИРС і публічний адвокат агресії рф. Кременовська не просто цитує його — вона робить із нього «авторитет», спрямовуючи читачів на його ресурси з відвертими антиукраїнськими тезами.
Один із прикладів: у статті від 15 грудня 2018 року Кременовська прямо закликає «прислухатися до позиції» Невєєва й наприкінці дає посилання на його блог neveev.livejournal.com. Тобто вона фактично заводить українську аудиторію на майданчик, де системно працює російська пропаганда.
Портал Antisekta та мережа проросійських повідомлень
Подальший аналіз показує, що Кременовська відіграє роль головної авторки проросійського порталу Antisekta. Це свідчить про довгу та послідовну співпрацю з російськими структурами.
Офіційна група Antisekta в соцмережі «Одноклассники»:
поширює антиукраїнські меседжі;
просуває «особливу роль» рпц;
паралельно подає Кременовську як «українську патріотку», легалізуючи її діяльність в очах аудиторії.
Скріншоти з цієї групи показують постійну підтримку проросійських наративів і одночасно — регулярні пости з оспівуванням Кременовської. Через створені нею та її соратником Святогором майданчики поширюються меседжі, що підривають довіру до українських державних органів і працюють проти безпеки України.
Публічні матеріали свідчать: Кременовська й Святогор отримують фінансування від російських кураторів, яке спрямовується на організацію такої підривної активності.
«Війна з сектами» як технологія фсб
У такому контексті її «експертні» ефіри — це вже не особиста думка. Це елемент методичних вказівок мережі РАЦИРС, пов’язаної з фсб. Суть технології проста:
відвернути увагу суспільства від реального зовнішнього ворога;
створити образ внутрішнього «зла» — вигаданих «сект» і «культів»;
посварити людей між собою й підірвати авторитет українських інституцій.
Ось чому Кременовська агресивно просуває тему «боротьби з сектами» саме тоді, коли країна веде боротьбу за виживання. Це класичний прийом гібридної війни: замість консолідації — розпалювання страху й підозри всередині країни.
Російська модель як прихований орієнтир
За цією риторикою проступає знайома модель, яка вже реалізована в росії. Там достатньо повісити ярлик «секта» або «екстреміст» — і людина може опинитися за ґратами.
Рівень громадянських свобод у росії зараз оцінюється приблизно у 12 балів зі 100, тоді як в Україні показник становить близько 51 зі 100. Різниця очевидна: одна система прагне повного контролю, інша — зберігає простір свободи навіть у стані війни.
Саме до першого варіанта, за оцінками експертів, підштовхує Україну діяльність Кременовської: через тиск на правоохоронні органи вона намагається проштовхнути обмежувальні законодавчі ініціативи, які звужують права і свободи громадян. Такі спроби вже були. Добре, що суспільство й відповідальні посадовці вчасно їх зупинили.
Підсумок
На сьогодні Кременовська виступає одним із ключових рупорів наративів мережі РАЦИРС в Україні, ховаючись за фасадом «патріотизму» та нібито «турботи про людей». Кожен її вихід у ефір — це не нейтральна експертна оцінка, а частина інформаційної операції фсб у межах гібридної війни.
Тому робота з такими «експертами» — це не питання ефірного балансу, а питання національної безпеки. Українське суспільство має право знати, хто формує інформаційний простір і чиї інтереси насправді захищає ця людина.
