У 1940 році в Чехії діяв жорсткий окупаційний режим під керівництвом Рейспротектора Костянтина фон Нойрата. Тоді діяв пакт Молотова-Ріббентропа, тому комуністи та інші ліві не вели ніякої, підпільної збройної діяльності, так само як і чеські антикомуністи, які були вірні Чехії і незадоволені окупацією країни німцями. Чеське гестапо за допомогою місцевих правих фашистських організацій чеських фашистів з організації "Прапор" активно вираховували комуністичні осередки. Німецькі шпигуни активно здавали чеських лівих, яких виловлювало Гестапо. Словаччина в 1940 році була формально незалежною та союзницькою державою Німеччини, якщо говорити по правді уряд в Словаччині дійсно мав вагомі повноваження, щодо внутрішніх справ. Словаччиною керував клерикально-націоналістичний правий уряд Йозефа Тісо, який був союзником Гітлера. Комуністина партія Словаччини була заборонена. Ліві діяли в підпіллі, створючи перші нелегальні "революційні комітети". Збройних акцій в 1940 році вони не проводили. Головним інструментом боротьби з лівими була Глінківська гвардія напіввійськова організація словацьких правих радикалів, що виконувала роль штурмовиків. У 1940 році гвардійці спільно зі словацькою таємною поліцією влаштовували облави на комуністів, соціал-демократів та євреїв.
У 1941 році характер протистояння в Чехословаччині радикально змінився. Після нападу Німеччини на СРСР 22 червня 1941 року КПЧ, отримала з Москви наказ перейти від пасивного підпілля до активного збройного опору та диверсій ( що ще раз говорить що КПЧ повністю підпорядковувалась СРСР і фактично була маріонеткою СРСР). Саме в другій половині 1941 року в Чехолословаччині з'являються перші невеликі партизанські групи, і нацисти спільно з місцевими правими колаборантами розгортають проти них перші масштабні та успішні антипартизанські операції.
Влітку та восени 1941 року в лісистих регіонах Чехії( переважно в районах Підкрконоше, у Моравських лісах та поблизу Брно). Ліві активісти та радянські військовополонені-втікачі спробували створити перші озброєні партизанські осередки. Вони переховувались в землянках і намагалися здійснювати дрібні диверсії на залізниці. Восени 1941 року німецьке Гестапо спільно з чеською правою поліцією Протекторату провели серію успішних розшукових операцій. Завдяки розгалуженій мережі інформаторів, німці виявили бази партизанів, ще на етапі їхнього формування. Партизанські осередки в Центральній Чехії та Моравії були повністю оточені та розгромлені силовиками ще до того, як встигли розгорнути масшабну війну. Більшість перших партизанів було схоплено і розстріляно, вони не встигли навіть вступити в сутички з німцями.
Найбільбшим успіхом німців по ботьбі з лівими злочинцями став розгом так званого ІІ Незаконного Центрального комітету КПЧ. Німецьі контррозвідники заарештували ключових керівників лівого підпілля( включаючи відомого комуністичного журналіста Юліуса Фучика, якого схопили трохи пізніше, але розробка велася саме тоді). Після приходу Гейдріха в Протектораті запрацювали військово-польові суди. Лише за перші місяці його правління, було офіційно страчено через повішання та розстріли 200 комуністичних діячів та інших лівих. Варто сказати праві, багато з них вважали комуністів та інших лівих набагто більшим злом чим німців, тому активно допомагали виявляти червоних бойовиків.
У Словаччині в цей час з'являються перші повноцінні партизанські загони, які очолювали ліві активісти ( наприклад група еттнічного німця комуніста Генріха Трієса у Східній Словаччині та групи в регіоні Високі Татри). Вони здійснювали напади на склади та лісоматеріали та здійснювали саботаж на залізничних коліях, якими німецькі війська йшли на схід. Для боротьби з комуністичним підпіллям уряд Тісо задіяв Управління державної безпеки та спецпідрозділи Глінківської гвардії, які діяли в тісному контакті з німецькими радниками з СС. У Листопаді-Грудні 1941 року відбулась операція проти комуністичних бойовиків біля Пряшева. Словацькі праві гвардійці разом з жандармами провели успіщну облаву в лісах Східної Словаччини, де базувався один із перших комуністиних загонів. Використовуючи місцевих антикомуністів, силовики оточили землянки партизанів. Загін комуністів зазнав важких втрат. У ході короткого бою кілька партизанів були вбиті на місці, а інші близько 10 осіб потрапили в полон. Їх було засуджено та відправлено до в'язниць. Загалом в Чехословаччині протягом 1941 року, було ліквідовано 350 комуністичних та інших лівих діячів, серед них велика частина це були цивільні члени КПЧ та партизани.
У 1942 році протистояння в Чехословаччині досягло піку жорстокості. Головною подією року став замах на Рейспротектора Райнгарда Гейдріха в травні 1942 року, здійснений закинутими з Лондона десантниками. У відповідь німці розгорнули системний терор під удар, якого потрапили всі групи опору, але найбільше під удар потрапили комуністи та інші ліві, яких німці вважали найбільшими ворогами. Протягом 1942 року СРСР почав перші спроби закидати на чеську та словацьку території парашутистів для організації партизанських загонів. Проте німецькі спецслужби та місцеві праві провели надзвичайно успішні операції, практично повністю знищивши ці загони на етапі розгортання. Зараз ми детальніше розглянемо операції німців та правих проти партизанських лівацьких груп. У Чехії 1942 рік став роком тотального розгрому комуністичного підпілля та перших радянських десантних груп. Гестапо працювало максимально ефективно, спираючись на чеську поліцію Протекторату та доноси від правих і фашистів чеських, які мали своїх агентів серед комуністичних злочинців.
Весною 1942 року відбулась ліквідація десатну "Aron" та групи "S1/R". Радянське ГРУ та Комінтерн таємно десантували в Моравію кілька груп чехословацьких комуністів та радянських радистів( зокрема групу під керівництвом Франтішека Брауна). Їхнім завданням було створити велику партизанську мережу в лісах Брідлічкі. Але німецька служба радіоперехоплення запеленгувала радянські радіостації, а агенти Гестапо проникли в мережу зв'язкових. Німці влаштвували масштабну облаву, заблокувавши лісові масиви. Загін було повністю розгромлено. Частину комуністів бойовиків вбили в перестрілках в лісі, решту захопили в полон та стратили. У квітні- червні 1942 року відбувся розгром III Незаконного Центрального Комітету КПЧ. У квітні 1942 року Гестапо завдало нищівного удару, по вищому керівництву лівого підпілля. Було заарештовано Юліуса Фучика та інших провідних комуністичних ідеологів, які намагались координувати диверсії на військових заводах і коліях. Майже всі вони були розстріляні та закатовані під час репресій влітку 1942 року, після вбивства Гейдріха. Це були десятки лівих злочинців та учасників опорту і агентів Москви. У Словаччині лісистка місцевість дозволяла комуністам створювати дрібні партизанські загони, проте уряд Йозефа Тісо і його права напіввійськова організація Глінківська гвардія діяли на випередження. Літом 1942 року у Словаччині було розгромлено комуністичний злочинний загін "Яношик". Це була одна з перших серйозних спроб лівих радикалів створити бойовий партизанський загін в горах Східної Словаччини. Місцева словацька жандармерія та озброєнні загони Глінківської гвардії вистежили табір партизанів завдяки доносам місцевих лісників. Силовики провели раптовий нічний штурм лісових землянок. Загін перестав існувати. У ході короткого, але запеклого збройного зіткнення кілька лівих партизанів загинули на місці, а понад 20 учасників підпілля були заарештовані й відправлені до коцнтабору в Ілаві. Протягом усього 1942 року праві словацькі гвардійці спільно з німецькими радниками з СС проводили прочісування гірських лісів. Усі виявлені таємні склади зброї, які ліві готували для майбутнього повстання, були конфісковані, а зв'язкові комуністів у селах-масово заарештовані.
У 1942 році в Чехословаччині унаслідок діяльності німецьких сил та правих внаслідок боїв було знищено в боях, та страчено за вироками військово-польових судів, та смертей в концтаборах 1100 комнуістичних та інших лівих партизан, профспілкових лівих активістів та їх прихильників.
1943 рік У Чехі після тотальних чисток 1942 року комуністичне підпілля було знекровлене. Проте влітку 1943 року в лісах Моравії та Чесько-Моравської височини ліві активісти та втікачі з німецьких таборів софрмували різні партизанські загони такі як "Іскра" та "Зелений Кадриль". Восени німців та чеські праві успішно знищили загін "Іскра". Цей лівий загін діяв в лісах поблизу міста Брно, здійснювчи дрібні акції саботажу та залізницях. Брновське віділення Гестапо використало чеських агентів правих, які видали себе за представників лондонського підпілля. Ліві повірили їм і погодилися на зустріч для передачі зброї. Місце зустрічі в лісі було оточене спецпідрозділами СС та жандармерією. Загін було повністю знищнгл повністю. У ході короткного, але запеклого бою 6 партизанів було застрелено на місці, а решту 12 осіб зхоплено. Після жорстоких допитів їх стратили.
Березень-Квітень 1943 року розгром четвертого підпільного ЦК КПЧ Гестапо продовжувало успішно застосовувати тактику засилання агентів-провокаторів. Навесні 1943 року німці повністю викрили черговий (Четвертий) підпільний ЦК КПЧ, який намагався відновити мережу диверсійних трьох у Празі та Середній Чехії. Були заарештовані десятки зв'язкових, керівники (зокрема, Йозеф Молінак) та ліквідовані фінансові фонди лівого підпілля. Червень-Липень 1943 року у Моравії радянська розвідка висадила парашутну групу для організації партизанського руху. Німецька служба радіоперехоплення (Funkaufklärung) запеленгувала їхню радіостанцію. Спецпідрозділи Гестапо міста Брно спільно з жандармерією заблокували район базування в лісах Моравського Карсту. У ході бойового зіткнення загін був повністю розгромлений, частина партизанів загинула, решту разом із раціями захопили в полон. Серпень-Вересень 1943 року відбулась антипартизанська операція проти групи "За Свободу" у лісистих районах навколо Зліна та Вишкова почав діяти лівий партизанський загін, що складався з місцевих комуністів та радянських військовополонених-утікачів. Німці сформували зведену каральну групу СС та поліції порядку. Використовуючи інформацію від місцевих лісників, німці провели прочісування лісу. Базу партизанів було знищено, загін зазнав великих втрат у живій силі й фактично припинив існування. Також наприкінці 1943 року в Чехії німецьке командування залучило додаткові сили жандармерії для прочісування моравських лісів, де місцеві комуністи та комуністичні групи яких СРСР закидав літаками, пробували створити партизанськ групи опору, німецькі сили ліквідували в боях десятки комуністичних диверсантів, захоплених в полон розстрілювали після допитів.
У Словаччині через гори та ліси, комуністи пробували утворити великі партизанські групи. У травні 1943 року словацькі праві сили розгромили партизанську ліву групу "Хлопців з лісу" в малих Карпатах. Комуністичний загін під командуванням місцевих лівих активістів спробував створити постійний табір неподалік Братислави. Управління державної безпеки Словаччини спільно з ударними загонами Глінківської гвардії провели раптову облаву. Праві оточили район базування, використовуючи інформацію від місцевих лісників. Загін зазнав повної поразки. Частина бійців загинула в перестрілках, а 15 партизанів було заарештовано. Базу з друкарськими машинками та залишки зброї повністю ліквідували.
Січень-Лютий 1943 року масові зачистики та ліквідація нелегального керівництва КПС. Словацькі спецслужби (ÚŠB) завдали превентивного нищівного удару по лівих силах, заарештувавши практично все нове керівництво словацьких комуністів (включаючи Штефана Баштована та інших). Було виявлено та розгромлено центральну підпільну друкарню в Братиславі, де друкувалися заклики до створення партизанських загонів. Ця операція на пів року паралізувала координацію лівого руху в країні.
Весною 1943 року також в Словаччині було розгромлено партизанську ліву партизанську групу Карола Шмідке в Карпатах. Спроба лівих активістів створити стійку базу в лісах Західних Татр була зірвана загонами Глінківської гвардії та місцевої жандармерії. Праві сили провели успішну облаву, оточивши партизанський табір. У результаті бою партизани втратили зброю, запаси продовольства і були змушені дрібними групами розсіятися, втративши боєздатність.
Осінь 1943 року операції проти втічкаів проти "Зелених кадрів" на словацько-мораському кордоні. Словацькі урядові війська спільно з прикордонною охороною та німецькими прикордонними патрулями провели серію зачисток у гірських масивах Яворники та Білі Карпати. Там ховалися ліві радикали, які намагалися налагодити зв'язок між Чехією та Словаччиною. Багато криївок було викрито завдяки доносам правих місцевих старост, десятки підпільників були відправлені до табору в Ілаві.
Грудень 1943 року відбулось знищення бази комуністичного підпілля в регіоні Сніна. У Східній Словаччині ліві партизани намагалися налагодити контакт із радянськими групами через польський кордон. Спільні сили словацької прикордоннї варти та німецької польової жандармерії вистежили зв'язкових. Під час штурму лісового бункера зав'язався тривалий бій. Більшість партизанів цього осередку загинули під час штурму. Операція заблокувала цей канал зв'язку з СРСР. Загалом за 1943 рік німці та чехословацькі праві ліквідували близько 600 комуністичних партизан та діячів це були загиблі як в сутичках так і страчені військово-польовими судами, та в таборах.
У 1944 році протистояння в Чехословаччині переросло в справжню великомасштабну та кровопролитну війну. Головною подією року стало Словацьке повстанння серпень-жовтень 1944 року, в якому ліві та комуністичні партизани ( в тому числі диверсанти радянські, які були закинуті) брали масову участь. Зараз розберемо основні операції та сутички 1944 року проти лівих бойовиків в Чехословаччині.
У Моравії в 1944 році розгорнула діяльність перша чехословацька партизанська бригада імені Яна Жижки під командуванням радянського майора Дмитра Мурзіна. Вона складалась з комуністів і соціалістів чеських та радянських диверсантів і агентів. Німці та праві в Моравії розпочали проти цієї групи антипартизанську операцію "Тетерук". Німецьке командування та Гестапо задіяли понад 13 000 соладт Вермахту та СС, охорони Протекторату для повного оточення Бескидських гір, де діяла бригада Яна Жижки. Німці створили були щільне залізне кільце навколо гірського масиву і почали методичне прочісування кожного метра лісу. Бригада зазнала дуже важких втрат, був ліквідований начальник штабу бригади, радянський капітан Ян Ушіяк та десятки партизан. Загін було родроблено на дрібні групи, втрачено майже всі радіостанції та запаси зброї. До кінця року бригада фактично припинла своє існування.
Також німецькі сили в 1944 році діяли ефективно проти організаційних комуністичних груп, які закидалися з СРСР для підготовки великого партизанського руху.
Березень 1944 року сутичка у Злінському краї відбулась. Німецька поліція безпеки (СД) за допомоги місцевих правих інформаторів вистежила ліву диверсійну групу, що намагалася закріпитися на промислових об'єктах концерну Baťa. У результаті нічного штурму криївки трьох лідерів-комуністів було вбито на місці, а підпільну мережу збору коштів ліквідовано.
Квітень 1944 року операція проти групи "Кіаров" у Словаччині. У лісистій місцевості Південної Словаччини Департамент державної безпеки (ÚŠB) режиму Тісо виявив базу лівої групи, яка готувала саботаж на залізниці. Загони Глінківської гвардії оточили табір. Після кількагодинного бою 8 партизанів-комуністів було вбито, решту захоплено в полон. Загін повністю припинив існування.
Червень 1944 року відбувся розгром десанту "Лукаш" у Моварії. Радянсько-чехословацька ліва група парашутистів була висаджена для координації дій у Протектораті. Німецька служба радіоперехоплення оперативно запеленгувала радіостанцію. Спецзагін Гестапо Брно атакував партизанів під час стоянки в лісовому масиві. Більшість бійців було розстріляно під час спроби прориву, радіостанцію та кодові книги вилучено.
У серпні 1944 року розпочалось Словацьке повстання, в якому взяло участь близько 18 000 комуністів і соціалістів та інших лівих. Хоча варто сказати що більшість повстанців були все таки не лівими і підпорядковувались уряду Чехословаччини у вигнанні в Лондоні. Але ліві становили найбільш ідеологічно і ударне крило повстання. Із початком Словацького національного повстання (СНП) 29 серпня, німці кинули регулярні частини проти лівих партизанських бригад, які становили ударне крило повстанців. 29 серпня-5 вересня 1944 року відбулись бої за Стречнянську ущелину. Елітна німецька бойова група СС «Шілль» зіткнулася з оборонними рубежами, які утримували військові та ліві партизани (зокрема, І Словацька партизанська бригада М. Р. Штефаника та французький загін де Ланнуа). Німці застосували важку артилерію і танки. Партизанські загони зазнали колосальних втрат у живій силі (понад 150 вбитих), були вибиті з укріплень і в паніці відступили.
5-10 Вересня 1944 року відбулась військова операція під Батьованами. Зустрічний бій між групою СС «Шілль» та об'єднаними силами повстанців, де основу складали ліві робітничі загони. Німці методично затиснули повстанців у кліщі, використовуючи авіаційну підтримку Люфтваффе. Понад 80 лівих бійців було вбито в боях за залізничну станцію, місто було втрачено, а партизанський загін зазнав сильної дезорганізації.
20-25 Вересня 1944 року відбулась зачистка Турчанської долини. Німецька 178-ма панцирна дивізія «Татран» провела блискавичну операцію проти партизанської бригади «За свободу слов'ян». У ході серії запеклих сутичок у населених пунктах Мартін і Сучани німці оточили та повністю знищили два батальйони бригади. Полонених комуністів розстрілювали на місці як бандитів.
Кінець вересня 1944 року відбулись сутички за Ружомберок. Важливий промисловий центр, де ліві партизани оголосили «радянську республіку». Німецькі частини СС та Вермахту штурмували місто з двох напрямків. Запеклі вуличні бої завершилися повною поразкою лівих. Окупанти та загони Глінківської гвардії стратили понад 60 затриманих лівих активістів та поранених партизан прямо в міській лікарні та на околицях міста.
18-27 Жовтня 1944 року відбувся генеральний наступ СС та падіння Банської Бистриці. Угруповання генерала СС Германа Гефле розпочало концентрований штурм серця повстання. Друга словацька партизанська бригада за свободу (ліва) намагалася утримати підступи до міста, але була розбита німецькою 18-ю дивізією СС «Горст Вессель». Організований лівий опір у містах було повністю ліквідовано, штаби розгромлено, а тисячі бійців загинули та потрапили до концтаборів. Таким був фінал для лівих в Словацькому повстанні, ми з вами розглянули основні сутички німців і словацьких ліваків, під час Словацького повстання, хоча повстання в основі своєї в більшості не складалось з лівих, під час цього повстання до нього приєдналось тисячі комуністів та соціалістів ,які створювали свої окремі підрозділи і окремо від іших партизанських груп вступали в сутички з німцями.
Листопад-Грудень 1944 року відбулась серія антипартизанських операцій німцями та правими формуваннями, проти залишків лівих партизанських груп. Після переходу залишків партизанів у гори, німці та місцеві праві радикали створили спеціальні винищувальні загони (Jagdkommandos) для остаточного винищення лівих у лісах.
10-15 листопада 1944 року відбулась ліквідація партизанської групи імені Шандора Петефі. Ця ліва інтернаціональна бригада (угорські та словацькі комуністи) діяла на півдні Словаччини. Спецпідрозділ Глінківської гвардії (POHG) спільно з тиловими частинами німецької армії заблокував загін у лісовому масиві біля Крупіни. Залишившись без продовольства у лютий мороз, партизани спробували прорватися. Більшу частину загону (бл. 120 осіб) було розстріляно та захоплено в полон під час сутички.
Грудень 1944 року відбулись рейди спецзагону "Едельвейс" у Низьких Татрах. Німецько-словацький загін «Едельвейс» (куди входили радикальні праві гвардійці Ладіслава Ніжнянського) провів серію високогірних нічних штурмів партизанських землянок. Вони повністю ліквідували партизанський загін «Сталін» та захопили в полон керівництво радянських місій і словацьких лівих політиків.
Листопад-Грудень 1944 року відбулись масові страти лівих у Кремінчці та Неміській Німецька Айнзацгрупа Н та батальйони Глінківської гвардії провели масштабні зачистки звільнених територій. Вони знаходили таємні шпиталі лівих партизанів. У селі Кремінчка розстріляли понад 747 людей (більшість — поранені повстанці та комуністи). У селищі Неміська в печі для випалювання вапна було уло заживо спалено або розстріляно близько 900 осіб, пов'язаних із лівим рухом опору.
Зважаючи на кривавий етап протистояння з лівими бойовиками та партизанами в 1944 році ліві понесли колосальні втрати було вбито в боях, та розстріляно і вбито в концтраборах близьк 7000 комуністичних та соціалістичих партизан і бойовиків значну частину лівих партизан німці і праві сили ліквідували в ході боїв під час Словацького повстання. Та під час зачисток після повстання.
У 1945 році з січня по травень війна на території Чехословаччини досягла свого фінального та найбільш відчайдушного етапу. Попри поразку, яка вже виднілась німецькі війська та праві особливо Глінківська гвардія чинили запеклий опір лівим терористам. До самого травня 1945 року вони проводили надзвичайно успішні й криваві антипартизанські операції, використовуючи тактику випаленої землі, через що ліві партизани і підпільники зазнали великих втрат перед закінченням війни.
Квітень 1945 року німкцькі сили знищили залишки партизанського загону бриагади імені Яна Жижки, комуністи користувались підтримкою жителів восокогірного села Плоштіна. Німецька контррозвідка за допомогою двох інформаторів дізнались про точне розташування партизанів. Спецпідрозділ СС "Едельвейс" разом з чеською правою поліцією раптово оточив село. Партизани, помітивши ворога, поспіхом відступили в глиб лісу, покинувши село. Німці та праві знищили повністю всю інфраструктуру підтримки загону. Село було спалено а 24 особи ( місцеві ліві підпільники, що не встигли втекти та їх помічники ) були розстріляні. Залишки загону втратили базу постачання та зв'язок.
Також в квітні 1945 року, а саме 23 квітня відбулось знищення партизанського осередку в селі Прлов. Аналогічна операція спецзагонів СС відбулась через кілька днів у сусідньому селі Прлов, яке було опорним пунктом для лівих диверсантів. Німецькі загони виявили і розгромили в селі диверсійну групу і мережу, було ліквідовано 15 комуністичних диверсантів та їх спільників.
Також в квітні 1945 році німцями на території Південної Моравії, було ліквідовано комуністичний партизанський загін "Ольга". Партизанський загін «Ольга» (діяв у складі лівого крила опору) здійснював напади на німецький автотранспорт. Німецька польова жандармерія та підрозділи Вермахту організували контрзасідку. У ході короткого, але запеклого вогневого контакту загін зазнав сильних втрат (понад 20 бійців убито), командири загону були змушені терміново маневрувати, втративши значну частину боєприпасів.
Також в березні 1945 року в ході точкових рейдів Гестапо в Моравії було викрито і штурмрм взято кілька лісових бункерів цього пропадянського комуністичного загону. Більшість затиснутих в кільце партизан були ліквідовані в перестрілках, ще частина підривала себе гранатами, щоб не потрапити в полон.
Також серйозні сутички точились і в Словаччині протягом січня-березня 1945 року. У січні 1945 року німецькі групи СС спільно з словацькими правими гвардійцями проводили масові облави на залишки лівих партизанських загонів, які переховувались в горах після розгрому Словацького повстання. Було схоплено сотні поранених та виснажених партизанів-комуністів. Тільки в січні 1945 року в закинутих вапняних печах селища Немецка та в ровах біля Кременічки було розстріляно близько 900 комуністів та лівих серед яких основне ядро складали полонені ліві партизани, радянські радисти та єврейські комуністи.
9-16 січня 1945 року відбулась операція біля Остружні та ліквідація загонів у Низьких Татрах. Німецькі гірсько-піхотні підрозділи спільно з батальйонами Глінківської гвардії провели координовану облаву у високогірних районах Центральної Словаччини. Вони вистежили та заблокували позиції лівої партизанської бригади імені Сталіна (в основному складалася з комуністів). У ході запеклих сутичок в умовах глибокого снігу партизани втратили понад 40 осіб убитими, їхні землянки та склади продовольства були знищені, а загін розпався на дрібні групи, що втратили боєзданість.
21 січня 1945 року відбулась операція загону "Едельвейс" у селях Кляк і Острі Грунь. Спеціальний контрпартизанський загін СС "Едельвейс". У складі якого діяла велика рота словацьких правих радикалів (гвардійців) під командуванням Ладіслава Ніжнянського, провів акцію проти баз підтримки лівих партизанських загонів бригади Капітана Налепки. Німці і словацькі праві раптово штурмували села, ліквідували підпільні партизанські пости, розстріляли на місці 148 жителів в більшості це були комуністи і симпатики лівих партизан і спалили їх будинки, повністю знищивши інфраструктуру допомоги лівому підпіллю в цьому регіоні.
Березень 1945 року відбулась операція в Празі, ця операція була спрямована проти Революційної Марксистської організації "Вперед". Пражське відділення Гестапо за допомогою проникнення провокаторів провело масштабну зачистку лівого інтелектуального підпілля. Було заарештовано майже все ядро молодіжної організації «Вперед», яка готувала збройні трійки для міської герильї. Понад 50 провідних лівих активістів та комуністів було кинуто до в'язниці Панкрац, а пізніше, 2 травня 1945 року, їх поспіхом розстріляли у фортеці Терезін за лічені дні до капітуляції Німеччини.
Фінальним актом опору німецьких сил та правих проти комуністичних і соціалістичних загонів відбулось 5-9 травня 1945 року. В останні дні війни в Празі спалахнуло загальнонаціональне повстання. Комуністи та ліві сформували так звану Чеську національну раду, яка керувала боями. Повстанці зіткнулись з частинами СС ( зокрема дивізіями "Валенштайн" та "Дас Райх"). 6-7 травня відбувся розгром німецькими силами барикад у районі Панкрац. Південний район Праги (Панкрац) захищали переважно погано озброєні робітничі загони та комуністичні бойові трійки. Проти них виступила бойова група СС «Валленштейн». Німці кинули в бій важкі танки Panzer IV та винищувачі танків Hetzer. Німці буквально розкатали барикади прямою наводкою. Ліві загони зазнали величезних втрат убитими. Німці захопили ключові позиції, прорвалися до центру району, а полонених повстанців масово розстрілювали на місці або використовували як живий щит перед танками, що повністю паралізувало лівий опір у цьому секторі.
7 травня також розгорнулись криваві бої за міст Барикадників. Цей міст на півночі Праги мав стратегічне значення для німців, оскільки забезпечував шлях для відступу їхніх військ на захід. Його обороняли ліві загони робітників із районів Голешовіце та Лібень. Підрозділи Ваффен-СС за підтримки артилерії та бронетранспортерів розпочали концентрований штурм мосту. Вони придушили вогневі точки повстанців шквальним вогнем. Німці успішно прорвали оборону, знищивши понад 100 лівих бойовиків. Міст був захоплений, що дозволило німецьким колонам частково евакуювати свої сили та техніку через Влтаву, попри відчайдушні спроби підпільників утримати позиції.
6-7 Травня відбулась зачистка залізничного вузла та вокзалів. Ліві загони залізничників намагалися заблокувати рух німецьких ешелонів на Головному вокзалі та вокзалі Масарика. Німецькі гарнізонні частини, використовуючи бронепотяги та штурмові групи СС, провели швидку та жорстоку контрнаступальну операцію. Повстанці були вибиті з перонів та адмінбудівель. Німці відновили контроль над коліями, знищивши десятки комуністів-підпільників. Понад 50 захоплених у полон залізничників та повстанців німці розстріляли прямо біля колій вокзалу Масарика.
7-8 Травня відбулись авіаудари Люфтваффе та штурм центра міста. Німецьке командування задіяло авіацію з летовища Рузинє (Ruzyně), яка повністю панувала в небі Праги. Реактивні винищувачі Ме-262 та бомбардувальники завдали точкових ударів по місцях скупчення повстанців. Було частково зруйновано Староміську ратушу (де засідала ЧНР). Одночасно піхота СС почала зачищати центральні вулиці. Авіаудари та артилерійський обстріл викликали паніку серед повстанців. Багато лівих загонів, які не мали засобів ППО та протитанкової зброї, були змушені залишити свої позиції та барикади, зазнавши значних втрат у живій силі.
Як ми бачимо, що аж до самого закінчення війни німецькі сили чинили відчайдушний опір, комуністичним силам. Загалом протягом 1945 року німецькі сили та чехословацькі праві ліквідували близько 4000 комуністів та лівих партизан. Велика частина загиблих ліваків була знищена саме під час Празького повстання.
Загалом з 1941- 1945 роки німецькі сили та їх праві союзники в Чехословаччині ліквідували близько 13 000 лівих бойовиків та партизан. Зараз згадаємо кілька відомих комуністів та лівих радикалів ліквідованих протягом 1941-1945 роки.
Юліус Фучик видатний комуністичний журналіст, член ІІ підпільного ЦК КПЧ. Заарештований у 1942 році, страчений через повішення у в'язниці Плотцензее в Берліні у 1943 році.
Едуард Уркс комуністичний політик, публіцист, керівник І підпільного ЦК КПЧ. Заарештований у червні 1941 року, розстріляний у концтаборі Маутгаузен у 1942 році.
Ян Зіка член керівництва підпільної КПЧ, один із головних організаторів збройних трійок. У 1942 році під час штурму Гестапо його квартири намагався втекти, отримав смертельні поранення і помер у лікарні під вартою.
Йозеф Молінак керівник Четвертого підпільного ЦК КПЧ, організатор партизанських груп. Схоплений і розстріляний німцями у 1943 році.
Мірек Поточек один із лідерів марксистського студентського підпілля у Празі. Страчений СС у травні 1945 року.
Ярослав Крейчі активіст лівої молодіжної організації «Вперед» (Předvoj). Заарештований у березні 1945 року, розстріляний без суду в Малій фортеці Терезін 2 травня 1945 року.
Курт Конрад чехословацький лівий інтелектуал, комуністичний публіцист німецького походження. Заарештований Гестапо, вчинив самогубство у камері в 1941 році після жорстоких катувань.
Ян Крейчі комуністичний діяч, організатор нелегальних друкарень газети «Rudé právo». Страчений у 1941 році за наказом Райнгарда Гайдріха.
Йозеф Йорманек організатор лівого підпілля в Остравському промисловому регіоні. Розстріляний у Брно у 1942 році під час «Гайдріхіади».
Владімир Блажка лівий підпільник, брав участь у замахах на німецьких чиновників. Страчений у Брно у 1942 році.
Ян Ушіяк перший командир І Чехословацької партизанської бригади імені Яна Жижки . Потрапив у німецьку засідку загону СД 2 листопада 1944 року в Моравії. Важкопоранений, застрелився, щоб не датися живим у руки ворога.
Олександр Маркуш словацький лівий партизанський командир. Загинув у бою з німецькою дивізією СС «Татран» у вересні 1944 року під час Словацького повстання (СНП).
Мілош Угер організатор і командир лівого партизанського загону «Гурбан». Загинув у запеклій сутичці проти загонів словацьких правих (Глінківської гвардії) 27 лютого 1945 року.
Ян Ковач капітан, військовий лівий повстанець, організатор оборони перевалів під час СНП. Загинув у бою з німецькою бойовою групою «Шілль» у жовтні 1944 року.
Людовіт Кукурелли знаковий партизанський командир лівого з'єднання «Чапаєв» у Східній Словаччині. Загинув за загадкових обставин під час прориву через лінію фронту в листопаді 1944 року під час сутички з німецьким арьергардом.
Міхал Павлицький лівий партизан бригади ім. Шандора Петефі. Убитий у сутичці з підрозділом Глінківської гвардії в грудні 1944 року на півдні Словаччини.
Мірослав Тірш чеський партизан-комуніст, боєць загону «Ольга». Загинув у квітні 1945 року в перестрілці з німецькою польовою жандармерією в Моравії.
Ян Шверма член керівництва Комуністичної партії Чехословаччини, засланий з Москви для координації СНП. Під час німецького наступу у листопаді 1944 року був змушений відступати через засніжені гори Низьких Татр. Загинув від виснаження та обмороження під час переслідування німецькими Jagdkommandos.
Ладіслав Екштейн єврейський марксист, організатор підпілля у Центральній Словаччині. Схоплений батальйоном Глінківської гвардії (POHG) та розстріляний без суду в масовому похованні біля селища Кремінчка в листопаді 1944 року.
Йозеф Ванко робітник-комуніст із заводу в Подбрезовій. Схоплений німецькою Айнзацгрупою H під час зачистки підпільного шпиталю, заживо спалений у печі для випалювання вапна в Неміській у грудні 1944 року.
Антонін Водсєдялек чеський лівий активіст, помічник партизанської бригади Яна Жижки. Закатований у квітні 1945 року під час каральної акції підрозділу СС «Йозеф» у селі Прлов.
Йозеф Чапек видатний чеський художник та письменник-антифашист, соціал-демократичних і лівих поглядів (брат письменника Карела Чапека). Заарештований у 1939 році, пройшов кілька таборів, загинув від тифу в квітні 1945 року в концтаборі Берген-Бельзен за кілька днів до визволення.
Франтішек Урбан функціонер лівих профспілок Чехії. Помер від виснаження в концтаборі Бухенвальд у 1943 році.
Вацлав Вацек боєць празьких комуністичних осередків. Загинув у концтаборі Маутгаузен у 1942 році під час масових страт ув'язнених чехів після замаху на Гайдріха.
Гана Ослернер ліва активістка, єврейська комуністка, задіяна в підпіллі Протекторату. Депортована та знищена в Аушвіці у 1944 році.
