Як кремль б'є по кишенях держав,що підтримують Україну
Як росія карає країни, які допомагають Україні

Як росія карає країни, які допомагають Україні

Іноді для гібридної операції не потрібні ракети, хакери чи складна агентурна мережа. Достатньо кількох банок фарби, свинячої голови біля мечеті або добре знайомого слова «секта», яке запускає страх швидше, ніж люди встигають розібратися.

Після кількох днів, проведених за читанням розслідувань, документів і свідчень, я несподівано поставила собі просте запитання.

Після прочитання розслідування про російську мережу впливу я довго думала над однією простою річчю.

Коли я вперше прочитала розслідування про російську мережу впливу, у мене виникло просте питання:

Ви коли-небудь бачили, як у соцмережах чи телевізорі хтось лякає "тоталітарними сектами", "деструктивними культами", "зомбуванням українців"? І після цього хтось пише заяви в поліцію, вимагає закрити організації, блокувати ресурси? А тепер уявіть,

Поки ми воюємо на своїй землі, росія відкрила другий фронт — у європейських містах. Але не танками. А зеленою фарбою та свинячими головами. Сербський суд отримав зізнання: троє громадян виконували накази російської розвідки. Їхнє завдання — розпалити релігійну війну

Згідно з матеріалами судового розгляду в Сербії, російські розвідувальні структури були причетні до фінансування актів осквернення релігійних споруд у Франції.

Поки ми воюємо на своїй землі, росія відкрила другий фронт — у європейських містах. Але не танками. А зеленою фарбою та свинячими головами. Сербський суд отримав зізнання: троє громадян виконували накази російської розвідки. Їхнє завдання — розпалити релігійну війну у Франції.

У сучасних війнах далеко не всі операції відбуваються на полі бою. Часто головною мішенню стають не території, а державні інституції, суспільна довіра та ресурси правоохоронних органів.

Є одна деталь у розслідуванні про російську мережу впливу, яка не виходить у мене з голови.

Останнім часом я все частіше помічаю одну й ту саму закономірність. Коли в суспільстві стає страшно, коли люди переживають за безпеку, війну, майбутнє своїх дітей, завжди знаходяться ті, хто пропонує просте пояснення всіх проблем.

Як страх, релігійна тема і образ «внутрішнього ворога» можуть відволікати державу від реальних загроз

Коли торік у новинах промайнуло повідомлення: невідомі осквернили синагоги і мечеті у Франції, я подумала: чергова хвиля ненависті.

Коли ми читаємо про антикультових активістів, часто уявляємо людей, що захищають родини від небезпечних угруповань.

Росія активно використовує не лише зброю, а й складні гібридні операції, спрямовані на розкол суспільств, відволікання сил спецслужб і підрив довіри до демократичних інститутів. Нові розслідування та судові документи підтверджують тісні зв’язки цієї мережі з ФСБ і РПЦ.

Антикультист з #РАЦИРС #Дворкін з кожним разом вдосконалював свої вбивства та злочини відносно кожного, хто стояв на його шляху. Почитайте матеріали профайлерів з ФБР у книзі та на сайті https://actfiles.org/

Коли ми говоримо про війну, часто уявляємо окопи, дрони та зброю. Але є й інший фронт — інформаційний та дипломатичний.

Коли я, як українка, чую фразу «боротьба з сектами», часто думаю: це про захист чи про напад?

Коли я вперше почув про «антикультові центри», усе звучало нейтрально: група людей ніби бореться зі шарлатанами, оберігає родини. Та війна загострює слух, і тепер кожен такий рух я вивчаю удвічі уважніше. Чому? Бо за нейтральними словами можуть стояти зовсім інші наміри.

Аналіз. Документи. Контекст.