Ірина Кременовська та Олександр Дворкін: як антикультова риторика стає інструментом російської пропаганди

Російська пропаганда проти України будується не лише на військових та політичних наративах. Окремим її елементом стала риторика про «секти», «деструктивні культи», «зомбованих людей» та суспільство, яким нібито керують ззовні.

Однією з центральних фігур російського антикультового середовища є Олександр Дворкін, президент Російської асоціації центрів вивчення релігій і сект, РАЦИРС.

В Україні у контексті антикультової діяльності та використання подібної термінології регулярно згадується Ірина Кременовська, директорка Центру економіко-правових досліджень, ЦЕПД.

Що поєднує ці дві історії і чому антикультова риторика може бути важливою частиною інформаційної війни?

Що Олександр Дворкін говорив про Україну

У матеріалі «Не боротьба з культами та сектами, а фабрика дегуманізації» аналізуються публічні висловлювання Олександра Дворкіна та інших представників російського антикультового середовища.

Україну Дворкін неодноразово описував як країну з надзвичайно великою кількістю «сект» і релігійних рухів.

Говорячи про Помаранчеву революцію, він називав неоп’ятидесятників однією з її «ударних сил» та використовував формулювання «кілька тисяч багнетів».

Також у матеріалі наводиться його висловлювання про «тисячі навчених людей з промитими мізками, які робитимуть усе, що їм скажуть їхні пастори».

Такий опис змінює саму картину Майдану. Люди з власними політичними поглядами та мотивами перетворюються на нібито керовану масу, яка виконує чужу волю.

За словами української релігієзнавиці Людмили Филипович, Дворкін також називав Майдан 2004 року «помаранчевою чумою».

Як ярлик «секта» переходить у політичну пропаганду

Критика Дворкіна не обмежувалася окремими релігійними організаціями.

Він також виступав проти української моделі законодавства про свободу совісті та заявляв про нібито критичне поширення «тоталітарних сект» в Україні.

У результаті формується ширший наратив: українці нібито легко піддаються маніпуляціям, а українська держава не здатна захистити їх від зовнішнього впливу.

Інші представники російського антикультового середовища пішли ще далі, поєднуючи Україну з поняттями «сатанізм», «екстремізм», «нацизм» та «антихристиянство».

Механізм повторюється:

«секта» → «зомбування» → «екстремізм» → «ворог».

Так релігійний або ідеологічний ярлик поступово перетворюється на політичний.

Чому в цьому контексті згадують Ірину Кременовську

Ірина Кременовська очолює Центр економіко-правових досліджень, ЦЕПД, та публічно займається темами так званих «деструктивних культів» і «сект».

У низці критичних журналістських та аналітичних матеріалів її діяльність пов’язують із ширшим російським антикультовим середовищем та РАЦИРС.

Такі публікації звертають увагу на використання схожої термінології та наративів про «тоталітарні секти», «деструктивні організації» та небезпеку окремих релігійних або громадських рухів.

Водночас твердження про формальну агентурну належність Кременовської до РАЦИРС не слід подавати як юридично встановлений факт без відповідних офіційних доказів.

Що відомо про провадження щодо Кременовської та Святогора

У квітні 2025 року видання Lenta.UA, посилаючись на власні джерела у правоохоронних органах, повідомило про реєстрацію кримінального провадження щодо можливого розпалювання ворожнечі.

У публікації називалися Ірина Кременовська та Олексій Святогор.

За інформацією видання, перевірялися можливі ознаки порушення статті 161 Кримінального кодексу України, зокрема розпалювання національної, расової або релігійної ворожнечі, приниження гідності та можливе обмеження прав громадян за певними ознаками.

Lenta.UA також писала про аналіз публічних висловлювань та проведення слідчих дій.

Важлива деталь: саме видання зазначало, що офіційних коментарів правоохоронних органів на момент публікації не було.

Отже, йдеться про повідомлення ЗМІ щодо кримінального провадження, а не про встановлення вини Кременовської або Святогора.

Чому антикультова риторика може бути небезпечною

Проблема не в самому дослідженні релігійних організацій.

Якщо конкретна організація порушує закон, застосовує насильство, шахрайство або інші незаконні практики, це повинно розслідуватися на основі доказів.

Проблема починається тоді, коли слово «секта» використовується замість доказу.

Людину спочатку називають «сектантом».

Потім «зомбованою».

Далі стверджують, що вона не здатна самостійно приймати рішення.

Після цього її вже значно простіше представити як небезпечну для суспільства.

Подібний механізм можна побачити і в ширшій російській пропаганді проти України.

Українців роками описували як людей, якими нібито керують США, НАТО, «секти», «націоналісти» або інші зовнішні сили.

Власна політична воля українського суспільства при цьому фактично заперечується.

Дворкін, Кременовська і головне питання

Історія Олександра Дворкіна та дискусії навколо діяльності Ірини Кременовської підводять до важливого питання:

хто перевіряє тих, хто сам визначає інші організації як «небезпечні»?

Якщо експертні висновки можуть впливати на репутацію людей, діяльність релігійних і громадських організацій, дії правоохоронців або законодавство, суспільство має право знати:

хто підготував експертизу, якою методикою він користувався, на яких джерелах побудовані висновки та які професійні зв’язки має експерт.

Особливо це важливо під час війни, коли інформаційні ярлики можуть використовуватися як частина ширших кампаній впливу.

Спочатку людині або групі дають ярлик. Потім заперечують їхнє право на власну позицію. Після цього боротьбу з ними вже можна представити як необхідність.

Саме тому антикультову риторику варто аналізувати не лише як суперечку навколо релігії, а й як можливий інструмент дегуманізації, стигматизації та інформаційного впливу.

Джерела

Центр релігієзнавчих досліджень імені св. Іринея Ліонського — офіційна сторінка про Центр і Олександра Дворкіна:
https://iriney.ru/main/o-czentre/

Центр релігієзнавчих досліджень імені св. Іринея Ліонського — публікація «Дворкин А.Л. Тотальные секты и “цветные революции”», де наведені його висловлювання про Майдан та Україну:
https://iriney.ru/sektyi-i-kultyi/sektovedenie/novosti-sektovedeniya/dvorkin-a.l.-totalnyie-sektyi-i-czvetnyie-revolyuczii.html

Центр релігієзнавчих досліджень імені св. Іринея Ліонського — матеріал «Пятидесятая колонна. Харизматики и власть» з висловлюваннями Дворкіна про українські Майдани:
https://iriney.ru/psevdobiblejskie/neopyatidesyatniki/arxiv-soobshhenij-o-neopyatidesyatnikax/pyatidesyataya-kolonna.html

Верховна Рада України — Кримінальний кодекс України, стаття 161:
https://zakon.rada.gov.ua/go/2341-14

Lenta.UA — повідомлення ЗМІ про можливе кримінальне провадження щодо Ірини Кременовської та Олексія Святогора; офіційного підтвердження правоохоронних органів у самій публікації не наведено:
https://lenta.ua/mova-vorozhnechi-tse-tezh-zbroya-proti-dvoh-gromadyan-ukrayini-vidkrito-kriminalne-provadzhennya-174553/