Аналіз Бріана Мбемо хочу почати з теми так званого «оверперформінгу» — адже саме він є ключовим контекстом для розуміння його сезону. Простими словами, це ситуація, коли гравець забиває або асистує більше, ніж можна було б очікувати з огляду на якість моментів.
І це не просто деталь — майже весь подальший статистичний розбір слід сприймати в контексті цього «оверперформінгу». Без нього важко зрозуміти, де закінчується прогрес, а де починається везіння чи тимчасовий сплеск. Саме тому ця тема — не просто перша, а головна.
У цьому сезоні Мбемо забив страшні 20 голів на фоні 12.3 очікуваних — різниця +7.7 понад xG. Це результат навіть вище рівня елітних бомбардирів. В топ-5 ліг більший показник тільки у Патріка Шика (+8,5).
У двох попередніх сезонах — незначне відставання від xG (у середньому –мінус 0.7), а в дебютному — серйозний провал: мінус 5.3.
Цей сезон виглядає як момент, коли зійшлись усі карти: пік форми, тактичні умови, стабільна роль, партнери — і трохи везіння. Повторити такий сплеск буде складно.
Markstats проаналізували гравців із найбільшими відхиленнями від xG — тобто топ-20% тих, хто забив значно більше або менше очікуваного.
Лише 10% тих, хто суттєво перевершив xG, змогли зберегти такий рівень у наступному сезоні. Натомість 90% тих, хто не добрав голів, покращили результат.
Це класичний приклад регресії до середнього — коли і сплески, і провали з часом вирівнюються.
Так, Мбемо набрався досвіду в АПЛ, прокачався технічно та ментально. Але чи перетворився він «з нічого» в елітного фінішера? Суб’єктивно — ні. Мбемо — добротний фінішер, але не рівня світового класу.
Саме тому трансфер у «Манчестер Юнайтед» після найкращого сезону в кар’єрі викликає невелику тривогу: у таких випадках клуб часто переплачує, а гарантій повторення результату немає — навіть у кращих умовах.
Та ж історія з трансфером Матеуса Куньї, який цього сезону забив 15 голів із 8.63 очікуваних.
Мбемо та завершення атак: майстерність чи момент форми?
Завершення атак — одна з найсильніших сторін Мбемо у сезоні 2024/25. Та коли показники настільки перевершують очікування, важливо чітко розрізнити: де справжній прогрес, а де — просто ідеальне поєднання обставин.
У Мбемо доволі скромна кількість ударів — 2.08 за матч, але високий відсоток у створ — 43%. Це поєднання говорить про якість, а не обʼєм. Він не бʼє бездумно, не тягне на себе зайвого — навпаки, завжди готовий віддати, якщо партнер у кращій позиції.
Звідси й висока конверсія: 0.19 — практично кожен п’ятий удар стає голом. Середня дистанція пострілу — 17.9 ярдів — теж виглядає адекватно. В контексті його позиції, ролі та клубу рівня «Брентфорда» — це топовий рівень завершення.
Навіть без урахування пенальті — солідний рівень конверсії: 0.12 загалом і 0.10 лише в АПЛ. Для контексту: у Сака — ті ж 0.10, хоча він грає в «Арсеналі», де більше контролю та якості.
Дилема неробочої ноги
При перегляді матчів помітна залежність Мбемо від робочої ноги — він майже завжди використовує саме ліву: і при ударах, і при веденні, і при передачах.
Але у сезоні 2024/25 він забив 3 голи правою — лише на один менше, ніж за пʼять попередніх сезонів разом узятих. Не зовсім зрозуміло, чи це результат зростання загального обсягу моментів, чи ознака реального прогресу ефективності ударів з правої.
За кількістю ударів співвідношення між лівою та правою — приблизно 3 до 1, а за голами — майже 6 до 1. Частково це повʼязано з тим, що 5 з 20 його голів — пенальті з лівої. Без них показник вирівнюється до 4 до 1
Тож, хоча цього сезону він не уникав ударів з правої, їх системна ефективність все ще помітно нижча. Наскільки — покаже час
Субʼєктивно — у володінні Мбемо доволі залежний від лівої ноги, що помітно у дриблінгу, передачах і патернах руху та ударів. Але це очікувано з огляду на його роль лівоногого вінгера, який діє з правого флангу
Для наочності я зібрав усі його голи правою з цього сезону:
Доволі цікаво, що 2 з 3 цих голів розпочались з успішного пресингу саме Бріана Мбемо.
Ударні патерни Мбемо
Хоч візуально здається, що Мбемо при зміщеннях здебільшого цілить у дальній кут, статистика демонструє зворотнє — приблизно 58% ударів припадає на ближню стійку, 42% — на дальню.
Водночас саме удари у дальню принесли йому на 5 голів більше при схожому рівні очікуваних (1.54 vs 1.27 xG).
Два цих патерни ударів можна назвати фірмовими для Мбемо. І хоча статистика показує, що удари у дальню стійку значно ефективніші, сам факт наявності двох рівнозначно якісних варіантів створює серйозну проблему для воротаря.
У таких ситуаціях він часто змушений займати напівпозицію, щоб мати шанс зреагувати і на удар у ближній, і на удар у дальній. Особливо коли в штрафному проти Мбемо грає лише один захисник. Це знижує передбачуваність камерунця і робить його ще небезпечнішим у фінальній третині.
І хоч здається, що в штрафній достатньо просто грати щільно по лівій нозі Бріана — це непросте завдання. Його вибуховий мікродриблінг та гарне відчуття простору дозволяють все одно знайти варіант для удару.
Мапа ударів у Мбемо доволі щільна та системна — повторюваність свідчить про стабільну техніку та механіку. Але є цікавий момент: практично відсутні голи в центральну частину воріт, хоча спроб звідти — чимало.
У його випадку це найменш ефективна зона: більшість ударів — після входу в штрафну під кутом, коли воротар займає позицію між ближнім і дальнім кутом. У такій ситуації центр — найзручніша зона для сейва.
Це і є потенціал для розвитку. З огляду на його позицію/роль, удари по центру — майже ніколи не дають результату. І навпаки — саме постріли в кути приносять голи. Отже, чим рідше він влучатиме в центральну зону, тим якіснішим буде фінішинг загалом.
Дальні удари
У Мбемо два голи з-за меж штрафної при 1.5 xG — на перший погляд дуже добре. Але якщо їх прибрати — залишаються всього 3 удари в створ із 21 спроби, і всі — рівно по центру воріт.
Частина таких ударів — узагалі подачі, як у випадку з голом у ворота «Іпсвіча»:
Багато ударів — наслідок того, що Бріяну доводилось тягнути атаку самотужки, як головній загрозі «Брентфорда». В «Юнайтед» у нього не буде такої ноші на плечах — і це має піти на користь ефективності
Важливо зрозуміти — це не його стиль. У позиційних атаках він діє ширше, не заповнює центр, а в швидких — просто входить або віддає у штрафну.
Для порівняння: у Салаха за три останні сезони в АПЛ лише 2 голи з-за штрафної при 4.2 xG. Просто це не їх стиль — ні Салаха, ні Мбемо.
Вплив голів та гра проти топів
Кількість перших та переможних голів у Мбемо доволі солідна, особливо з урахуванням того, що він не грає у ролі форварда і виступає за «Брентфорд».
Ця точкова діаграма напряму показує, наскільки часто його голи реально впливають на перебіг чи підсумок матчів — і це один із ключових показників їхньої цінності для команди.
Очима здалось, що Мбемо провисає у великих матчах — перетягує на себе, перетримує, приймає не найкращі рішення.
Щоб перевірити, я переглянув його продуктивність проти топ-7 АПЛ. За майже 43 повні матчі — 0.28 гола і 0.16 асиста на 90 хвилин, що виглядає доволі непогано. Але проти «Арсеналу», «Ліверпуля» та «Ман Сіті» — лише 0.12 і 0.06 відповідно, тобто у два з половиною рази менше.
Проте ці дані потрібно сприймати через призму «Брентфорда» — який у кращому випадку являється міцним середняком АПЛ.
А у матчах проти топів команда має менше володіння, створює менше моментів, і Мбемо отримує менше підтримки та шансів себе проявити.
Для наочності додаю нарізку його дій проти «Ліверпуля»:
Звершення атак: Висновок
У підсумку, в плані завершення Мбемо провів аномально ефективний сезон, де висока якість ударів поєдналася з очевидною часткою везіння. Бріан не форсує удари, має високу конверсію та створює серйозну загрозу зі своєї «коронної» позиції завдяки варіативності і вмінню знайти простір.
Так, його поточний «оверперформанс» за xG (+7.7) виглядає нестійким у довгостроковій перспективі, а залежність від лівої ноги, дальні удари та тенденція влучати в центр воріт залишаються зонами для росту.
Але Мбемо ніколи не був класичним бомбардиром — і його ефективність варто оцінювати саме в контексті ролі інвертованого вінгера.
У правильній системі, яка не вимагатиме від нього повторення гольових рекордів, а використовуватиме його сильні сторони — ці обмеження навіть не будуть помітними.
Плеймейкінг
У трьох попередніх сезонах Мбемо стабільно віддавав більше асистів, ніж очікувалось за xA — десь помірно, десь дуже помітно. Це можна пояснити стилем «Брентфорда»: у вертикальному футболі з великою кількістю швидких атак Мбемо часто віддає передачі, які реально створюють загрозу, але через специфіку моделі xA — не завжди отримують відповідної оцінки.
У 2024/25 маємо протилежну картину: 7 асистів при 9.26 xA. Це нетипово для нього, і з урахуванням контексту команди, швидше за все, свідчить про слабку реалізацію партнерів. На мою думку, це вже індикатор того, що Бріан переріс рівень «Брентфорда».
Загалом, це найвищий показник очікуваних асистів у всій АПЛ. Якщо ж не враховувати стандарти, Мбемо посів 4 місце з показником 6.82. Для порівняння, Салах лідирує із 9.04 open play xA — і при цьому записав на свій рахунок 18 гольових передач. Це на 11 більше, ніж у Бріана.
Ще один цікавий погляд дає порівняння показників xA та xAG. Якщо перший оцінює якість пасу, то другий — якість удару, який став наслідком цього пасу.
У більшості випадків xAG має бути вищим — адже навіть простий пас може закінчуватись сильним моментом. Якщо ж xAG нижчий або майже дорівнює, це може свідчити, що партнер погано розпорядився моментом — погано відкрився, бив із незручної позиції або загалом не використав потенціал передачі.
У Мбемо — 0.22 xAG при 0.25 xA (або загалом 8.3 xAG при 9.3 xA). Невелика, але показова різниця (-0.03 або -1), яка натякає на слабку реалізацію партнерів. Особливо на фоні лідерів: у Салаха +0.13, Сона +0.10, Куньї +0.09, Педру Нету +0.08, Доку +0.05.
Це непрямий, але вагомий аргумент: Бріан з якіснішими партнерами може давати більше.
Прогресія передач
У Бріяна — пристойна кількість прогресивних передач (3.72), їх загальна дистанція (114 ярдів) та співвідношення точних пасів до прогресивних. Але важливо розуміти його функцію: він не глибинний плеймейкер, а гравець останньої третини.
У глибших зонах Мбемо зазвичай діє коротко або взагалі уникає контакту з м’ячем, обираючи ривки у вільні зони. Це природно для вертикального стилю «Брентфорда», де темп і простір важливіші за контроль.
В плані передач у штрафний майданчик (1.56) та фінальну третину (1.66) нічого особливого, проте теж добротний рівень в контексті його ролі та команди.
Кроси
В плані кросів я б дивився не стільки на сухі цифри (5.33 загалом, 0.50 — у штрафний, 2.29 — з стандартів), скільки на якість самих подач. Вони м’які, з гарною підкруткою — м’яч наче зависає в потрібній зоні.
Частину статистики «надувають» стандарти, адже Мбемо регулярно виконує кутові й штрафні — але й це показник якості: він основний подаючий у команді.
Так, це не елітний рівень, але добротний. Його кроси не створюють голи в кожному матчі, проте рано чи пізно приносять результат. Саме тому універсалізм — його головна зброя: не спрацюють швидкі вертикальні атаки — буде крос; не спрацює крос — увімкнуться комбінації та гра в обмеженому просторі.
У сучасному футболі гнучкість навичок та ролей — критично важлива, і Мбемо це чудово демонструє.
Найкращий приклад — нинішній ПСЖ: уся трійка атаки максимально універсальна — як за навичками, так і в тактичній адаптації. Можливо, це звучить дуже гучно, але Мбемо б не загубився в колективі Луїса Енріке.
Плеймейкінг: Висновок
У підсумку, в плані плеймейкінгу Бріан демонструє стабільну ефективність — передусім у фінальній третині. Його головна сила — прогресія на швидкості, миттєве прийняття рішень і гнучкість: він здатен створити момент із флангу, вийти з-під пресингу або увірватися в штрафний.
Так, у глибших зонах йому бракує довгих передач і загалом елітного пасового бачення, але Мбемо ніколи не був диригентом — і немає сенсу вимагати цього зараз. У правильному середовищі це не недолік, а приклад правильного використання сильних якостей.
Дриблінг
У Бріана маленька кількість обіграшів (2.93) проте гарний відсоток успішності (46.8%), та кількість обіграшів, що призвели до удару (0.29).
Є також цікава модель, що оцінює ймовірність успіху кожної спроби дриблінгу — вона враховує позицію на полі, тип спроби та дії перед ним. Загалом, у Бріана фактична ефективність (42.3%) майже ідентична очікуваній (42.9%).
Це означає, що його дриблінг ефективний відносно обставин — він не вигадує зайвого, але й не провалює очевидні ситуації.
До прикладу, візуалізація Кудуса та Мітоми (на жаль, більш відповідних профілів до Мбемо не було) — у першого фактична ефективність перевищує очікувану, у другого — така ж, як і мала би бути.
Щоб дати трішки контексту, можна вивести простеньку формулу (кількість обіграшів, що призвели до удару поділити на кількість успішних обіграшів), де найкращий показник у Бріана (21%), далі Кудус (17.5%) та Мітома (11.7%).
Звісно, серйозно сприймати цю формулу не варто — у кожного з них своя роль на полі та різні системи. Проте цікаво, що велика кількість обіграшів, їхня успішність та перевищення очікувань за моделлю напряму взагалі не гарантують велику кількість ударів після дриблінгу.
Дриблінг: Візуальний аналіз
Чисто суб'єктивно, дриблінг Мбемо я б охарактеризував як «на вимогу» — він застосовує обіграш лише тоді, коли в цьому є пряма й очевидна потреба. У його грі немає жодної бразильської «показухи» чи бажання вразити глядача технікою — тільки холодна ефективність і надійність.
Складається враження, що за орієнтиром для нього виступає дриблінг Мессі: жодних трюків, фінтів чи ефектних рухів — лише мікродриблінг, обман тілом та використання інерції суперника проти нього самого.
Звісно, це зовсім не той рівень, що у аргентинця — але принцип той самий: дриблінг як утилітарний інструмент, щоб створити необхідний простір під удар, передачу або просування з м'ячем, і тільки в моменти, коли це справді потрібно. Не для ефекту. Не для глядача. А для справи.
Просування з м'ячем
Знову, доволі скромні показники — невелика кількість прогресивних просувань (3.43), їх дистанція (92.77 ярда) та у фінальну третину (1.82). Виділити зі знаком плюс можна тільки просування у штрафну (1.98).
Для точнішої інтерпретації сухих даних пропоную порівняти їх із цифрами Салаха, який за профілем доволі схожий до Мбемо.
Єгиптянин частіше використовує ведення м'яча (68.3% дотиків проти 60.5%), а також ефективніше просуває м'яч уперед (13.3% прогресивних ведень проти 12.1%). Загальна частка прогресивних просувань у його грі також вища (9.1% проти 7.3%).
Отже, в цих аспектах Салах ефективніший, хоча різниця не є великою. Водночас важливо враховувати контекст їхніх командних систем і оточення.
Мбемо завершив голом 9 проходів з м’ячем — це найкращий показник серед усіх гравців у топ-5 лігах Європи. Для порівняння, усі гравці «Манчестер Юнайтед» разом мають лише 5 таких епізодів.
Також у Мбемо 2 асисти після проходів, а загалом 11 результативних проходів (гол або асист) — другий показник у топ-5 лігах після Салаха (13). На рівні з Вінісіусом Жуніором і на один більше, ніж у Ламіна Ямаля (10).
Але знову ж, важливо враховувати: «Брентфорд» грає у швидкий вертикальний футбол, а Мбемо суттєво перебрав голів відносно очікуваних (+7.7).
Окрім просувань з м’ячем, Мбемо регулярно шукає можливості для забігань у вільні зони. За сприятливих умов він відкривається по діагоналі зі сліпої зони опікуна, щоб отримати м’яч у динаміці й атакувати захисну лінію на швидкості.
Карта дотиків підтверджує: він часто використовує правий напівпростір для ривків у штрафний майданчик.
В цьому плані його набір навичок дозволяє ефективно працювати не лише на фланзі, а й у центральніших зонах за потреби. Головне — використовувати його сильні сторони, мінімізувати слабкі й забезпечити правильну підтримку.
Офсайди та втрати
Хоча очима здавалося, що Мбемо частенько влазить в офсайд або віддає передачі туди ж, цифри показують нормальний баланс: і між прогресивними передачами та офсайдними, і між отриманими прогресивними передачами та фіксованими офсайдами.
Цього разу довіряю статистиці — цифри охоплюють весь сезон, а не окремі епізоди, які мені запамʼятались.
До того ж «Брентфорд» грає у швидкий вертикальний футбол, який тягне за собою більше офсайдів — і на цьому тлі показники Мбемо виглядають доволі добре.
Також у Бріана нормальне співвідношення втрат м'яча (2.79 через невдалий контроль та 1.24 під тиском) до обсягу роботи з ним, плюс мінус таке ж співвідношення і у Салаха.
Пресинг та оборона
Статистично розбирати оборонно-пресингові показники Мбемо немає великого сенсу, адже практично неможливо ідеально врахувати контекст. У кожної команди — свій стиль оборони та пресингу, а в межах цього стилю кожен гравець може мати абсолютно різні функції.
Навіть метрики, які коригуються з урахуванням володіння м’ячем (PAdj), далеко не завжди дають точну картину. Вони часто штучно завищують цифри гравців у командах з високим володінням і, навпаки, «карають» тих, хто працює в системах, де пресинг організований структурно і не передбачає великої кількості дій (як у випадку з Мбемо). PAdj ≠ реальне навантаження гравця.
Проте я все ж підготував кілька візуальних порівнянь — щоб підсвітити загальні тенденції та цікаві моменти. Це радше їжа для роздумів, ніж спроба порівняти або оцінити чийсь профіль.
«Брентфорд»
У контексті «Брентфорда» Мбемо виділяється лише високим відсотком виграних дуелей в обороні (67.4%) та вищим за середнє залученням до верхових єдиноборств (2.66), проте відсоток виграних у повітрі посередній (28.8%). У всьому іншому — середні або нижчі за середні показники.
У Шаде елітні показники як за кількістю (7), так і за якістю (44.85%) виграних верхових єдиноборств. Також хороший відсоток виграних дуелей в обороні (61%).
У Вісси елітний відсоток виграних дуелей (42%), заблокованих ударів (0.2) та верхових єдиноборств (46.15%). Водночас дуже скромна кількість верхових єдиноборств (2.2) — можна сказати, він бере участь лише там, де має високу ймовірність виграти.
«Манчестер Юнайтед»
У Гарначо дуже скромні показники. Виділити можна лише маленьку кількість фолів (0.44), хороший відсоток виграних дуелей в обороні (63%) та посередній загальний відсоток виграних дуелей (44.16%). Все інше нижче середнього.
Амаду чисто візуально занизили показники через класифікацію як фулбека, але насправді всі показники, окрім залученості до верхових єдиноборств, у нього кращі за Мбемо. Тобто Діалло, якщо не топово, то дуже добротно відпрацьовує у пресингу та обороні.
«Крістал Пелес» та «Вулвергемптон»
Вибір впав на «Пелес» та «Вулвз» тільки тому, що чисто статистично у них схожі параметри пресингу з «Брентфордом»: середній рівень PPDA, старт оборонних дій на схожій висоті поля, ситуативний пресинг із хорошою ефективністю у високих зонах.
У Езе доволі скромні показники, але тут без контексту робити висновки взагалі не варто. Ісмаїла Сарр ж навпаки, відпрацьовує за двох — у нього і обсяги, і якість оборонної роботи вище середнього.
Якщо подивитись чисто на сирі дані, той самий «ледацюга» Кунья працює у пресингу краще, ніж роботяга Мбемо. Отаке буває.
«Ліверпуль»
Так як по ходу статті я неодноразово порівнював Мбемо із Салахом, тут теж варто це зробити. У Діаса показники слабкі, у Салаха взагалі жахливі. Але при цьому в АПЛ менше за «Ліверпуль» (41) пропустив лише «Арсенал» (34). Цікаво виходить, правда?
Це ще раз доводить просту річ: сирі статистичні дані без врахування контексту, а головне — без розуміння контексту, самі по собі не дають жодної об’єктивної відповіді. Цифрами завжди можна маніпулювати, підганяючи їх під потрібний висновок.
Візуальний аналіз
Головна особливість пресингу Мбемо — вміння обирати правильний момент для активних дій. Він не витрачає енергію даремно, не пресингує «для галочки» і зазвичай вмикається саме тоді, коли суперник найменше цього очікує.
Ще одна важлива риса — розуміння простору та поведінки суперника. Часто він не летить у відбір, а супроводжує гравця, тримаючи його під контролем, особливо в 14-й зоні та в каналах перед штрафним. Мбемо грамотно перекриває варіанти для суперника, не дає простих рішень і працює більше з простором, ніж безпосередньо з м’ячем.
Перед та у власному штрафному майданчику Мбемо помітно слабший. Йому бракує якості прийняття рішень у таких епізодах, проте дивно вимагати подібного від атакувального вінгера.
Водночас у фазі оборони він завжди виконує роботу сумлінно. Не кидає гравця, якого супроводжує, навіть якщо тактично це не його прямий візаві. У нього добре розвинене розуміння пріоритетів у обороні, і він не уникає чорнової роботи.
Інтенсивність, доступність, фізика
Загальнодоступних даних про інтенсивність гравців АПЛ, на жаль, немає, а доступу до закритих джерел я не маю. Тому декілька дотичних рядків від Opta Analyst.
У сезоні 2024/25 він виконав найбільше ривків без м’яча (1 038) серед усіх гравців Прем’єр-ліги, коли м’яч був у партнерів по команді.
За загальним кілометражем він поступився лише Бруно Гімараєшу (421,0 км) та Даніелю Муньйосу (389,6 км), подолавши 387,6 км за сезон.
Лише двоє гравців частіше за нього повертали м’яч у фінальній третині — Антуан Семеньйо (37 разів) і Міккель Дамсгор (35). У Мбеумо — 32.
В АПЛ він пропустив лише 5 хвилин із можливих 3 420, стартувавши у всіх 38 матчах. З польових гравців більше за нього зіграв лише центрбек Натан Коллінз.
За шість сезонів у «Брентфорді» мав лише одну травму — ушкодження щиколотки взимку 2023/24. І загалом, не враховуючи цей сезон, Мбемо взяв участь у 95,6% матчів чемпіонату.
Отже, фізику Мбемо можна сміливо назвати елітною — фантастична доступність, працездатність, залученість як в атаці, так і в обороні.
Також Мбеумо чудово ставить спину, грамотно користується руками та завдяки низькому центру тяжіння вкрай стійкий у єдиноборствах. У нього, ймовірно, ідеальний баланс м’язової маси до його антропометрії — це дозволяє йому залишатися водночас швидким, вибуховим і міцним.
Біомеханіка
Я взагалі не спеціаліст із біомеханіки, але техніка бігу Мбемо однозначно відрізняється від більшості гравців.
При відносно компактній статурі та неособливо довгих ногах він виконує великі й водночас легкі кроки. У русі це виглядає як мʼяке підстрибування — ніби в стопах є пружини.
Контакт із газоном мінімальний: стопа лише торкається опори і відразу відштовхується. Це зменшує втрати імпульсу і робить біг плавним та динамічним, без різких фаз.
Цікаво, що крок виглядає довшим, ніж очікуєш при його антропометрії. Можливо, це наслідок якісної роботи тазостегнових суглобів, стабільного положення корпусу та активної передачі імпульсу знизу. У результаті створюється враження, ніби тіло не просто рухається, а буквально летить завдяки цілісній, ефективній техніці.
У наступному епізоді добре видно ще одну сильну сторону Мбемо — удар при нестандартному положенні тіла. М’яч летить майже на рівні грудей чи навіть вище, але він не відриває опорної ноги від землі, завдаючи повноцінного, акцентованого удару.
Щоб виконати це з контролем, потрібно мати високу мобільність у тазостегновому суглобі та гнучкість задньої поверхні стегна.
Ударна нога виходить високо, а корпус при цьому нахиляється, але залишається зібраним — рух контрольований, без завалу чи втрати центру.
Таз, плечі й опора працюють як стабілізуюча база, що дає змогу вивести ногу на висоту і все одно зберегти точність та силу удару.
Тактичний Фіт
У тактичному плані найбільш логічна роль для Бріана Мбемо — права «десятка» або правий інсайд-форвард, який працює у правому напівпросторі. Саме там він може максимально ефективно використовувати свій набір навичок: отримання м’яча в динаміці, комбінаційна гра в обмеженому просторі, експлуатація вільних зон як по землі, так і повітрям.
Йому однаково комфортно стартувати з флангу з подальшим зміщенням у центральні зони або одразу діяти ближче до правого каналу, зміщуючись вертикально до воріт або діагонально на фланг. Це відкриває варіативність як для удару самому, так і для передачі партнеру у штрафний майданчик.
У системі Рубена Аморіма камерунець найкраще підходить саме для ролі правої «десятки», яка може бути як глибшою (між опорниками і форвардом), так і вищою — ближче до фактичного другого нападника.
Оптимально використовувати Мбемо ближче до воріт, у парі з нападником, а під ними — Бруну в ролі диригента атак. Це дозволяє максимально використати сильні сторони Бріана — він один із тих гравців, хто краще працює у динаміці, а не у статиці. Його фінішинг, відкривання, дриблінг і навіть комбінаційна гра розкриваються значно краще саме на швидкості — як у вертикальних атаках, так і під час експлуатації вільних зон за спиною оборони.
За потреби його можна залучати ширше та глибше — по всьому правому фланзі та каналу, включно з роллю правого вінгбека. Проте чи буде в цьому реальний тактичний сенс — питання відкрите. Його найсильніші якості розкриваються значно ближче до чужих воріт, а не в глибших зонах або фазах побудови атаки.
Чи зможуть Мбемо та Амад зіграти разом на правому фланзі?
У теорії — дуже яскравий атакувальний дует. Обидва вміють обігрувати, комбінувати в обмеженому просторі, атакувати вільні зони й створювати загрозу перед воротами. Але саме в тактичній реалізації виникає найбільше питань — і всі вони лежать на тренерському штабі.
У структурі 3-4-3 один із логічних варіантів — Мбемо як права «десятка», Амад — правий вінгбек. Це взагалі не основний план на кожен матч, але конфігурація, яку ми обов’язково побачимо.
На папері все виглядає цікаво: техніка, вибуховість, бачення поля в останній третині. Обидва здатні комбінувати, змінювати темп атаки, завершувати самостійно. Але тут же виникає просторове питання: хто тримає ширину, хто грає в півфлангу? У статичних атаках без чітких ролей вони можуть почати блокувати один одного — і простір, і функції.
Щоб це працювало, потрібні чіткі ротації, зміна ролей у реальному часі, точне розуміння, хто і де має відкриватись у залежності від структури суперника. І саме тут — головна проблема. За час роботи в АПЛ Аморім не продемонстрував здатності адаптувати структуру під якості конкретних гравців. Навпаки — структура залишалась жорсткою, а гравці змушені були підлаштовуватись під неї. Такий підхід у випадку з Мбемо та Амадом просто не спрацює.
Ще один важливий нюанс — контроль глибини в побудові. Обидва добре працюють у завершенні, але не є природженними плеймейкерами з середньої третини. Якщо мʼяч піде через їхній фланг, буде бракувати гравця, здатного просунути атаку з глибини. Це не катастрофа, але певний технічний ризик у матчах, де суперник буде тиснути.
Та навіть якщо питання взаємодії в атаці буде вирішене, залишається головне — оборона. Так, обидва вміють і можуть якісно пресингувати, але будь-який пресинг можна зламати простою довгою передачею. І отут провал. У МЮ немає опорника, здатного страхувати відкриті зони — ні по радіусу, ні по темпу, ні по інтелекту.
А правому центральному захиснику доведеться закривати глибину, ширину, лінію пресингу і провали вінгбека — одночасно. Жоден захисник світу не витягне такого навантаження. Це не локальний, а системний дефект.
Мбемо та Амад можуть створити атакувальну різноманітність і загрозу, але для цього потрібно багато: тактична адаптація, свобода ролей, грамотна підтримка в структурі. І головне питання тут не в тому, чи можуть вони грати разом, а в тому, чи зможе тренер створити їм правильне середовище. Поки що — немає жодних ознак, що Аморім на це здатен.
Ментальність, працездатність і лідерство
У «Брентфорді» Бріан Мбемо був не лише лідером атаки, а й задавав тон для всієї команди завдяки своєму ставленню до роботи. Його ментальність базується на вимогливості до себе, самодисципліні та послідовному вдосконаленні. Цю рису відзначали тренери на всіх етапах його кар’єри.
Томас Франк неодноразово акцентував на тому, що характер і робоча етика Мбемо безпосередньо впливають на атмосферу всередині команди:
«Він стимулює всіх своїм ставленням до тренувань, робочою етикою та бажанням ставати кращим і перемагати. Він безумовно ментальний лідер у нашій команді».
Франк також підкреслював, як за шість років спільної роботи Бріан перетворився на зрілого футболіста, який розуміє свою роль у команді не лише через результативні дії, а й через щоденну працю:
«Для мене було привілеєм працювати з ним протягом шести років і бачити його розвиток від підлітка до більш дорослого чоловіка у багатьох аспектах. Я завжди знав, що він бомбардир. Тепер він просто більш послідовний бомбардир. Його гра з м'ячем та плеймейкінг стали ще кращими, його робоча етика фантастична».
Працьовитість та самовимогливість були закладені у Мбемо ще з юнацьких років. Його колишній тренер у «Труа» Руй Алмейда згадував, як формував його підхід до тренувального процесу:
«З юного віку ми говорили йому, що кожне тренування має бути як фінал, і він це засвоїв та зробив це своїм життєвим принципом. Він тренувався так, наче кожна сесія була справді важливою. Це, можливо, відрізняло його і підняло на інший рівень поміж інших талантів його віку, які були в «Труа».
Ця ментальність не обмежується тільки власною ефективністю — вона напряму впливає на його командну гру. Алмейда наголошував, що ще з юності Бріан відзначався здатністю поєднувати індивідуальну майстерність із постійною роботою на команду:
«Одна річ, яка завжди потрібна, і я бачу, як Бріан робить це в «Брентфорді», — це те, що він командний гравець. Він дуже хороший індивідуально, але багато працює на команду, багато бігає за команду і багато захищається за команду».
Завдяки цим якостям Бріан Мбемо вибудував міцний авторитет не через гучні слова, а через стабільність у дрібницях: у підготовці, у тренувальному процесі, у роботі без м’яча та в умінні залишатися прикладом для партнерів у складних ситуаціях.
Висновок
Підсумовуючи, Бріан Мбемо — це саме той футболіст, якого хотів би бачити у своїй команді будь-який тренер. Його найсильніші сторони легко максимізувати, а універсалізм робить його зручним для будь-якої системи.
Так, питання щодо «оверперформінгу» існують, але не в сенсі «чи зможе повторити результативність», а радше в площині психології: чи витримає він тиск переходу до «Манчестер Юнайтед» одразу після найкращого сезону у кар’єрі? Високі очікування фанатів і велика трансферна сума можуть стати серйозним випробуванням.
У всьому іншому в мене немає жодних сумнівів щодо Бріана. Так, 65+6 мільйонів фунтів виглядають солідною інвестицією, але ви отримуєте футболіста топ-рівня, потенціал якого реалізувати вкрай просто. І навпаки, не використовувати хоча б 75% його якостей буде практично неможливо.
