Чуйні сердцем

Україна, як і багато інших країн, стикається з різноманітними суспільними викликами, такими як соціальна нерівність, економічні труднощі, військові конфлікти та екологічні проблеми. У цих умовах волонтерські організації стають не тільки джерелом допомоги, а й каталізаторами змін, активізації громадянської свідомості та прагнення до покращення.

Перш за все, волонтерські організації виконують важливу місію допомоги тим, хто опинився у скрутних обставинах. Це може бути матеріальна підтримка для постраждалих від природних катастроф або військових дій, допомога внутрішньо переміщеним особам або соціально вразливим категоріям населення, які потребують уваги та підтримки. Волонтери не лише розподіляють гуманітарну допомогу, а й стають психологічною опорою для тих, хто потерпає під гнітом проблем та обставин.

Крім того, волонтерство сприяє формуванню громадянської свідомості та активізму в суспільстві. Шляхом добровільної участі у проєктах волонтери демонструють свою готовність приймати відповідальність за долю своєї країни. Вони стають агентами змін, які прагнуть покращити своє оточення та впливати на розвиток суспільства. Цей активізм відображається в участі в громадських ініціативах, протестах, а також у створенні та підтримці різноманітних благодійних та соціальних проєктів.

Волонтерські організації виступають не лише як постачальники допомоги, а і як каталізатори соціальних змін. Вони розробляють та реалізують проєкти, спрямовані на вирішення різних аспектів соціальних проблем. Це може бути програма з підтримки освіти, проєкти з охорони здоров'я, ініціативи з захисту прав людини та проєкти з екологічного розвитку. Волонтери стають важливими агентами змін, що сприяють формуванню сучасних цінностей та стандартів поведінки в суспільстві.

Роль волонтерських організацій в українському суспільстві є надзвичайно важливою та багатогранною. Вони не лише надають допомогу тим, хто її потребує, а й сприяють розвитку громадянської свідомості та активізації громадянської участі. Волонтерство стає основою для побудови сучасного, прогресивного та гуманного суспільства, яке прагне досягти гармонії між соціальними, економічними та екологічними інтересами своїх громадян. Тому підтримка та розвиток волонтерського руху в Україні є важливою передумовою для подальшого становлення та розвитку сучасного українського суспільства.

Захоплення, спонукання до змін, безмежна віра в справедливість та невгамовне прагнення до добра – ось ті складові, які злагоджено відтворюють дух організації "Будуємо Україну Разом" (БУР). На перший погляд, може здатися, що волонтерство – це просто добровільна допомога, невимушене бажання бути корисним у суспільстві. Однак, коли розгортається історія БУР, мало хто може залишитися байдужим.

Спробуйте уявити плеяду відданих сердець і сильних рук, що об'єднуються заради спільної мети – будівництва кращого, справедливішого майбутнього для України. Це не просто гасло, а відданість, яка проймає кожну клітину тіла та кожен вільний момент у житті членів БУР.

Щоб зрозуміти суть цієї організації, треба пірнути глибше, за її відомості та звіти. БУР – це не просто список досягнень чи набір акцій. Це живий організм, який дихає та рухається відповідно до потреб суспільства та викликів часу.

У цьому лонгріді ми спробуємо розкрити всі аспекти діяльності БУР – від пам'ятних історій волонтерів до важливих проєктів, які змінюють обличчя країни. Ви знайдете тут інтерв'ю волонтерів, які віддали свої дні та ночі на користь інших, а також аналітичні огляди ефективності проєктів та їх вплив на розвиток суспільства.

Нехай цей лонгрід стане світлим променем в незграбному світі суспільної активності, що свідчить про те, що кожен з нас може зробити свій внесок у будівництво кращого майбутнього. Запрошуємо вас в подорож до серця БУР, де віра в справедливість та глибоке бажання змінити світ не лише словами, але й діями, об'єднує нас у неперевершеній місії – будувати Україну разом.

Частина 1: Початки та Становлення

Для того аби розказати історію про БУР, та поринути у його життя, нам необхідно перенестися у далекий 2014 рік. Коли повномасштабне вторгнення було лише страшною історією на ніч, а Росія тільки починала свої кроки у сторону нашого суверенітету. Розповісти про історію зародження та саму організацію БУР, я попросила Гичку Тетяну Михайлівну, одну з менеджерок проєкту. Але ми з вами будимо називати її просто Тетяна, бо як сама вона наголосила, ми усі тут рівні, молоді люди які воліють відбудувати Україну у всій її красі.

Якщо коротко про БУР, то Будуємо Україну Разом   — це всеукраїнська громадська організація, яка залучає молодь до волонтерства та співпрацює з громадами й активістами для реалізації соціально важливих проєктів.

Далі я трохи розкажу вам історію заснування БУР, щось підгледіла на їх офіційному сайті, щось підслухала під час розмови з волонтером, так би мовити, з вуст в уста, й вам на папір.

Волонтери встановили нові вікна у знаменитій Краматорській багатоповерхівці та відбудували два повністю зруйновані будинки у Семенівці. Юрко Дідула та Коля Дорохов восени 2014 року створили в Краматорську перший в Україні молодіжний центр “ВІЛЬна ХАта”. «За її принципом у травні 2015 виникла “Теплиця” та ще 7 молодіжних центрів лише у Донецькій області, — пригадуючи історію, яку волонтерам розповідають на кожному таборі, повідомив нам Володимир Прокуратов, один з волонтерів та кемп-лідерів БУР.  - Згодом БУР переріс у волонтерський рух по всій Україні. З кожним роком ставало більше таборів, у більшій кількості громад, та більше сторонніх проєктів. Спочатку БУР був програмою «Львівської освітньої фундації». Але з 2022-го програма “Будуємо Україну Разом” стала незалежною громадською організацією.»

А далі постає питання, а як же все відбувається? Як працює спільнота? Про це нам розповіла Тетяна: «Є національний офіс БУР, він базується у Львові. Є вісім осередків Закарпаття, Львів, Полтава, Харків, Київ, Чернігів, Охтирка, Запоріжжя. Дві ініціативні групи, це Дніпро та Ковель, де тільки будуть створюватися осередки. Крім цього,  в нас є партнерство з громадами, де ми робимо табори, різні наші активності й так далі. Тобто, це виходить мережа по всій Україні.»

Далі у нашому діалозі у мене виникає питання, а яким чином БУР дізнається про людей які потребують допомоги? Почувши це питання пані Тетяна посміхнулася, ніяк, відповіла вона мені, й продовжила. «Ми працюємо з молоддю і ми працюємо з громадами. Якщо дуже класна громада, то вона підбирає об’єкт, умовно соціальну інфраструктуру, або умовно, знає, що в громаді є сім’я в складних життєвих обставинах, що там багатодітна родина, родина військових чи щось таке. І загалом, ми співпрацюємо з місцевою командою, і місцева команда підбирає об’єкт. Місцева команда пропонує на об’єкт, і вже потім ми відбираємо запит. Умовно, якщо нам на сторінку напише, якась пані, у якої зруйнований будинок, на жаль ми нічим не зможемо допомогти. БО ми працюємо з командами, які на місці будуть підсилювати нас. Які на місці будуть втілювати табір. БУРтабір це комплексна штука, частину документальну, ми виконуємо з офісу у Львові, частину документально бере на себе місцева команда, яка працює локально на місці. Треба розуміти, що ми працюємо з ініціативними командами на місцях, і вже вони пропонують об’єкти, пропонують нам сім’ї. І ми потім відповідно до наших обмежень фінансових, потреб грантодавців, погоджуємось брати цей об’єкт чи ні.». А тоді запропонувала мені подивитися відео, в якому розповідається про БУРчик (БУРчик – це 1-3-денна волонтерська будівнича акція взаємодопомоги та добросусідства.) у Здвижівці, за який організація допомогла відбудувати будинок, родини яка мешкає у Здвижівці. Робили вони це разом з організацією Razom for Ukraine, які надали фінансову підтримку на оновлення частини будинку цієї родини. Який постраждав під час російської окупації у березні 2022 року. Вона пояснила, що це як раз приклад класної громади, яка піклується про своїх мешканців.

Скажу вам так, я була під великим враженням після перегляду, такі відео дійсно надихають, тому раджу й вам його подивитися.

Частина 2: Діяльність та Проєкти

Вище я вже згадала таку цікаву назву БУРчик, але це не єдине чим займається БУР. Насправді в організації доволі великий перелік занять, так вони ще й постійно змінюються, додаються та міняються, як величезний живий організм. Отже, поки є сім проєктів якими займається БУР: БУР-табори, незмінна активність від самого заснування, можна сказати, що з них все й почалося, й вони є найпопулярнішими за кількістю поданих заявок волонтерів. «Загалом, БУРтабір це волонтерський будівничий табір, тривалістю 7-10 днів, протягом якого волонтери з різних куточків України, з’їжджаються, щоб в певній локації щось вибудувати, відновити чи створити. Й паралельно він складається з культурно-освітньої програми. На будівничій частині, власне волонтерство. В час культосвітки, розвиток, активний відпочинок, просвітницькі заходи. Від лекцій про супер-хіменс, до співів під гітару. Це максимально атмосферна подійка.» - пояснила нам Тетяна. Хоча, прочиню вам завісу, я й сама знаю, де собака зарита, адже мала досвід волонтерити в БУР-таборі. Але для отримання максимального ефекту, удаємо, що я вас не знаю й ви мене.

 БУРчики та БУР-толоки, так само удаємо, що я вам нічого не пояснювала, бо повірте розповідь Тетяни, цікавіша за моє узагальнення. «Якщо говорити за БУРчики та БУР-толоки, то БУРчик це короткострокова акція на 1-2 дні, з короткого, швидкого підсилення, це в основному, ремонтні роботи. Є формат серії БУРчиків, й вони можуть тривати місяцями. По суті, це БУРчик кожен день, коли людина може прийти на день, чи на кілька годин, для того, щоб попрацювати. Зараз такий у нас проходить у Львові. Це незламний БУРчик, мегаБУРчик, це Unbroken. Його перший етап триває, десь, 10 днів.

БУР-толока це волонтерство на природі. Найчастіше містить в собі, прибирання чи розбір завалів.».

Довгострокове волонтерство — це волонтерство на три місяці в певній громаді. «Учасник отримує стипендію, й протягом трьох місяців займається з молоддю. Організовує різні події, заходи, відповідно до запиту громади. Запит громади може бути різним, від створення молодіжної ради, до перезапуску молодіжного центру. І залежно від запиту громади, цим буде займатися волонтер. Програма такого волонтерства доволі комплексна, тобто це підсилення і громади, і волонтера. Бо волонтер прокачує свої навички, опиняється в новому середовищі, в якому власне і діє. - Говорить Тетяна, а я з зацікавленням слухаю, бо далі БУР-табору мене співпраця з організацією не заводила. - ТамБУР, це програма мобільності. В нас є два типи тамБУРів. ТамБУР для молоді, на якому ми збираємо молодь з усієї країни. Де вони в певній громаді, досліджують її, це такий дуже потужний нетворкінг, така подія, яка саме надихає. Ми тамБУРи для молоді вже кілька років не проводимо, зараз ми сфокусувалися на тамБУРах для громад, де навчаємо громади, втілювати наші ініціативи. Як це відбувається? Представники громад з різних областей з'їжджаються в область, локацію, де ми вже проводили свої акції й знайомляться з тими, хто втілював БУРчики чи БУРтабори. Й власне, мають можливість побачити, як це відбувається на власні очі, помацати, поспілкуватися, дізнатися про підводні камені.»

Перед тим як прочитати пояснення про програму кемп-лідерства, давайте я швиденько поясню, хто ж такі ці кемп-лідери. Насправді тут все дуже просто, табір – це англійською «camp», читається як "кемп", а в кожному таборі, ну ми це з вами ще з малечку знаємо, є свої лідери – вихователі. Тепер додаємо усе разом й отримуємо кемп-лідера, так би мовити, вихователь для дорослих. Ця людина слідкує за табором й волонтерами в ньому, та проводить культурно-освітню програму. Коли я була в таборі, то познайомилася там з хлопцем, який згодом сам став кемп-лідером, Володимир або просто Вова, у наступних розділах він буде розповідати нам про спільноту в середині.

А поки повертаємося до Тетяни яка пояснить нам про програму: «Ми організовуємо навчання для кемп-лідерів, це окрема спільнота всередині БУРу. Це дуже класна можливість прокачати свої навички з фасилітації, з кризового менеджменту, з вирішення конфліктів. Загалом прокачати свої навички по роботі з людьми та івент-менеджменту.»

Далі в асортименті БУРу також є «Путівники», це якщо можна так висловитися аналоги нашого з вами лонгріду. «Один з останніх путівників це «Як реалізовувати локальні волонтерські активності». Це путівник по тому, як втілювати БУРчики й БУтолоки. - каже пані Тетяна. - Так само є ще акція «Малюй з БУР», ми їх давно не проводили, але така активність є. Це малювання муралів спільно з БУР. І ще в нас постійно з’являються, відпадають проєкти, тому просто треба розуміти, що все несеться неймовірними темпами, щось може з’явитися, щось може зникнути, це цілком окей.» - завершує вона.

Якось я спитала Вову, чому ж його навчив БУР? Бо чому мене навчив я знаю, але якось задумалася, що для кожного з нас, волонтерів, досвід та навички які ми забираємо з собою, з таборів та інших проєктів, різні, унікальні. Десь я чула, від когось, так би мовити, «прошареного» волонтера БУР, що кожен заїзд унікальний, навіть якщо на нього їздять одні й ті самі люди.

Те як відрізнити стартову та фінішну шпаклівки на смак, – пошуткував Вова. - А якщо серйозно, то навчився шпаклювати, працювати з деревом, замішувати шпаклівку, встановлювати розетки не вбивши себе струмом, фарбувати стіни, білити стелю, робити відкоси на вікнах, працювати з усілякими видами електроінструментів, від шурупокрута до циркулярної пили. Також як організовувати події, комунікувати з владою, шукати та домовлятись з лекторами, фасилітувати людей, кризовий менеджмент, та проєкт менеджмент.

До речі, не знаю помітили ви чи ні, але якщо довгенько пробути у спільноті, починаєш говорити особливу лексику: фасилітувати, підсилювати й так далі, за собою такого не помічала, треба буде якось ще з’їздити.

Поки писала цю частину, тут таки знайшла, що в БУР є свій комікс та подкаст, при мені такого ще не було. Комікс розповідає історію, що передувала створенню БУР.

“З самого початку ідея коміксу про те, як ми поїхали в Краматорськ здалась мені дуже цікавою та водночас досить важкою у втіленні. Складно було уявити сам комікс та як він передасть ті емоції та все що відбувалось тоді в вигляді малюнків та маленьких діалогів. Команда БУР та ЮА Комікс добре попрацювали з нашою історією і, коли я побачив комікс, усіх героїв, себе, хлопців, пані Світлану, вуйка Бо, я відчув наче 2014 рік зовсім нещодавно.” - Юрко Дідула, засновник та керівник волонтерської програми Будуємо Україну Разом.

Засновник видавництва UA Comix, Богдан Кордоба: “Торік у коментарях до посту Мар'яни Фариняк (діджитал менеджерки БУР) мене затегав Святослав Щур, мовляв, тут он БУР задумав зробити комікс-історію, і з ким оце творити, як не з вами. Враховуючи нашу громадянську позицію та спільний світогляд із БУРом я одразу відповів на запит і все одразу закрутилося само собою: ідея, її вимальовування, концепт, майстерня рука художниці Віри Кордоба-Кунець  та історія БУРу, яка сама вела нас за руку до створення ось цього мальопису, який ви зараз можете оцінити й самі.” Примірник можна придбати на їх сайті, та інвестувати у продовження.

Подкаст «НАволонтерИЛИ» можна знайти на усіх платформах. Створений він був за підтримки спільноти та спільнокошту, й в ньому чотири ведучих розвінчують стереотипи про волонтерство.

Частина 3: Волонтерська Спільнота та Вплив

Про структуру організації ми з вами поговорили, з багатьма людьми познайомилися, мою історію життя дізналися, а тепер дізнаймось історію життя самої спільноти. Так би мовити, пориньмо у БУР з середини, просякнемось атмосферою, допомоги та нових знайомств, пригод та дружби.

В цьому нам і допоможе наш друг Вова, кемп-лідер з Дніпровської громади, який дуже сильно бажає розвинути Дніпро, та створити продуктивний осередок. Познайоммось з ним ближче. Як ти опинився у БУР? Для мене це перше й найцікавіше питання, бо історія там цікава. З захопленням слухаю його відповідь, поки ми їдемо у тамбурі потяга, Дніпро-Одеса.

Через пару днів нам дзвонять усім з проміжком в 5 хвилин, мені та другу кажуть що все супер ви відібрані, а тій подрузі – «місць немає». Ну їхати не всім якось не дуже, тож ми думали не їхати туди зовсім.

Коли він закінчив, ми разом погодилися, що інтерв’ю в тамбурі, ще ні в кого з нас не було. Спитаєте чому ми взагалі в потязі? Просто Вова якраз їхав до Одеси на БУРовий збір, а життя в той час завело мене в Дніпро, от ми й зустрілися, я додому, він у БУР. В той день, ще було так спекотно, у нас до спин уже вся одежа поприлипала, але я людина цілеспрямована, тому розмова продовжується.

Розмова у нас іде жваво, ми шуткуємо, ділимося враженнями та думками, я кидаю в нього запитаннями одним за одним. – Що, взагалі,  мотивує тебе волонтерити? – з цікавістю питаю я, після того, як він розповів як куштував шпаклівку зі стіни, бо йому стало цікаво, яка вона на смак.

«Якийсь внутрішній поклик «якщо не я, то хто?». Просто хочеться робити своє місто/регіон/країну/світ краще.» - мені здається він навіть не думав коли відповідав, бо випалив слова одразу, ніби підготувався до цього питання.

Десь всередині мене ці слова залишили легкий відгук, напевно в більшості з нас, «якщо не я, то хто», викликають якісь глибинні почуття. У мене, як й у кожного хто пройшов шлях волонтера в БУР, є футболка з таким написом. Й при отриманні її на посвяті, тобі говорять чіткі правила, при яких ти не маєш права носити це вбрання, аби не паплюжити сенс цих слів. Не битися, не коїти злочин, не пити, не знаходитися у барі або нічному клубі, вдягнутим у цю футболку, не принижувати інших, тобто бути відповідальною та хорошою людиною. Після цієї розмови, я ще багато разів бачила Вову та інших представників спільноти, в одязі з цими словами, це їх лозунг, кредо, сенс усього.

«А щодо вражень то їх багацько: - продовжує свою розповідь Вова, дивлячись у вікно потяга, —  смачнючі медові баби та нічні посиденьки в Дрогобичі, концерт в укритті в Партизанському, походи на світанку на берег чорного моря в Одесі, найпривітніші сільські магазини в Попівці, злет кемп-лідерів на Бакоті, світанки у горах та цілодобові АТБ Мукачева, неймовірні краєвиди Тустані, ночівлі в офісі БУРу на подячний вечір у Львові, і спонтанні поїздки в Запоріжжя.» Через декілька днів після нашої розмови, він відправив мені фото, яке повністю описує атмосферу вечірнього БУРтабору.

Від неї у мене з’являється посмішка на обличчі, бо в мене теж є пара теплих спогадів, а знайомі обличчя на фото викликають, неконтрольований приступ ностальгії. На питання, про план Дніпровської громади на майбутнє, Вова відповів коротко, - «Найближчі це зробити пару толок сумісно з іншими молодіжними ГО, офіційно стати осередком, а там подивимось. Бо в нинішній час складно планувати щось дуже довгострокове.»

Частина 4: Виклики та Перспективи

Після такої цікавої розмови з Вовою, у мене та й у вас теж, може виникнути питання, а як же усе це фінансується. Де ви люди берете стільки грошей на відновлення, на відбудову, на підтримку та розвиток. Про це ми як раз й поговорили з Тетяною.

«Якщо заглянути на нашу сторінку й почитати закінчення кожного нашого допису, то буде зрозуміло, що більшість нашого фінансування становлять гранти. У нас є співпраця з Міністерством Канади, з Фондом Східної Європи, та з різними грантодавцями.» Й дійсно, я заглянула, БУР як й більшість волонтерських організацій стоїть на двох слонах, гранти та щедрі люди. Я не буду перелічувати зі скількома організаціями працює БУР, бо там де я знаходжу одну з'являються ще дві. Але трохи покопавшись у річних звітах організації, я знайшла декілька сталих найменувань, які постійно фігурують у історії фінансування БУР. Крім того, під кожним постом у соціальних мережах організації, в кінці завжди вказано, за чиєї допомоги був реалізований той чи інший проєкт. Ось нещодавній табір на Чернігівщині в м. Мена реалізується БУР у межах програми «Спроможні та сильні», що виконується East Europe Foundation за підтримки Швейцарії.

Залишається у нас тільки слон, щедрих людей. «У нас є БУР друзі, це приватні донатори, просто люди, які знають, що таке БУР, що БУР це класно, і донатять на наш розвиток. Так само ми заохочуємо людей, які йдуть на наші табори, робити благодійні внески, які так само йдуть на розвиток БУРу.», пояснює Тетяна. Я й сама колись була таким БУР другом, зізнаюся віддавати гроші на щось корисне, дійсно приємно.

Але не все так рожево та красиво у житті БУР, й цей розділ я все ж таки хочу присвятити тим викликам з якими стикаються наші волонтери. Тому що насправді становить реалії їх роботи, а також, трохи загадати на майбутнє й почути, що ж чекає БУР далі.

З якими викликами стикається організація? Запитала я у Тетяни, перша відповідь яку я почула була такою: «Якщо говорити про залучення волонтерів, нам доволі складно залучити волонтерів на табори, дуже складно працювати з волонтерами саме в громаді. Складно залучити, складно переконати, але це, до речі, залежить від самої громади. Тобто десь, це супер легко, десь це важко. Взагалі, якщо говорити глобально, то ми натрапляємо на величезні труднощі в наборі волонтерів на табори, бо таборів багато. Так, звісно, на них є запит і люди намагаються їздити, але тут є доволі багато обмежень, з якими ми стикаємося і намагаємося їх оперативно вирішувати.»

Це звичайно проблеми, й так вони мають місце бути, але давайте чесно, це не те що дійсно турбує БУР та їх волонтерів під час російської агресії. Тому трохи згодом мені приходить голосове повідомлення де Тетяна розповідає про реальні та жахливі проблеми волонтерства.

Якщо, подавати цензуровано, то наявність такого сусіда, як Росія.

“Це жахливо. Через величезну кількість обстрілів, через небезпечну ситуацію біля кордону з Росією, ми не можемо проводити там наші активності. Саме тому досі частина Чернігівської, Сумської області, чисто з безпекових моментів, ми не можемо проводити там наші волонтерські табори. Саме на ближній території, то там до білоруського чи російського кордону, то ми там не можемо проводити наші табори, бо ця територія прострілюється. А вона найбільше потребує відновлення, бо на початку повномасштабної, землі цих територій були окуповані. Так само ми не можемо заходити з волонтерськими таборами на Херсонщину, бо це досі залишається небезпечно. Минулого року ми мали такий досвід, на щастя все пройшло добре, але поки що ми не будемо ризикувати. Так само ми не можемо проводити табори зараз у великих містах, умовно, Одеса, Миколаїв, Херсон, на жаль, оскільки ці міста є пріоритетними цілями для Росії. Можемо там проводити хіба БУРчики в укриттях. І так само те, що Росія кожного разу руйнує якість громади та вбиває активістів, вбиває ініціативи, вбиває наших волонтерів. Серед нашої спільноти є понад п'ять волонтерів, які загинули, захищаючи Україну. Тож, Росія країна-терорист, країна-гній, яка блокує розвиток України. І це так само відображається на БУРі, бо ми є в цьому контексті.

Якщо по точних цифрах, то для організації табору відстань від лінії фронту чи кордону із росією має бути мінімум 60 км для організації БУРчику - 40 (відстань може варіюватись залежно від контексту громади), або якщо об'єкт, то укриття”.

Й це є абсолютна правда, проблеми волонтерства наразі, це реальна загроза смерті, хоча зараз це напевно проблема кожного українця. Сама пам’ятаю як ми годинами не спали в таборі, бо ночами літали російські ракети. Але на ранок, ми все одно прокидалися, майже на світанку,  й після смачненького, завзято ішли працювати.

Війна, з’єднала нас, загартувала, створила спільноти та організації, відкрила у наших людях усю їх силу та мужність, розказала історії тих, хто мав що сказати. Але вона також зруйнувала нас, знищила наші міста, життя та плани. Та українці, народ зроблений зі сталі, ми впали, забилися, встали та пішли далі. Тому, продовжуємо працювати, жити та допомагати. « Наша місія розвивати довіру та відповідальність серед молоді, задля участі у розбудові демократичної України. Мета, щоб молодь завдяки нашій програмі розуміла, що Україна клас і вау, до її розвитку та розбудови треба долучатися. І для цього ми робимо все можливе, починаючи з волонтерських таборів, які у нас, якщо говорити за весну, то у нас заплановано 12 заїздів. Насправді 13, але комунікуємо ми про 12. Тобто два табори на півдні Кам’яний міст та в одному з сіл Баштанської громади, а також в місті Мена, Чернігівської області. Влітку в нас так само заплановані мінімум 10 таборів. В травні, буде всеукраїнська толока. Це коли дуже багато прибирань якоїсь локації в себе в громаді відбувається. Так само в нас дуже багато БУРчиків і осередків планується, діяльність осередків, власне, ніхто не зупиняв. Ми є імплементаційними партнерами програми «Апшифт», тому на Львівщині будемо організовувати форум підсумок річної співпраці, з місцевими командами, яких ми навчили. До речі «Апшифт» теж, дуже класна програма, дуже класне партнерство.

Ну що, путівники писати, випускати їх, організовувати табори, поточну діяльність не зупиняємо, ростемо, тільки розвиваємося, напрямок тільки вперед.».  Такими словами Тетяни, ми й закінчимо цей розділ, з відчуттям надії на світле та продуктивне майбутнє, те яким ми будемо пишатися, те яке відновить, відбудує та прославить Україну та її креативну та робітничу молодь.

Завершення

"БУР" - це не просто набір букв, це символ надії та віри в те, що кожен із нас може зробити світ кращим, починаючи з малого. І я вірю, що разом, будуючи Україну, ми створимо країну, де кожен горить яскравим вогником доброти та допомагає іншим йти до світлого майбутнього. Я питаю Вову, що б ти хотів сказати людям, які ніколи не волонтерили? А він знизує плечима, й просто говорить:

Ми з вами пройшли шлях від першого кроку засновника БУР, до багатотисячної організації натхнених людей, яка дихає та живе у своїй екосистемі, добра, креативу та розвитку. Й тепер настав час повертатися у своє життя, але якими саме людьми, ви повернетесь, залежить суто від вас. 

Якщо не ви, то хто?