Що слухали в Європі 5-11 жовтня
Щодня і щоночі у світі пишеться маса цікавої музики, яка майже ніколи не потрапляє в ефіри поза межами своїх країн. Нерідко там трапляються абсолютно хітові речі, талановито й мистецьки зроблені. Кожного тижня будемо відбирати по 10 таких оригінальних новинок у наш плейлист, мандруючи чартами Європи та її околиць.
Польща. Diiya - Czerwone Jagody
Слухаєш роботи Diiya – і дивне враження огортає. Це вже ж було. У молодої Наталки Карпи наприклад. Чи то польська музика відстає десь на 10 років. Чи то вони, щось таке просікли у підходах до фольклору, до чого нам ще треба рости. Але людям подобається. Diiya (поза сценою – Klaudia Opoka) сьогодні шалено популярна. Й ігнорувати цей феномен зась. Співачка уже створила власний фольковий всесвіт, де народні мотиви пакують в електронний drill-саунд, а вишиванки вдягають на треніки. Чи навпаки. У її доробку ще три хіти у схожому стилі: Lipka, Widzę Cię, A Cyje To Konie.
Німеччина. ALICE STARK - SCHWARZE ORCHIDEEN
Ніколи не довіряй орхідеям. Це квіти-хижаки, квіти-паразити. Вони живляться соками інших рослин. Або й емоціями людей. Придивіться уважно до вашого вазонка. Аліса так і зробила. І дістала депресію. Або ж вправно її зобразила. Сподіваємося, це не від того, що цьогоріч вона змінила і сценічне ім’я (з Alies на Alice Stark), і творчий вектор (з репу у рокове русло). Тепер вона стверджує, що у неї під шкірою є кімната паніки. І звідти постійно вилазять лихі думки. Вони як небезпечні чорні квіти оплутують людину. І врешті-решт та падає. Тихо, як сніг. Якщо ніхто не підхопить.
Угорщина. Geszti feat. Oláh Ibolya: És jött a doktor!
В Угорщині ХХ століття було три по-справжньому геніальні гурти: Omega, Neoton і Locomotiv GT. Саме останнім належить хіт «І прийшов лікар…». Він перегукується з бородатим українським анекдотом «І прийшов лісник…». А Geszti й Oláh Ibolya переосмислили класику ще по-своєму. Оригінал так відразу й не впізнаєш. Але основна думка залишилася незмінною. Довколишній світ дуже нагадує палату з душевнохворими. Тож йому зовсім не завадить, якщо з’явиться диво-лікар і випише пігулку притомності. А краще – одразу цілий курс.
Франція. C-ROM - Allo la peur
«Алло, це страх? Алло, це сором?» – горлає не те що в трубку, а на всю околицю в гучномовець молодий талант під ніком C-ROM. Він рано розпочав сольну співочу кар’єру, тож його все ще терзають підліткові травми. Хоч йому вже 28. Можна було б і подорослішати. Але ця його бунтівна пісня – це ніщо інше як смол-токінг зі своїми давніми тривогами (як-от приниження у школі, фізичне насильство, страх вийти на вулицю тощо). Вони його не відпускають і чого доброго можуть перерости в параною. Послухавши цей трек, дехто, схоже, подався палити французькі ліцеї.
Румунія. Gheorghe Zamfir x Costi - Mi Reina
У нашому плейлисті це, напевне, найстарший учасник. 84-річний Gheorghe Zamfir – той, хто зробив румунську панфлейту наю світовим трендом. Хіт усього його життя - The Lonely Shepherd. Композиція, яку Георге виконав уперше ще у 1977 році з оркестром Джеймса Ласта. Багатьом вона більше відома як фінальний саундтрек до фільму Kill Bill Тарантіно. Зараз наю супроводжує іспаномовний трек від румунського дансмейкера Costi. Нічого особливого в ньому нема: пляж, коктейль, дівчата… Як не крути, усю увагу на себе перетягують дідик і панфлейта.
Італія. Biagio Antonacci – Spiritualé
25 вересня вийшов свіжий альбом Biagio Antonacci під назвою Mustang. А під шкірою мустанга ховається, як ми побачимо, сам співак. Spiritualé – одна з програмних пісень цього альбому. І в ній автор стверджує, що музика сильніша, ніж драма чи віра. «Ми живемо у світі, який руйнується: драма більше не дивує нас, бо соціальні мережі принесли її в наші домівки. Папа молиться, але не змінює світ. Віра не може творити ті ж чудеса, що й музика», – виклично заявляє Biagio. Хоч далі й зізнається, що й музиці не завжди під силу щось змінити, але вона принаймні допомагає почуватися краще.
Чехія. INSANIA - Tu kytaru jsem spálil kvůli tobě
Скільки безвинних гітар уже постраждало від рук музикантів. З особливим азартом їх трощать під час живих виступів, а також розбивають об стіни готельних номерів, викидають у вікно чи виривають усі струни. Часто без жодних видимих причин. INSANIA, панк-метал-гурт із Брно вирішив пояснити, чому вони спалили соло-гітару. Бо інструмент — це «святий Грааль», який не можна оскверняти лимонадною пісенькою. А коли вже таке сталося, то він мусить пройти очищення вогнем. І це майже на повному серйозі. Ось де суперсила INSANIA. Вони можуть говорити про доволі похмурі речі так, ніби це єретична проповідь, написана людиною, яка щойно вийшла з пивниці.
Туреччина-Косово. INAT - Zeynep Bastık X Dhurata Dora
Турецька й албанська мова зовсім не подібні. Але Zeynep і Dhurata вдалося знайти одне слово, яке у двох мовах має подібне значення. Це İnat – упертість, непокора. Довкола цього збігу й побудована колаборація. Кожна із зірок співає своєю мовою, але кожна про те саме. Парадокс, на перший погляд, у тому, що трек найбільше зацінили німецькі чарти. Хоч нічого дивного у цьому нема. Бо Dhurata Dora виросла в Німеччині в емігрантській сім’ї. А Zeynep Bastık торік підписала контракт у Берліні і тепер активно розкручується. Діаспори ж у Німеччині вистачає. І балканської, і турецької.
Пуерто-Рико-Іспанія. Clarent & Quevedo – Jukiar
А тепер чоловічий інтернаціональний дует. Пуерториканський початківець Clarent та маститий іспанець Quevedo перестрілися у казино десь у Лас-Вегасі, проте більше задивляються на дівчат, ніж на рулетку. Відтак і назва пісні походить від англійського to juke, що в пуерториканському сленгові означає захопитися кимось до одержимості, чи, простіше кажучи, «залипнути». У підсумку всі фішки залишаються одному, всі красуні – іншому. Хоч у реальному житті так рідко буває. Переможець забирає все.
Хорватія. MIA feat. MARIO VESTIĆ - ANDRIJA ČORDAŠ
Це олдскульна бардівська балада, яка чудово звучатиме, наприклад, під акустичну гітару десь на кухні чи біля вогнища. Цього разу її автор Mario Vestić виконує свій твір не сам, а зі славонською кантрі-співачкою Mia Dimšić (Славонія – це один із регіонів Хорватії, який MIA активно промотує). У самій баладі йдеться про дивакуватого пастуха-самітника, у якого є тільки пес, і якому фіолетово, що про нього думають люди. Звати його Andrija. І він сповідує філософію: «Не той щасливий, хто багато має, а той, кому мало потрібно».
