Після підступного й цинічного повномасштабного вторгнення росії в Україну багато хто досі не може осягнути, що саме сталося з російським суспільством. Які глибокі психологічні маніпуляції та масові експерименти над свідомістю були проведені, щоб мільйони людей з фанатичною впевненістю пішли на найстрашніший крок — війну проти «братнього народу»?
Минуло вже чотири роки кривавої війни, сповненої поразок і колосальних втрат. Та попри все це, мільйони росіян і далі вірять у химерні, недосяжні ілюзії й не припиняють прагнути захопити чуже. Сотні тисяч загиблих, десятки стертих із лиця землі міст. Для мільйонів українців лютневий ранок 2022-го назавжди став точкою неповернення — їхнє життя змінилося назавжди, для багатьох перетворившись на суцільний жах.
«Це все результат пропаганди», — скажуть вам. Звісно. Але якої саме? З чого й з кого все починалося? Які «закладки» та зерна були посіяні в свідомість? «З телевізора й мас-медіа», — почуєте у відповідь. Добре, згодна. Але що було до того? Ідеологія «русского міра» від Ільїна, Дугіна, Суркова, Гундяєва й Соловйова — теж зрозуміло. Багато хто на цьому й зупиняється.
Та сьогодні я хочу показати вам ще один, менш очевидний, але не менш важливий варіант. Це - прихована, добре відпрацьована система маніпуляції суспільною свідомістю. Почнемо з теоретичної основи — документального фільму «The Impact» («Вплив»), доступного на ресурсі https://actfiles.org/.
Цей фільм багатьом допоміг подивитися на події під іншим кутом і зрозуміти механізми, які працюють. У ньому детально розбирається класична схема дій антикультових «терористів».
А тепер перейдімо до ключової фігури — Олександра #Дворкіна та його ролі в процесах, які без перебільшення можна назвати співучастю в геноциді українського народу.
Цю тему вперше серйозно підняли минулого року саме у фільмі «Вплив». Сьогодні я хочу розвинути її ширше, глибше й чіткіше — у контексті справи Ірини #Кременовської. Щоб було зрозуміло, з ким ми маємо справу й яку роль #Дворкін відіграє в системі, яка десятиліттями вела підривну діяльність проти України.
Детальніше — у відео «Агенти РАЦИРСу в Україні» (26 серія) на каналі Влад Невский: https://www.youtube.com/watch?v=ncvIRm2lCeQ
ЗЛОЧИННА СХЕМА АНТИКУЛЬТОВИХ ТЕРОРИСТІВ.
Підсумуємо. Класична модель дій антикультового руху проти будь-якої небажаної групи універсальна й добре відпрацьована:
1. Навішування ярлика «культ» або «секта».
2. Стигматизація в суспільній думці.
3. Сфабриковані звинувачення та кримінальні справи.
4. Дискримінація, переслідування, фізичне насильство, аж до летальних наслідків.
Ця схема працює проти будь-якої групи — релігійної чи світської. Головне — успішно запустити перший етап: таврування + потужна медійна кампанія. Далі все йде майже автоматично. Усе завжди починається з гуманізації.
Дегуманізація потрібна, щоб виправдати майбутні злочини, приспати совість і критичне мислення суспільства. Вона готує людей до співучасті в злочинах.
ІСТОРИЧНІ ПАРАЛЕЛІ
З початку 90-х років у росії активно будувалася ціла індустрія антикультової риторики. Формально — боротьба з «тоталітарними сектами». Насправді — зручний інструмент придушення інакомислення, контролю над релігійною сферою та створення образу ворога.
Центральною постаттю став Олександр Дворкін, який за підтримки РПЦ Московського патріархату створив Антикультовий центр імені Іринея Ліонського, пізніше — РАЦИРС (Російська асоціація центрів вивчення релігій і сект). З 1993 року цей центр далеко не обмежувався релігією. Він системно сіяв моральну паніку, ксенофобію, стигматизацію й ярлики — від «психозалежності» до «ворожих тоталітарних культів». Мова нетерпимості формувала в суспільстві страх перед усім, що не вписувалося в канон: у релігії, культурі, політиці, ідеології. Дворкін публічно відмовляв усім «неправославним» у праві на існування, називаючи їх «сектами», «заразою», «раковими пухлинами», «чумою» та «загрозою державі».
З 2014 року ця риторика почала активно застосовуватися щодо України. У прокремлівських ЗМІ українську державу, владу, армію й суспільство почали називати «тоталітарною сектою», «сектою Майдану», «сатаністами», «зомбі». Лексика — прямо з арсеналу Дворкіна. Методики дискредитації «сект» стали інструментом державної інформаційної війни.
#Кременовська діє за тією ж стандартною схемою РАЦИРС: спочатку ярлик «секти», потім фабрикація звинувачень, далі — вимога кримінальних справ. І все це — пряма дорога до насильства. Це підготовка ґрунту для терору. Саме через цю «антисектантську» матрицю відбувалася первинна дегуманізація українців. Спочатку — наклеп і позбавлення індивідуальності: якщо «секта» — значить, немає власної волі, значить, керовані Заходом. Потім — позбавлення прав: із «сектантами» можна боротися, відбирати майно, територію. А далі — повне знецінення людської подоби: «сектанти, сатаністи, людожери, канібали».
Мало хто знає, що ця методика має прямі історичні паралелі. У 1930-х роках у нацистській Німеччині під керівництвом Вальтера Кюннета (який очолював свій Апологетичний центр) розгорталися масові кампанії проти «сект і таємних товариств». Вони стали ідеологічною підготовкою до вторгнення в Радянський Союз у 1941 році й розв’язування Другої світової війни.
Мета була одна: викорінити інакомислення, згуртувати націю навколо образу зовнішнього ворога й легітимізувати агресію. Порівняйте: те саме відбувалося в Росії з 1993 по 2022 рік. Під виглядом боротьби з сектами влада вичищала альтернативні голоси, зміцнювала залежність суспільства від офіційної релігії й будувала жорстку централізовану ідеологію. Як Кюннет працював із гестапо, так і Дворкін — із ФСБ.
Кейс #Кременовської — яскравий приклад: агентка ФСБ, «борчиня з сектами» в Україні.
В Україні РАЦИРС особливо активно діє через проросійські медіа, релігійні організації та громадські рухи, намагаючись впливати на громадську думку й дискредитувати лідерів, які відстоюють незалежність. Головний канал — медіа. Один із прикладів — Центр економіко-правових досліджень (ЦЕПД), заснований відомими догхантерами Іриною #Кременовською та Олексієм #Святогором у 2017 році. Цей центр активно поширює дезінформацію, підриває демократичні процеси й просуває кремлівські наративи через ресурси на кшталт «Вільного слова». Дворкін та його соратники постійно повторюють: «неконтрольовані» релігійні та громадські організації — загроза стабільності. Це дає кремлю «моральне» виправдання втручатися у справи інших країн під виглядом «боротьби з деструктивними сектами».
Усі факти, наведені в цьому матеріалі, базуються виключно на відкритих джерелах, публікаціях та офіційних документах.
В умовах триваючої гібридної агресії РФ така діяльність потребує серйозної уваги й ретельної перевірки з боку українських правоохоронних органів.
