Любомир Мельник має канадський паспорт, але він сам неодноразово називав та називає себе українцем. В інтернеті про нього відомо як про піаніста, який розробив особливий стиль гри на фортепіано — «Безперервна музика». Встановив два світові рекорди. Згідно з одним із них, композитор показав себе найшвидшим піаністом у світі. Автор понад 100 творів та понад 20 виданих альбомів. Новатор, який дослідив нові напрямки сучасної музики. За останні роки відіграв понад 100 концертів по всьому світу. Чи цього мало, щоб сказати, що він видатний піаніст?
Популярність до музиканта прийшла, коли йому було вже за 60. Відтоді й почалася його активна концертна діяльність. Сьогодні доробок піаніста налічує понад 120 авторських творів і більш ніж 20 дисків-альбомів.
Світ класичної музики не приймав його. У своїх інтерв'ю Мельник розповідав, що йому доводилося голодувати в Парижі, грати в готелях, де його ніхто не слухав.
Якось в нього спитав журналіст коли народилася його унікальна техніка та що сприяло її появі, і ось що він відповів:
Це було в 1973 році у Парижі, де я на той час жив. Я не мав праці, не мав грошей, не мав їсти, не мав нічого. І тоді хтось запропонував мені грати для модерн-балерини Керолін Карлсон. Вона була великою зіркою у Франції й проводила майстер-класи для молоді. Робота з Керолін стала початком моєї музики. На її уроках багато людей робили одну вправу, йшли одне за одним, і музика мала звучати постійно (модерний балет – це зовсім інший світ). І я мав створити для них такий звук, такі гармонічні речі, щоб вони рухалися через неритмічну музику. Ритм не мав значення, а важливим був звук – океан, вода, у якій вони мали плавати. Так починалася моя музика.
Можна було б сказати, що справді немає нічого подібного до робіт Мельника — унікального музичного піонера, який зухвало проклав свій шлях. «Я не кажу людям, що я композитор»,– заявляє він. «Я не знаю, що я є».
Він каже: «Все моє тіло перетворюється, коли я граю. Мої пальці відчувають себе вітром світу».
Маестро здатний грати 19,5 нот в секунду кожною рукою, чим він користується аж ніяк не для демонстрації своєї техніки. Мелодизм творів не в зміні нот, а в накладенні і взаємодії обертонів, які виникають з цілих лавин і шквалів нотних потоків. Створюється безперервне полотно звуку, в яке Любомир раз у раз вплітає різні нитки і візерунки, роблячи це легко і невимушено, що надає його музиці звучання, характерне для цілком повільного ембієнту.
Творчість Любомира Мельника дотична із фахом «філософія», яку він здобув в Кінгстонському Університеті (Канада). Адже гра піаніста співзвучна із глибоким зануренням в простори Всесвіту. Це водночас медитація та стан невпинного руху в потоці музичних вібрацій. Як філософ та композитор методику своє їгри Мельник виклав у трактаті «Відкритий час: мистецтво безперервної гри».
Якщо світ давно полюбив його музику, то шалена прихильність у рідній Україні прийшла зовсім недавно. Майже кожен обласний центр зустрічав маестро повними залами. У багатьох містах були додаткові концерти.
