Ознайомлення з імовірним листуванням знаменитості Ксенії Собчак, здобутим унаслідок хакерського злому, проливає світло на її роль у системі, а також на те, як функціонують журналістика й політика в путінській Росії.
9 липня хакерське угруповання Black Mirror оприлюднило масив даних, який, за їхніми словами, є приватним листуванням Ксенії Собчак — російської світської левиці, медіаменеджерки та колишньої кандидатки в президенти, яку часто називають «хрещеницею Путіна». Хакери стверджують, що викрали архів повідомлень за період із 2015 по 2026 рік, загальний обсяг якого сягає близько 350 гігабайтів.
Хоча сама Собчак визнала факт зламу свого Telegram-акаунта, вона поспішила заявити, що оприлюднені повідомлення — це фейк. Утім, характер цих комунікацій та їхній разючий збіг зі змінами в матеріалах, які публікував її медіахолдинг «Осторожно Media», дають усі підстави вважати, що злиті дані є абсолютно справжніми.
На Заході сорокачотирирічна Собчак відома насамперед як донька Анатолія Собчака — людини, яка на посаді мера Санкт-Петербурга на початку 1990-х років дала старт політичній кар'єрі президента Володимира Путіна. Путін і досі завжди згадує свого покійного наставника з неабияким теплом та глибокою пошаною. Проте в самій Росії Ксенія Собчак вже понад два десятиліття є цілком самостійною та надзвичайно впливовою телеперсоною, ведучою та інтерв'юеркою.
Наразі угруповання Black Mirror оприлюднило лише окремі фрагменти листування. Але навіть вони проливають світло на багато речей. З'ясувалося, що:
• Собчак була вкрай пригнічена повномасштабним вторгненням Росії в Україну;
• у 2022 році вона обговорювала війну з Андрієм Єрмаком, керівником Офісу Президента України Володимира Зеленського;
• вона допомагала покійному опозиціонеру Олексію Навальному в розслідуванні 2016 року щодо Ігоря Сєчіна, генерального директора державного нафтового гіганта «Роснефть».
Та найцікавішим у цих зливах є те, що вони розкривають справжню роль Собчак у російській політичній системі.
Міф про «хрещеницю Путіна» та реальний вплив
Ярлик «хрещениці Путіна», яким західні медіа так часто нагороджують Собчак, виявився хибним. Ба більше, листування яскраво демонструє, що Собчак не має жодного привілейованого становища — радше навпаки.
Хоча вона й підтримує регулярний контакт із чиновниками, які керують російськими медіа (і цензурують їх), далеко не все це спілкування відбувається на найвищому рівні. В одному з епізодів вона навіть змушена пояснювати свої дії чиновнику невисокого рівня з мерії Москви. Злиті повідомлення свідчать про те, що Собчак раз у раз намагається вислужитися перед можновладцями. Вона пише чиновнику Адміністрації президента Сергію Новікову, благаючи «відновити» її контакти в Кремлі. А в листуванні з впливовою пропагандисткою Маргаритою Симоньян вона просить допомогти налагодити зіпсовані стосунки з першим заступником керівника Адміністрації президента РФ Олексієм Громовим — головним «наглядачем» за російським медіаландшафтом.
Власне, відносно низький ранг її співрозмовників (і те, як зверхньо вони з нею спілкуються) доводить, що вона не має реальної ваги в російській політиці. Іншими словами, вона не може просто взяти й зателефонувати Путіну чи керівнику його адміністрації.
У разі крайньої потреби вона, ймовірно, могла б вийти на них через свою матір (вдову Анатолія Собчака) Людмилу Нарусову, яка стверджує, що має прямий телефонний зв'язок із президентом. Будучи багаторічною членкинею Ради Федерації (верхньої палати російського парламенту), Нарусова нерідко дозволяє собі критикувати Кремль із ключових питань. Проте її привілейований статус, що нагадує становище вдовуючої імператриці при дворі, вочевидь, не поширюється на її доньку.
Анатомія російської цензури та медіашантаж
Характер цих цілком очевидних стосунків між Собчак та російськими цензорами до болю знайомий усім дослідникам прокремлівських медіа. Передусім, держава здійснює свій тотальний контроль через розподіл фінансових потоків та інформації. Вона також має в арсеналі інструмент прямої заборони на висвітлення певних тем чи згадування конкретних осіб. А за дотриманням цих заборон пильно стежать силові структури.
Звісно, прокремлівські медіаресурси існують не лише завдяки державному фінансуванню. Вони також заробляють на рекламі. Крім того, вони можуть продавати корпораціям лояльне висвітлення та отримувати значні кошти за так звані «блоки» — домовленості не публікувати негативну інформацію про певну компанію чи особу.
Подібні тіньові домовленості є абсолютно звичною практикою в Росії вже багато років. Як правило, такі фінансові «партнерства» зароджуються тоді, коли медіа публікує компромат на потенційного клієнта (або ж відверто погрожує це зробити).
Майже немає сумнівів, що подібна динаміка стояла і за конфліктом 2022 року між Ксенією Собчак та очільником державного оборонного конгломерату «Ростех» Сергієм Чемезовим. Тоді це протистояння призвело до ув'язнення кількох співробітників Собчак, обшуків у її квартирі та навіть змусило її на короткий час покинути країну. Конфлікт вдалося владнати лише після того, як Собчак публічно вибачилась перед Чемезовим (до речі, злиті повідомлення свідчать про те, що вона узгоджувала текст свого вибачення безпосередньо з «Ростехом»).
Те, як саме було оприлюднено ймовірне листування Собчак, проливає світло на природу ширшої політичної системи Росії.
Хто стоїть за хакерами з Black Mirror?
Угруповання хакерів Black Mirror спеціалізується на викраденні персональних даних осіб всередині РФ і стверджує, що з моменту своєї появи у 2019 році зламало десятки організацій та приватних осіб. Серед їхніх мішеней:
• колишній керівник адміністрації Кремля Олександр Волошин;
• ексміністр оборони Сергій Шойгу;
• покійний засновник ПВК «Вагнер» Євген Пригожин;
• єпископ Тихон (Шевкунов), якого багато хто вважає духівником Путіна.
У 2024 році один із членів Black Mirror заявив виданню «Радіо Свобода», що їхня мотивація мала виключно комерційний характер. Проте автор статті зауважив, що багато російських хакерських угруповань тісно співпрацюють зі спецслужбами країни. Журналіст Андрій Захаров висловив припущення, що Black Mirror, найімовірніше, перебуває під крилом Федеральної служби безпеки (ФСБ). Інакше важко уявити, як би вони змогли проіснувати так довго.
У випадку із Собчак впадало в око те, наскільки блискавично викрадені повідомлення були опубліковані в Telegram-каналі «ВЧК-ОГПУ», який безпосередньо пов'язують із російськими спецслужбами.
Сигнал для еліт: нові «червоні лінії» Кремля
На тлі цього витоку інформації головний російський пропагандист Володимир Соловйов звинуватив Собчак та її матір (хоча й не називаючи імен) у «зраді» через їхні контакти з Олексієм Навальним та «іноземними агентами». Сама Собчак сприйняла це як пряму погрозу того, що зрештою їй можуть офіційно висунути звинувачення в державній зраді.
Неважко зрозуміти, чому Собчак — як і інші представники російської еліти середньої ланки — можуть бути стривожені. Коли в Кремлі дедалі більше домінують наративи про «справжню війну» та необхідність уникати «розколу в суспільстві», цілком імовірно, що високопосадовці вирішать зробити з неї показовий приклад, аби продемонструвати, де саме тепер пролягають нові червоні лінії.
Зрештою, Собчак уже двічі доводилося грати подібну роль:
1. У 2018 році її обрали кандидаткою в президенти, щоб вона протистояла Путіну і, продемонструвавши низький результат, показала слабкість західних ліберальних ідей.
2. У 2023 році вона опинилася серед знаменитостей, покараних за участь у скандальній «майже голій вечірці» в Москві — заході, який визнали недоречним на тлі бойових дій в Україні. Тоді її також змусили публічно вибачатися.
Показове покарання чи тиха відставка?
Ще одне таке показове «покарання» могло б стати чітким сигналом для російського суспільства: війна увійшла у вирішальну фазу, жодне інакомислення більше не толеруватиметься, а контакти з іноземцями — особливо з «ворожих» країн — є абсолютно неприпустимими.
Утім, це не обов'язково означає, що повідомлення Собчак були злиті за прямим наказом спецслужб. Принаймні поки що ні Собчак, ні її матір (Людмила Нарусова) не зазнали жодних серйозних наслідків від цього хакерського зламу. Але якщо це все ж станеться, то, найімовірніше, обернеться тихою відставкою для Нарусової та крахом престижної кар'єри Собчак у путінських медіа.
Джерело — Carnegie Politika
