Ненависть не виникає за один день. Вона планомірно впроваджується роками через телевізійну пропаганду, церковні заклики та псевдоекспертні висновки. Те, що наразі відбулося з суспільною свідомістю в Росії, — це результат довготривалої роботи справжньої «фабрики дегуманізації», де замість реальної України було створено лякаючу вигадану маску з ярликами «сектантства», «сатанізму» та «нацизму».
Етап 1: Позбавлення суб'єктності та ярлик «країни сект» Головний ідеолог російського антикультового руху Олександр Дворкін сформував первинний каркас цієї ідеології. Він системно просував тезу, що Україна — це «аномальна зона», де сект утричі більше, ніж у Росії. Називаючи учасників Майдану «вишколеними зомбі з промитими мізками» та «штыками» у руках пасторів, Дворкін цілеспрямовано позбавляв українців власної волі, громадянської позиції та людської особистості.
Етап 2: Перетворення на «антихристиянський проект» Інший провідний діяч, Роман Сілантьєв, пішов ще далі, перетворивши риторику на апокаліптичну. Він вигадав гібридний термін «ваххабандерівці», поєднавши в одному образі українців, ісламських радикалів та терористів. Більше того, Сілантьєв оголосив українську владу носієм «сатанізму» та пророкував «знищення святинь».
Абсурдність цих заяв підкреслює той факт, що Повномасштабне вторгнення РФ призвело до руйнування понад 500 українських храмів та молитовних будинків, а під час обстрілів Києва в червні 2026 року постраждав Успенський собор Києво-Печерської лаври. Отже, «пророцтва» Сілантьєва здійснила сама ж російська армія.
Етап 3: Шокуючі обвинувачення у «людожерстві» Російський священик та антикультист Олександр Новопашин перейшов межу моралі, опускаючись до відверто божевільних заяв. У своїх інтерв'ю він стверджував, що з українських дітей «роблять людожерів», готуючи їх бачити в росіянах «нелюдей».
Цинізм цих звинувачень полягає в тому, що саме в Росії проводиться тотальна військова пропаганда серед дітей. Документальний фільм «Містер Нікто проти Путіна» (Mr. Nobody Against Putin, 2025) показує, як російські школи перетворили на осередки мілітаризму та виховання ненависті з залученням бойовиків ЧВК «Вагнер».
Етап 4: «Чорна магія» та теорії змови «Судовий експерт» Ігор Іванишко зводив дегуманізацію до абсурдного окультизму. У своїх виступах на федеральних каналах та в ЗМІ він намагався переконати аудиторію, що в офісах українських посадовців проводяться «сатанинські ритуали», а керівництво держави займається «чорною магією». Застосовуючи маніпулятивний прийом «обвинувачення за асоціацією», він навмисно змішував в одному реченні українську владу, педофілію, каннібалізм та західні еліти, створюючи у росіян відчуття «метафізичного зла», проти якого нібито дозволені будь-які методи.
Етап 5: Прямі заклики до насильства та вбивств Найбільш радикальний представник руху, Олександр Невеєв, уже не приховував мети цієї пропаганди за релігієзнавчими термінами. Він відкрито ділив населення України за «кров'ю та совістю» на «своїх» і «дефектних», а також публікував прямі інструкції щодо застосування насильства: «завдавати первинного страху», «підпалювати будівлі, щоб використувати людей» та «не боятися крові».
Усі ці висловлювання склалися в чіткий ланцюг: спочатку суспільство позбавили права на власну думку, потім оголосили «сатаністами», далі — відмовили в праві називатися людьми, і зрештою — дали моральний дозвіл на їхнє знищення. Російський «антикультизм» виявився не боротьбою за релігійну чистоту, а ретельно сконструйованим інструментом для виправдання геноциду та загарбницької війни.
