Нісі (空下) – країна на Хасатайському субконтиненті, на заході від Хасуанської імперії. Назва її приблизно значить "земля під небом".
Влада нісійських царів простягається від хребта Арін на півночі до гір Ґ'ї на півдні, на сході обмежена великими гірськими масивами та кордонами, що їх визначили давні та не дуже договори з Хасуаном. Але західні кордони губляться у степах: відстань на яку можуть доїхати збирачі податків не будучи пограбованими чи вбитими – такий кордон на заході.
З північного сходу на південний захід родючі долини з лісами і рідколіссями змінюються дедалі більш посушливими степами. Спокійні річки та помірні дощі на північному сході дозволяють вирощувати просо, плодові дерева і всяку городину. Чимдалі на південь і захід, тим менше річок та озер може трапитись і тим частіше люди залежать від розведення тварин: коней та кіз. На сході ж більше розводять корів та свиней.
Править країною рід Цима, голова якого іменується цан. Він володіє беззаперечною владою і вважається нащадком бога неба. Спирається він на вірну та не дуже знать: свій рід, васалів та голів різних племен, як осілих так і кочових.
Найбільшим є народ су, також багато людей серед народів ґань, кайма, улу та хінха. Останні два є кочовими, а проте присягають на вірність цареві Нісі, тож західними варварами не вважаються.
Панівними у Нісі є язичницькі вірування. Найбільш шанованими є боги неба, землі і вітрів. Також шануються боги і духи що покровительствують певному роду чи місцевості. На честь них імператор та вожді проводять ритуали й церемонії, аби заручитися силою божеств.
Монахи Шляху хоч і проникають у країну, нині їхній рух є досить непоширеним.
Історія
Здавна на більш плодючих землях країни формувалися та розвивалися держави. Об'єднані вони були силою чи то одного роду, чи то союзу князів, що постав на торгових шляхах з Тепфаю до Хасуану та з Тепфаю до Перешийку. Так чи інакше все більше влади прибрав до рук клан Цима.
Маючи справи з торговцями та представниками великих країн (Тепфай, Хасуан, Пенлай) нісійці запозичували в них найбільш вдалі управлінські рішення (принципи організації верховної влади, підхід до податкової політики, структура армії і т.д.). Зрештою вони і самі почали іменуватися імператорами (символом 皇, позаяк і писемність вони запозичили хасуанську), а також виробили офіційну історіографію (на основі записів і спогадів про давню історію країни та народних і кланових міфів і легенд).
Воювали нісійці протягом історії переважно із Хасуаном та Пенлаєм. Також воювали із народами кайма, улу та хінха (ще до того як їхні вожді присягнули імператорові). Цей досвід дозволив створити дієву кінноту.
Нинішній цан Дзайтен (або як звуть деякі народи Заайтин) зумів зміцнити центральну владу. Та на його правління припало вторгнення "західних варварів" – групи кочових народів із пустки на заході. Вони вбивали і грабували селища підданих-кочівників. Та після того як набіги почалися на міста були зібрані війська аби дати генеральну битву. Та великої армії варвари уникали заходячи все далі у степи. Провівши лише кілька невеликих боїв за два місяці армія у степу виснажилась і, хоч не була знищена, зазнала відчутних втрат. Другий подібний похід вже описувався хроністами як більш вдалий, а проте малі набіги продовжувалися. Після підписання договору про взаємну військову допомогу окімі Хасуану дав добро на спільний похід проти степовиків.
Західні нелюди, як і всі нелюди, подібні до нігтів: їх треба зістригати, коли відростають.
(Цима Дзайтен)
