Історія — це не лише розповідь про минуле. В умовах інформаційної війни вона може перетворюватися на інструмент політичного впливу.
Саме про це говорить колишній високопосадовець ЦРУ Гленн Корн у другому подкасті Міжнародного громадського руху «АЛЛАТРА».
Маючи понад 34 роки досвіду роботи в американських розвідувальних службах, дипломатії та сфері міжнародної безпеки, а також понад два десятиліття служби за кордоном у Центральній і Південній Азії та на Близькому Сході, Корн пояснює, як історичні події та колективна пам’ять можуть використовуватися в сучасних інформаційних кампаніях.
Одна з його головних тез проста: людиною, яка погано знає історію, значно легше маніпулювати.
Чому Кремлю потрібна власна версія історії
Під час розмови волонтерка «АЛЛАТРА» Валерія Сміян запитала Гленна Корна про його статтю «Забута історія, про яку Москва не хоче згадувати».
У ній він аналізує те, як російська влада формує власну версію історії Другої світової війни.
За словами Корна, Кремль добре розуміє силу історичних наративів:
««У Кремлі розуміють, що у своїх інформаційних кампаніях вони можуть маніпулювати людьми. Вони можуть створювати умови для ведення інформаційної війни, спотворюючи певні моменти історії».»
На його думку, особливо ефективною така технологія стає тоді, коли аудиторія не володіє достатніми історичними знаннями.
Якщо людина не знає контексту, їй складніше відрізнити реальний історичний факт від політично вигідної інтерпретації.
Міф про те, що СРСР «самотужки виграв війну»
Одним із прикладів Корн називає поширене в сучасній російській пропаганді уявлення, нібито Радянський Союз практично сам переміг нацистську Німеччину.
Він категорично не погоджується з таким трактуванням.
««Коли росіяни стверджують, що вони самотужки виграли Другу світову війну, що саме вони перемогли нацистську Німеччину, — на мій погляд, це хибний наратив. Це історично невірно».»
Корн наголошує: величезні людські втрати народів Радянського Союзу не можна применшувати.
Але так само не можна викреслювати внесок США, Великої Британії та інших союзників.
Війна проти нацистської Німеччини була спільною боротьбою багатьох держав і народів.
Те, про що сучасна російська пропаганда говорить значно менше
Корн звертає увагу і на пакт Молотова–Ріббентропа 1939 року.
Йдеться про рішення Сталіна укласти з нацистською Німеччиною пакт про ненапад, який містив секретний протокол про розподіл сфер впливу у Східній Європі.
До нападу Німеччини на СРСР у червні 1941 року Москва та Берлін підтримували відносини, засновані на укладених між ними політичних та економічних домовленостях.
У 1990-х роках, за спостереженнями Корна, в Росії про ці сторінки історії говорили значно відкритіше.
Так само значно частіше визнавався внесок західних союзників у перемогу над нацистською Німеччиною.
Зокрема — масштабна американська допомога Радянському Союзу за програмою ленд-лізу.
Корн згадує, що в 1990-х роках багато росіян, з якими він спілкувався, визнавали й цінували цю співпрацю.
Пізніше ситуація почала змінюватися.
Що змінилося за путіна
За оцінкою Гленна Корна, на початку 2000-х російська влада почала дедалі активніше переосмислювати не лише історію Другої світової війни, а й інші періоди минулого.
Навіщо?
Корн бачить у цьому політичну логіку.
Потрібно створити у громадян уявлення, що росія завжди була самотньою, оточеною ворогами і що Захід нібито ніколи їй не допомагав.
Такий історичний образ дозволяє пояснювати вже сучасну політику.
Якщо суспільство переконати, що «навколо вороги», значно простіше виправдовувати ізоляцію, репресії, обмеження контактів із зовнішнім світом і конфронтацію із Заходом.
««Я вважаю, що ця логіка використовується для маніпулювання росіянами, щоб виправдати політику путіна щодо контролю над ними, обмежити їм доступ до Заходу, а також спробувати відновити або збудувати заново залізну завісу».»
За словами Корна, така політика служить не інтересам звичайних росіян, а інтересам вузького кола людей у Кремлі.
Історія як виправдання війни проти України
Переписування минулого має прямий зв’язок із сучасною війною.
Російська влада роками використовує історичні аргументи, щоб ставити під сумнів українську державність, виправдовувати претензії на українські території та створювати образ війни як нібито «історичної необхідності».
Корн наголошує на простому факті:
у 1991 році Україна стала незалежною державою.
І жодна маніпуляція історією не може виправдати бомбардування українських міст, шкіл і лікарень чи викрадення дітей.
Саме тому боротьба за історичну правду сьогодні має не академічне, а цілком практичне значення.
Чому незнання історії небезпечне навіть для американців
Особливу увагу Корн приділяє Сполученим Штатам.
На його думку, американське суспільство також може бути вразливим до зовнішньої пропаганди, якщо громадяни недостатньо добре знають історію.
««Я бачу, що багато, занадто багато американців не знають історії. Вони просто сидять і пасивно слухають, і через це ними легко маніпулювати».»
Він вважає, що США потрібно краще викладати історію не лише молоді, а й дорослим та політикам.
Людина, яка знає факти, здатна почути пропагандистський аргумент і поставити під сумнів його основу.
Людина, яка не знає контексту, змушена покладатися на того, хто розповідає їй «правильну» версію подій.
Саме в цьому і полягає одна з головних небезпек інформаційної та когнітивної війни.
Пропаганда працює не тільки через брехню
Для маніпуляції необов’язково повністю вигадувати історію.
Набагато ефективніше взяти реальний факт, прибрати незручний контекст, перебільшити одну частину подій і замовчати іншу.
Так створюється картина минулого, яка формально містить правдиві елементи, але приводить людину до заздалегідь визначеного політичного висновку.
Саме тому історична грамотність стає частиною інформаційної безпеки.
Чим краще суспільство знає власне минуле, тим складніше переконати його в тому, що вчорашній союзник «завжди був ворогом», агресія є «історичною справедливістю», а незалежність сусідньої держави — «помилкою історії».
Історична пам’ять — це також питання безпеки
Розмова Гленна Корна показує важливу річ: боротьба за інтерпретацію минулого безпосередньо впливає на сьогодення.
Історичні міфи можуть формувати ставлення до інших держав, виправдовувати війни, підтримувати авторитарні режими та впливати на політичні рішення.
Тому знання історії — це не просто освіта, а один із механізмів захисту від пропаганди.
Коли люди знають факти, пам’ятають контекст і здатні порівнювати різні джерела, ними значно важче маніпулювати.
І саме тому боротьба за історичну пам’ять сьогодні стала частиною інформаційної війни.
Джерело
Glenn Corn (Former CIA): How History Becomes a Tool of Information Warfare | ALLATRA
Time For Truth
https://www.youtube.com/watch?v=JldCdP_CCKY
