мій досвід лекції про українське мистецтво
18.08.2023 запам’ятається мені днем одного з найсхвильованіших виступів - то була моя перша в житті відкрита лекція, до того ж англійською, до того ж про українську культуру - переважно її музичну частину.
відбулося це в рамках Дармштадтських літніх курсів (нині я опущу тему того, що один з найбільших фестивалів сучасної музики в світі просто повністю проігнорував тему повномасштабного вторгнення і моя самоорганізована лекція була єдиним івентом присвяченим Україні за два тижні) і аудиторією були інші композитор_ки та музикант_ки.
часу на підготовку було обмаль, розуміння, що саме казати і з якого кінця почати - ще менше, тому я вирішила зробити невеличкий список порад для тих, хто захоче зробити подібне закордоном (це дуже-дуже-дуже потрібно), аби ви могли уникнути моїх помилок (і що вже там соромитись, повторити успішні рішення).
1. П фор підтримка
маю трохи травматичного досвіду спілкування на тему cancel russian culture, а саме діалогів, які закінчувались тим, що люди кричали, що життя достоєвича важливше за моє власне, тому цей пункт виношу першим.
знайдіть хоча б одну адекватну людину (важливо, щоб це був хтось з іноземців), яка сидітиме в аудиторії і буде готова “вписатися“ в разі конфліктної ситуації, за потреби - модерувати спілкування з слухачами і взагалі просто буде. в ідеалі, перевірте на ній ваш текст і презентацію. моїй тривожній голові помогло.
2. Маніпуляції - наше (не) все
не бійтеся бавитись в емоції, але обережно з кількістю.
найкраще - це почати з емоційно забарвленого контенту, особистої історії і т.д.
так як мій захід відбувався в рамках музичного фестивалю, я починала з розповіді про концерт 22 лютого 2022 року і це мало сильний ефект. “уявіть собі, що ви йдете на концерт з усвідомленням того, що він може стати останнім в вашому житті“ - звучить трішки патетично, але які часи, такі й заходи.
якщо вже підключати емоції, то зверніться до власного досвіду, який був би релевантним для аудиторії. у моєму випадку історія про концерт відгукнулась і допомогла побудувати зв’язок з нашою реальністю.
а от вже після “ліричного наступу“ можна переходити до більш інформативної частини.
говорячи про війну і загалом історію України неможливо не згадувати трагічні події. я розказувала про Голодомор, репресії, Бучу та інші страшні злочини зчинені росією на наших землях, проти нашої культури. але коли про то говориш, не можна переймати тон своєї вчительки укрліт про “страждеенннииий нарооод“ - люди перестають слухати і починають сприймати вас як місцеву самасшедшу_ого. дайте цифри, факти, фотографії, хай вжахнуться і проживуть ті емоції. плюс певна дистанція до матеріалу допоможе не розридатися в процесі лекції, що не може не радувати.
3. Не фольклором єдиним
як тільки я закінчила екскурс в історію і збиралась почати демонструвати сучасну українську музику мене запитали, чи все, що ми нині пишемо базується на народних піснях.
в Європі цвіте і пахне стереотип, що українське мистецтво є в кращому випадку - ДахаБраха, а в гіршому - хор Верьовки.
тому важливо показати абсолютно інші музичні напрямки і форми.
якщо зовсім нема ідей- шукайте тут:
https://www.youtube.com/@UkrainianLive
з фольклору - звісно ж Поліфонія - по-перше, це автентично, по-друге сам по собі проєкт неймовірно класний і то не можна приховувати.
4. Не спіши
хвилинка очевидних фактів - людям цікава нова інформація, людям цікаве українське мистецтво, люди соромляться чи не вміють ставити питання.
в мене було зарезервоване 3 години часу і підготовано матеріалу на годину з невеличким, бо я очікувала питань, холівару на тему чайковського чи чогось ще, але насправді, можна було просто розказувати історії, вмикати музику добрих півтори години, і попросили б ще, а от питань ставили люди мало, сором’язливо і більше на тему “а чи ти боїшся, що в твій дім ракетою прилетить“ (так, боюсь, якщо вас раптом це цікавить).
5. П фор позиція
та, я не дуже вмію в різні заголовки.
в лекції чи щоб ви там не робили має бути чіткий меседж і чітка позиція. в моєму випадку то була відповідь на питання “чому мало відомо про українських митців і як прямо зараз це можна змінити“. я говорила про то, кого в нас вкрали, кого вбили до того, як людина змогла реалізуватися, і просила дати платформу для українського мистецтва зараз (а ще - донатити на зброю). пояснювала, чому російська культура токсична і декларувала, що треба визнати її імперською і кенселити наскільки то можливо.
на цьому моменті європейчики починають напрягатися і обережно питати про чайковського. не бійтеся відповідати незручно.
дякую, що завітали на мій тед-ток, посилання на презентацію і повний текст лекції ви можете отримати просто написавши мені в особисті у будь-якій соцмережі або лишивши комент під цим довгочитом.
