Танзанія, політична підтримка, донори, міжнародні медіазв’язки та антикультове середовище Олександра Дворкіна
Розслідування навколо чеського блогера та волонтера Якуба Яхла давно вийшло за межі звичайного медійного скандалу.
З одного боку, на його адресу звучать надзвичайно тяжкі звинувачення, пов’язані з можливими злочинами проти дітей під час волонтерських поїздок до Африки.
З іншого — навколо Яхла сформувалося помітне коло політичної, професійної та медійної підтримки, окремі учасники якого перетинаються з міжнародним антикультовим рухом і середовищем, де роками присутня російська РАЦИРС Олександра Дворкіна.
Африканський слід: тяжкі свідчення та питання про дітей
Історія починається з діяльності Яхла в Танзанії.
Після появи звинувачень туди вирушили дві окремі групи, які підготували документальні матеріали.
Перший фільм, знятий Маркетою Вацковою та Давидом Баїлом, отримав назву:
The Victims of Jakub Jahl in Africa
«Жертви Якуба Яхла в Африці»
Пізніше, у серпні 2025 року, до Танзанії окремо приїхала казахстанська журналістка й активістка Асем Жапішева.
Результатом став майже 90-хвилинний документальний матеріал:
From Charity to Child Abuse: The Story of Jakub Jahl
«Від благодійності до насильства над дітьми: історія Якуба Яхла»
iROZHLAS пов’язує авторів першого фільму з ALLATRA. Водночас Жапішева публічно не заявляла про належність до цієї організації.
У матеріалах звучать численні тяжкі свідчення.
Зокрема, у першому розслідуванні йдеться про дітей, яких нібито заводили до закритих приміщень, після чого вони виходили сонними, дезорієнтованими або демонстрували незвичну поведінку.
Ще тривожніший епізод стосується документа, який автори розслідування представляють як звіт соціальної служби міста Моші.
Вони стверджують, що в ньому порушується питання про дітей, подальша доля частини яких стала невідомою.
Водночас незалежного підтвердження офіційного статусу та автентичності цього документа через державні органи Танзанії наразі немає.
Яхл категорично заперечує всі звинувачення. Його вина у сексуальних злочинах судом не встановлена.
Політична підтримка: перевірити не можна, але Яхл уже «невинний»?
Реакція чеських правоохоронців і політиків стала однією з найбільш суперечливих частин цієї історії.
Чеська поліція критично оцінила перший документальний фільм, назвавши його методологію ненадійною та вказавши на тенденційність подачі. Перевірку було відкладено.
Але в матеріалах поліції міститься принципово важливе уточнення:
через відсутність відповідного механізму співпраці з Танзанією інформацію про події там неможливо повноцінно перевірити або спростувати.
Тобто поліція не встановила, що всі свідчення з Танзанії є неправдивими.
Вона поставила під сумнів сам фільм, але не провела повноцінного розслідування можливих подій безпосередньо в Африці.
На цьому тлі особливо помітною виглядає позиція тодішнього міністра внутрішніх справ Чехії Віта Ракушана.
За даними Seznam Zprávy, він публічно говорив про Яхла як про «невинну людину», а дії його опонентів характеризував украй негативно.
При цьому Ракушан уточнював, що висловлює особисту позицію, а не офіційний висновок МВС.
> На чому ґрунтувалася така впевненість високопоставленого політика, якщо сама поліція визнавала, що не змогла остаточно перевірити танзанійські події?
Ще один важливий епізод стався у червні 2026 року.
Під патронатом депутата Яна Бартошека у будівлі Палати депутатів Чехії відбулася конференція, присвячена радикалізації, інформаційним маніпуляціям і так званим проросійським релігійним рухам.
Яхл виступав там уже як релігієзнавець та експерт.
Тобто після резонансної танзанійської історії він не опинився на політичній периферії.
Навпаки — отримав майданчик високого рівня.
Гроші та повторювані донори з політичного середовища
Підтримка Яхла не обмежувалася заявами політиків.
Відкриті дані платформи Startovač показують, що в різних краудфандингових кампаніях його проєктів з’являються люди, пов’язані з політичним середовищем Чеської піратської партії.
Книгу AFRIKA: Kontinent, kde umírají sny підтримували, серед інших:
Їндржих Чермак, Франтішек Хагара, Єлена Ленка Пршиплатова та словацький журналіст Арпад Солтес.
В інших проєктах Яхла з’являються Адам Забранський, Віктор Магрік, а також знову Хагара та Пршиплатова.
У різних проєктах Яхла неодноразово з’являються донори з одного політичного середовища, а деякі прізвища повторюються.
Автори відеорозслідування йдуть далі.
Вони стверджують, що разом із Яхлом в Африці працював Антонін Шейбал, а в матеріалах африканського проєкту згадувалася підтримка низки політиків, зокрема:
Маркети Грегорової, Якуба Міхалека, Франтішека Навркала та Міхаели Краусової.
Ці твердження потребують подальшої перевірки первинними документами.
Водночас уже підтверджені пожертви показують:
> образ Яхла як повністю ізольованого блогера без політичних контактів і підтримки погано узгоджується з відкритими даними.
Арпад Солтес: від донора Яхла до міжнародного медіасередовища
Окремої уваги заслуговує Арпад Солтес.
Startovač підтверджує його пожертву на африканську книгу Яхла.
Солтес — один із засновників Investigatívne centrum Jána Kuciaka (ICJK).
Сам ICJK повідомляє про:
членство в OCCRP,
членство в Global Investigative Journalism Network (GIJN),
партнерство з VSquare.
Таким чином, документується ланцюг:
Яхл → донор Солтес → ICJK → OCCRP / GIJN / VSquare
Сам цей зв’язок не доводить координації цих міжнародних структур на користь Яхла.
Натомість залишається цілком законне питання:
> Як міжнародні медіа висвітлювали справу Яхла після появи танзанійських свідчень — і наскільки детально вони аналізували самі заяви можливих потерпілих?
Бартошек, Альварова, Гассан: наступна ланка
Після чеського політичного середовища ланцюг виходить на міжнародний антикультовий рівень.
Ян Бартошек надав політичний майданчик, де Яхл виступав експертом.
Із середовищем KDU-ČSL пов’язана Александра Альварова, яка раніше працювала прессекретаркою цієї партії.
Водночас твердження, що Альварова особисто й публічно захищала Яхла, підтверджене слабше, ніж позиція Ракушана чи американського антикультового консультанта Стівена Гассана.
Гассан справді публікував матеріал на підтримку версії Яхла, представляючи кампанію проти нього як дискредитацію.
Він також називає Альварову та Дейва Троя своїми колегами.
Наступний перетин веде до FECRIS.
В архівах цієї міжнародної антикультової організації є конференція, де:
Стівен Гассан виступав із доповіддю,
а Олександр Дворкін брав участь у круглому столі.
Це підтверджує, що західне та російське антикультові професійні середовища історично справді перетиналися.
Дворкін і РАЦИРС: факт чи версія?
Олександр Дворкін — одна з центральних фігур російського антикультового руху та керівник РАЦИРС — Російської асоціації центрів вивчення релігій і сект.
Російські офіційні джерела зазначають, що РАЦИРС займається:
моніторингом релігійних організацій, аналітикою та інформаційно-консультаційною роботою, зокрема з державними структурами та медіа.
Дворкін також багато років був присутній на міжнародних заходах FECRIS.
Саме тут з’являється версія ActFiles.
Автори порталу безпосередньо пов’язують діяльність Яхла з міжнародною антикультовою системою Дворкіна та навіть стверджують про його роботу «під керівництвом РАЦИРС».
Водночас у відкритому доступі немає первинного документа, який підтверджував би формальне членство Яхла в РАЦИРС або пряме підпорядкування Дворкіну.
Але вже важко заперечувати інше:
люди та професійні структури, які з’являються у ширшому колі підтримки Яхла, мають документовані перетини з міжнародним антикультовим середовищем, де Дворкін багато років був помітною фігурою.
Серпень 2023 року: збіг, який варто перевірити
8 серпня 2023 року Генеральна прокуратура Росії оголосила ALLATRA «небажаною організацією».
Автори відеорозслідування стверджують, що невдовзі після цього Яхл менш ніж за два тижні випустив дев’ять роликів проти ALLATRA, використовуючи, на їхню думку, тези та персоналії, схожі на російську антикультову кампанію.
Саме рішення російської Генпрокуратури підтверджується офіційно.
Водночас iROZHLAS повідомляє, що Яхл цікавився ALLATRA ще з весни 2023 року.
Тому стверджувати, що його діяльність почалася виключно після російського рішення, було б неправильно.
Але інше питання залишається відкритим:
> Чи відбулася після 8 серпня 2023 року різка інтенсифікація його активності — і чи справді дев’ять роликів повторювали конкретні тези російської антикультової кампанії?
Це можна перевірити за датами публікацій, транскриптами та збігами формулювань.
Що показує вся ця картина?
Образ Якуба Яхла як повністю незалежного блогера-одинака виглядає дедалі менш переконливо.
Документуються:
політичні контакти та донори його проєктів;
публічна підтримка Віта Ракушана;
парламентський майданчик під патронатом Яна Бартошека;
професійні зв’язки, що ведуть до міжнародного медіасередовища;
підтримка з боку Стівена Гассана;
міжнародне антикультове середовище, яке історично перетиналося з Олександром Дворкіним;
версія ActFiles про більш прямий зв’язок Яхла з РАЦИРС.
Цього недостатньо, щоб оголосити існування єдиного штабу.
Але цього достатньо, щоб поставити набагато жорсткіше питання:
> Чому навколо Якуба Яхла сформувалося настільки помітне політичне, професійне та медійне коло підтримки, тоді як ключові твердження про події в Танзанії так і не отримали повної перевірки безпосередньо на місці?
І головне питання залишається там, де все почалося:
Що насправді сталося в Танзанії?
І чому політичні відповіді з’явилися раніше, ніж остаточні відповіді на заяви людей, які стверджували, що стали свідками або можливими потерпілими?
Коротко про джерела
Основою матеріалу є документальні фільми:
The Victims of Jakub Jahl in Africa
From Charity to Child Abuse: The Story of Jakub Jahl
а також друга частина відеорозслідування:
The “Czech Epstein.” Politicians, Media and the Russian Trail
Для перевірки фактів використані матеріали iROZHLAS, Seznam Zprávy, Startovač, KDU-ČSL, ICJK, FECRIS, офіційні російські дані щодо РАЦИРС та рішення Генпрокуратури РФ.
