ти йшла довго і ти продовжуєш іти
попри морок, обабіч терактів і минаючи горе
без просвіту надії, лиш із каменем віри
забувши про ночі,
без вільних гір і без безпечного моря
летаргія триває, бо ж нічого крім неї тут,
де міста патрулюють бездиханність, безрадісність,
безталанність і знерухомленість
а над головою і перед очима —
ані зірок, ані тактичних успіхів.
самі лише гіркі втрати й трагічні провалля,
стерті з лиця землі дитячі місця
і катована десятиліттями пам’ять
тобі ніц не лишається
крім вибору і крім боротьби
бо ж якщо ти живеш тут
то мусиш за це боротися
поки за спиною всі наші загиблі
підтримують тебе ззаду, за плечі,
ставлять назад на ноги й шепочуть
на вухо слова наснаги та гідності
поки втрачаються друзі та подруги
вмираючи або вибираючи іншопланетне життя
а ти собі й далі кладеш
уламки молодості на вівтар геноциду
підкидуєш хмизинки себе до спільного вогню спротиву
і намагаєшся розігнати пітьму, що стрімко зжирає
все, що ти знаєш,
і все, що могло би статися
ти йшла довго і ти продовжуєш іти
поки над головою вибухають хмари
і рясніють фосфором відчаю небеса.
втім несила відірвати погляд від того,
як усе це жахливо сяйливо,
коли розжарене пекло гасять добром і звитягою.
несила ступити в сторону і пропустити
клятого ворога до себе додому.
несила бути слабкою чи безпорадною,
виснаженою чи замріяною,
в лиху годину вибору і боротьби.попри морок, обабіч терактів і минаючи горе
без просвіту надії, лиш із каменем віри
забувши про ночі,
без вільних гір і без безпечного моря
летаргія триває, бо ж нічого крім неї тут,
де міста патрулюють бездиханність, безрадісність,
безталанність і знерухомленість
а над головою і перед очима —
ані зірок, ані тактичних успіхів.
самі лише гіркі втрати й трагічні провалля,
стерті з лиця землі дитячі місця
і катована десятиліттями пам’ять
тобі ніц не лишається
крім вибору і крім боротьби
бо ж якщо ти живеш тут
то мусиш за це боротися
поки за спиною всі наші загиблі
підтримують тебе ззаду, за плечі,
ставлять назад на ноги й шепочуть
на вухо слова наснаги та гідності
поки втрачаються друзі та подруги
вмираючи або вибираючи іншопланетне життя
а ти собі й далі кладеш
уламки молодості на вівтар геноциду
підкидуєш хмизинки себе до спільного вогню спротиву
і намагаєшся розігнати пітьму, що стрімко зжирає
все, що ти знаєш,
і все, що могло би статися
ти йшла довго і ти продовжуєш іти
поки над головою вибухають хмари
і рясніють фосфором відчаю небеса.
втім несила відірвати погляд від того,
як усе це жахливо сяйливо,
коли розжарене пекло гасять добром і звитягою.
несила ступити в сторону і пропустити
клятого ворога до себе додому.
несила бути слабкою чи безпорадною,
виснаженою чи замріяною,
в лиху годину вибору і боротьби.
