Візит лідера Китаю Сі Цзіньпіна до США з 23 по 25 вересня та переговори з Дональдом Трампом стали нагодою для підбиття підсумків та розвитку домовленостей, досягнутих під час їхньої попередньої зустрічі у травні цього року. Сторони, зокрема, домовилися про продовження дії раніше узгоджених торговельних поступок та запустили ради з питань торгівлі й інвестицій, а також діалог щодо штучного інтелекту. Основні суперечки стосуються експорту критично важливих технологій і сировини, а також відносин із Тайванем. Тематика та обмежені результати попередніх переговорів свідчать про труднощі США у чиненні тиску на Китай.
Вересневий державний візит Сі до Вашингтона став третьою нагодою для зустрічі з Трампом від початку поточної каденції президента США. Торік у грудні, на полях саміту АТЕС у Південній Кореї, лідери домовилися про тимчасове — до 10 листопада поточного року — скасування частини найбільш дошкульних торговельних обмежень. Про чергові поступки сторони домовилися під час травневого саміту в Пекіні.
Натомість США не скасували обмежень на експорт технологій, а КНР зберегла за собою аналогічне право щодо критичної сировини. Утім, Китай помітно зміцнив свої позиції та покращив свій імідж у США після того, як американська адміністрація перейняла китайське визначення нинішніх двосторонніх відносин — «стратегічна стабілізація». Додатковим фактором стало те, що Трамп призупинив поставки нового пакета озброєнь для Тайваню.
Торговельні домовленості
Головним підсумком вересневого саміту стало продовження терміну дії пусанських домовленостей на два місяці — тобто до 10 січня 2027 року. Крім того, згідно із заявою адміністрації США, Китай взяв на себе зобов'язання закупити щонайменше 10 млн тонн американського вугілля у 2027 році, і такий самий обсяг — у 2028-му. Нових домовленостей щодо торгівлі сільськогосподарською продукцією оголошено не було, проте обидві держави анонсували створення спільної робочої групи, яка опікуватиметься цим сектором.
Лідери також дали старт роботі ради з питань торгівлі, що відповідатиме за обіг нечутливих товарів та зміну митних тарифів, а також заснували інвестиційну раду. У рамках першої структури сторони затвердили взаємні переліки товарів, що підлягають преференційному режиму, загальною вартістю близько 30 млрд доларів. За даними КНР, понад 90% відібраних товарів мають бути звільнені від додаткових митних зборів.
Утім, реалізація попередніх домовленостей залишається неповною. Ще у травні КНР анонсувала закупівлю 200 літаків Boeing. Згідно з офіційними даними США, станом на вересень 140 літаків перебували на завершальному етапі оформлення замовлень, а документи ще на 10 літаків лише готувалися. Відповідно до травневих зобов'язань щодо придбання американської агропродукції на суму щонайменше 17 млрд доларів щорічно (що має бути реалізовано у 2027 та 2028 роках, а також у пропорційній частці у 2026-му), на початку місяця Китай закупив близько 1 млн тонн американської сої.
Адміністрація Трампа стежитиме за тим, чи виконує Китай свої зобов’язання щодо закупівель і чи полегшує доступ американської сільськогосподарської продукції на свій ринок. Водночас від ради з питань торгівлі очікують оперативного впровадження преференційних ставок для узгоджених із Пекіном товарних переліків.
Технологічне суперництво та доступ до критичної сировини
Головними каменями спотикання у відносинах між США та Китаєм залишаються американські обмеження на експорт напівпровідників та китайські рестрикції щодо продажу критичної сировини. Вересневий саміт не приніс проривних домовленостей у жодній із цих сфер — сторони обмежилися лише заявами про готовність продовжувати діалог. Натомість Вашингтон і Пекін започаткували діалог щодо ризиків та переваг, пов'язаних зі штучним інтелектом (ШІ), а також створили спеціальний канал комунікації на випадок інцидентів у цій галузі. Наступний раунд переговорів має відбутися до кінця листопада.
Від початку року США жорстко блокують експорт до Китаю найбільш передових технологій. Під заборону потрапили процесори, пам'ять із високою пропускною здатністю, а також обладнання для виробництва цих компонентів. Водночас дозволяється продаж певних, менш складних напівпровідників.
Під потужним тиском американського бізнесу, зокрема корпорації Nvidia, Міністерство торгівлі США в індивідуальному порядку розглядає ліцензії на продаж до Китаю процесорів Nvidia H200 та AMD MI325X. Вітчизняним компаніям вдалося переконати владу: повне відрізання КНР від американських процесорів лише стимулює прискорений розвиток китайських аналогів, що невиправдано зменшує залежність Пекіна від технологій США. Наразі відомо, що обмежені поставки чипів H200 до Китаю вже розпочалися.
Зі свого боку, зросли й обсяги поставок китайської критичної сировини до США. Проте КНР і надалі зберігає сувору систему ліцензування, штучно ускладнюючи доступ до таких матеріалів, як ітрій, фосфід індію та вольфрам.
Стратегічною метою США залишається збереження залежності частини китайського технологічного сектору від американських розробок. Водночас Вашингтон прагне максимально захистити рішення, що є критично важливими для розвитку штучного інтелекту та військової сфери.
Щодо сировинних ресурсів, адміністрація й надалі боротиметься за безперебійність постачань. Паралельно США розбудовують альтернативні ланцюги постачань, зокрема через ініціативу Pax Silica та запущений у лютому 2026 року форум FORGE. Можливість приєднання до останньої ініціативи розглядає Польща, яка вже має зі Сполученими Штатами угоду щодо критичної сировини.
Підтримка Тайваню
Під час вересневого саміту Сі Цзіньпін закликав США «дотримуватися правильної позиції, яка протистоїть "незалежності" Тайваню», та виважено підходити до цього питання. Таким чином він повторив свої аргументи з травневого саміту в Пекіні, коли попередив Трампа, що подальше посилення підтримки острова може призвести до ескалації в Тайванській протоці.
Адміністрація США офіційно підтримує здатність Тайваню до самооборони і не заявляла про зміну свого політичного курсу в цьому питанні. Водночас “Закон про відносини з Тайванем” зобов’язує Сполучені Штати забезпечувати острів озброєнням та надавати військову підтримку, включно з тренуваннями та технічним обслуговуванням обладнання, необхідного для його захисту. Державний департамент наголошує, що продаж зброї Тайваню не є предметом переговорів із КНР. Проте позиція Трампа щодо цього питання останніми місяцями свідчить про навмисну неоднозначність.
У грудні 2025 року влада США схвалила продаж озброєння Тайваню на суму 11,1 млрд доларів, тоді як наступний пакет вартістю близько 14 млрд доларів залишається заблокованим. Він пройшов етап неформальних консультацій із Конгресом, але адміністрація досі не подала офіційного запиту на початок постачань. Після травневого саміту Трамп відверто пояснив, що розглядає це рішення як вагомий аргумент у переговорах із Китаєм.
Висновки
Обмежені результати вересневого саміту у Вашингтоні свідчать про слабкі місця переговорної стратегії та недостатню здатність адміністрації Трампа чинити тиск на Китай. Певний прогрес спостерігається у сфері взаємних торговельних поступок та інституціоналізації переговорного процесу, насамперед завдяки створенню рад з питань торгівлі та інвестицій. Однак, хоча США та КНР узгодили переліки товарів для зниження мит, а Китай взяв на себе зобов'язання, наприклад, щодо закупівлі вугілля, виконання Пекіном попередніх домовленостей стосовно літаків та сільськогосподарської продукції залишається неповним.
Найбільш гострі суперечності залишаються невирішеними, що ставить під сумнів наратив про «стратегічну стабілізацію» у двосторонніх відносинах. США зберігають обмеження щодо передових технологій, тоді як Китай залишає за собою право регулювати доступ до частини критичної сировини через систему ліцензування. Двосторонній діалог щодо штучного інтелекту може стати корисним каналом управління ризиками, пов'язаними з розвитком цієї технології, проте він не змінить самої суті технологічного протистояння.
Відсутність рішення адміністрації Трампа щодо розблокування пакету озброєнь для Тайваню після вересневого саміту свідчить про те, що президент США досі розраховує здобути таким чином більші поступки від Китаю — насамперед у питанні імпорту критичної сировини. Проте затягування цієї ситуації та відтермінування постачань зброї може послабити потенціал стримування і посилити невпевненість Тайваню та інших партнерів у надійності американської підтримки.
Вектор протистояння між США та Китаєм має неабияке значення і з перспективи Європи. Обмеження доступу китайських товарів на американський ринок посилює тиск щодо їх збуту в ЄС, а китайські механізми ліцензування сировини обмежують доступ до необхідних матеріалів і для європейських компаній. Поступки, виторгувані обома державами, можуть також ускладнити нинішні спроби співпраці між США та ЄС у сфері експортного контролю технологій та інвестиційних обмежень щодо Китаю.
З погляду ЄС, зокрема й Польщі, нагальною є потреба у диверсифікації ланцюгів постачань та створенні дієвих інструментів захисту ринку — наприклад, на випадок стрімкого стрибка імпорту. Для європейських членів НАТО зростає стратегічна вага альтернативних постачальників критичної сировини (зокрема з Африки, Латинської Америки, Південно-Східної Азії та Австралії), а також формування резервів і спільних закупівель озброєння.
Джерело — PISM
