Продовжуючи розмову про американську важку сцену не можу не згадати про гурт, що видав мабуть найкарколомніший старт кар’єри серед геві метал гуртів ХХІ сторіччя, але сильно оступився на сварках, скандалах і культурі відміни. Історія про музику, складнощі і трошки політику.
Різдво 2017, Долорес О’Ріордан, легендарна вокалістка Cranberies, повідомила свого товариша і за сумісництвом директора лейблу Дена Вайта, що вона не тільки схвалює кавер на той момент ще невідомого гурту на її легендарну пісню “Zombie”, який він їй дав послухати перед релізом, але і готова дозаписати для нього фрагменти з власним вокалом. Вони домовились зробити це 15 січня і саме в цей день, коли вона збиралась на запис, обірвалась мелодії її життя. Тижнем пізніше кавер таки було випущено, але вже як прощальну їй присвяту, а всі кошти з нього було перенаправлено її сім’ї. Тим ще невідомим гуртом були Bad Wolves, а цей кавер був лише третім їх синглом. І з ним вони підірвали музичний світ.
Кавер виконаний з максимальною пошаною до першоджерела додав в нього нотки геві металу і нові фарби потужності і епічності. І однозначно став одним з найвдаліших, найзнаковіших і найуспішніших (на одному ютубі на момент написання вже більше півмільярда переглядів) каверів в історії важкої музики.
Успіх був приголомшивий. Тільки нещодавно сформований гурт отримав величезну увагу і величезні перспективи. Здавалось що зароджуються нові суперзірки світового року і на початку все йшло до цього. Але… Та до “але” ми ще дійдемо.
Варто зазначити що хоча гурт і був новий, музиканти в ньому були підібрані з чималим досвідом. Засновники гурту ударник Джон Боекін і вокаліст Томмі Векст (справжнє ім’я Томмас Каммінгс) до цього вже працювали разом в гурті Westfield Massacre. А ще до того перший грав в гурті DevilDriver, а другий виступав за Divine Heresy (звідки випав через конфлікт з куди більш іменитим засновником гурту. З часом так звідти вилетіли всі крім засновника, але Томмі був першим), Snot, власний гурт Vext і навіть підміняв вокаліста Five Finger Death Punch, поки той був на реабілітації. Останній факт до речі цікавий тим, що гітарист фінгерів Золтан Баторі став менеджером новоствореного гурту і цілком можливо що це стало можливим саме завдяки тому тимчасовому спільному вояжу.
Значну частину матеріалу для першого альбому написав саме їх ударник Боекін і це помітно по великому акценту саме на його інструменті наприклад в першому синглі гурту "Learn To Live".
Якщо ви вже послухали, то думаю погодитесь, що на фоні Зомбі звучить доволі контрастненько. Важко десь навіть повірити що це записи одного гурту з дуже незначним проміжком часу між виконаннями. Але якщо додати в мозаїку ще й їх другий сингл “Toast to the Ghost”, то вцілому складається картинка музичного діапазону на який вони початково замахнулись.
Після успіху з Зомбі вони випускають ще одну ліричну пісню, на цей раз разом з Diamante (цікавою, але дещо проблемною виконавицею, про яку я з писав кілька оглядів тому). Не така агресивна, як перші два сингли, це був чудовий вибір для утримання аудиторії отриманої завдяки каверу на Cranberies.
А влітку того ж 2018 вони випускають на мій погляд найкращу свою пісню (не рахуючи каверів). “Remember When” - автобіографічна пісня вокаліста Векста.
Вона розповідає про двох братів, які починали дрібними крадіжками, але потім обрали різні шляхи в своєму житті. Один почав займатись музикою, кинув старе життя, перестав випивати (це до речі одна з причин чому в часи Векста під час турів гурту був заборонений алкоголь), а другий почав продавати наркоту і сам на неї підсів. В решті решт брат-диллер вирішив пограбувати свого брата і в процесі наніс йому важкі травми, через які Томмі пережив стан клінічної смерті, а його брата було засуджено на 17 років. Про це і про їх єдину з того часу зустріч і було написано пісню.
Вона має просто таки шалений нерв і відчувається колосальний пласт емоцій що було в неї закладено.
У мене ця пісня викликає власну, куди глобальнішу асоціацію. Вона нагадує алегорію на відносини нашого і східно-сусіднього народів. Віра в братерство, яка засліплювала значну частину населення, спільний старт, обрані різні шляхи, і в результаті трагедія коли зав’язлий в криміналі “братець” переступає всі грані адекватності. От тільки наша історія ще не дописана і дуже хочеться вірити, що в ній також винуватець завершить заслуженим покаранням.
Повертаючись до гурту і музики що увійшла до їх першого альбому “Disobey”, варто ще відмітити “No Masters”. Також доволі вдала пісня, яка має помітний “кач” ефект.
Вже наступний 2019 рік вони присвятили новому альбому “N.A.T.I.O.N.”. Відкрили його вони синглом “I'll Be There”. Куплети явно нагадують нам що в дитинстві Томмі до року і металу захоплювався репом. Це було зміксовано з красивими ліричними приспівами і важкенькими інструментальними вставками між частинами тексту. Вийшло доволі цікаве поєднання.
Другим його синглом стала пісня “Killing Me Slowly”. Стилістично вона дещо нагадує “Hear Me Now” з першого альбому, але без дуету. Про неї в мережі ще ходить дещо неоднозначна інформація про авторство. За однією версією пісня була написана сторонніми авторами, а Томмі Векст змінив в ній тіки “пару строк”, за іншою він є ідейним натхненником пісні і його заслуга значно більша. В певному сенсі це була перша ластівка певних подій що чекали на гурт через кілька років.
Третім синглом стала “Sober”. Мабуть найакустичніша з їх студійних пісень. Дуже сильна робота, що несе важливе повідомлення слухачу.
Гурт успішно тримав марку і другий альбом як і перший дарував чимало примітних пісень. Наприклад “Learn To Walk Again”.
Але це вже був момент коли почався зворотній відлік до перетворення карети на гарбуз. Наближались двадцяті роки ХХІ сторіччя, які справно додають нові і нові хвилі безумства. І гурт потрапив під одну з перших таких хвиль, ще наприкінці 2019, в результаті якої шляхи гурту і їх фронтмена розійшлись.
З чого все почалось сказати важко, оскільки офіційно гурт відморожується і не називає через що відбулось розставання. Сам Томмі Векст заявляє що він став жертвою культури відміни. За його версією він виступив проти надто агресивної діяльності руху Black Lives Matter, через що став мішенню і, щоб убезпечити гурт від “народного гніву”, було вирішено його відділити від гурту. За іншою неофіційною версією, його відмінили в самому гурті за підтримку Трампа на тодішніх шалених виборах (нагадує історію з Джиною Карано, Діснеєм і серіалом Мандалорець).
Потім ця історія ще й отримала продовження через конфлікт за авторські права. Томмі був засновником гурту і власником бренду “Bad Wolves”. А от альбом, над яким він працював на момент початку ковіду, опинився у власності лейбла і його колишніх колег по гурту. Він хотів отримати пісні, лейбл хотів отримати бренд, але не схоже щоб хтось хотів домовлятись…
Ця історія вилізла на поверхню через кілька публічних демаршів Векста як в соцмережах, так і наживо. За його словами виходило, що йому щоб відстояти свої права треба було ввязуватись в довгий судовий процес вартістю в сотні тисяч доларів, що він не міг потягнути і тому просто почав публічно висловлювати невдоволення тим, як робляться справи в цій індустрії. Чи змогли вони в решті решт до чогось домовитись, чи у нього “довіджали” бренд в результаті якихось юридичних процесів, мені не вдалось знайти, але гурт все ще виступає під старою назвою, тож схоже лейбл впевнений в законності його використання.
Щоправда не сказати щоб їм це допомогло. З новим вокалістом гурт визначився в 2021 і хоча в їх музиці все ще місцями відчувається фірмове звучання Bad Wolves (як наприклад в “If Tomorrow Never Comes”), але все таки це вже не працює так добре без вокалу Векста. І це помітно і по статистиці. Їх нові роботи збирають в 5, а часом і в усі 20 разів менше прослуховувань ніж раніше і з часом все стає тільки гірше.
З цього нового періоду гурту особливо щось і відзначати не хочеться. Дуже схоже що перший після розставання альбом дійсно містив напрацювання ще старого складу, просто перезаписані з “новим второсортним вокалістом” (згідно однієї з заяв Векста), бо там більш помітно зберігається оригінальна стилістика. А новіші роботи будучи вже на 100% роботою нового складу стали слабшими.
Що ж до Томі Векста, то він запустив сольний проект, який на різних платформах виходить або під його іменем, або як Lone Wolf. Помітно що його пережите зачепило дуже сильно, він навіть перший свій сольний тур назвав "Fuck Cancel Culture Tour". Та і назви пісень, як “Cancel the King” також промовисто на це натякають.
Але варто відзначити, що він себе на сольних хлібах відчуває все таки краще за свій колишній гурт (що ще раз змушує мене думати про те, наскільки великий був саме його вклад в початковий успіх). Серед його сольних робіт значно легше знайти щось цікаве. І все та ж цинічна статистика підтверджує що слухачі в цьому згодні зі мною (він наразі набирає десь в 5-10 разів більше прослуховувань/переглядів).
Томмі явно непроста людина і в його біографії вдосталь історій про скандали і спалені мости. Але в той же час він однозначно великий талант. І як автор пісень і як виконавець. Мабуть саме так в його випадку працює “нестерпний тягар величезного таланту” (пригадуючи самокритичну назву фільму Ніколаса Кейджа).
Цілком можливо що у цієї історії ще буде продовження і майже точно будуть нові пісні. Чи вдасться ще комусь з них видати великий хіт? Важко сказати. Але свій найкращий шанс вони вже втратили, через, найімовірніше, політичні питання. Тепер вже так просто не буде. Але все можливо, тож будемо спостерігати.
А на сьогодні все. Да прибуде з вами хороша музика і да оминуть вас такі конфлікти, на відміну від сьогоднішніх героїв.
