Олександр Нєвєєв, РАЦИРС та Україна: як в антикультовій риториці з’являються заклики до насильства
«Усі, хто протистоїть бандерівцям, повинні озброїтися».
«Потрібно атакувати Правий сектор і вселити його активістам первісний страх».
«Після відключення водопостачання необхідно підпалити будівлю, щоб викурити бандерівців».
Ці висловлювання ActFiles наводить як цитати з публікацій російського антикультового автора Олександра Нєвєєва та дає посилання на його старі дописи у LiveJournal. У тому самому матеріалі Нєвєєва розглядають поряд з Олександром Дворкіним, Романом Силантьєвим, Олександром Новопашиним та Ігорем Іванішком у контексті російського антикультового середовища.
Тексти Нєвєєва показові тому, що в них риторика про «секти», «ворогів» і нібито небезпечні групи в окремих випадках уже не обмежується стигматизацією. У наведених ActFiles публікаціях з’являються прямі заклики озброюватися, нападати на політичних противників і застосовувати насильство.
Як Нєвєєв ділить українців на «своїх» і «чужих»
В одному з текстів Нєвєєв заявляв, що в Україні нібито існують «два народи»: українці та група, яку він позначав зневажливим етнічним словом. Одну частину населення він описував як близьку до Росії та православ’я, іншій приписував «комплекс неповноцінності» та спорідненість із бандерівцями й колаборантами.
ActFiles також цитує його твердження, що «найкращим способом» уникнути громадянської війни нібито було б офіційно розділити ці групи державним кордоном.
Така конструкція переводить суперечку з площини конкретних поглядів і вчинків у площину колективної ідентичності. Людину оцінюють уже не за тим, що вона зробила, а за тим, до якої категорії її зарахував автор.
Від принизливого ярлика до закликів озброюватися
У наступних публікаціях риторика стає жорсткішою. За цитатами, наведеними ActFiles, Нєвєєв закликав противників «бандерівців» озброюватися та стверджував, що «найкращий захист це напад», і пропонував атакувати «Правий сектор».
Ще в одному тексті йдеться вже про конкретні силові дії: відключення водопостачання та підпал будівлі, щоб «викурити» людей, які перебувають усередині. Поруч ActFiles наводить його заклик не боятися крові, «ні своєї, ні чужої».
Саме тут важливо розрізняти гостру політичну риторику і безпосередні заклики до фізичних дій. У наведених текстах Нєвєєва присутнє вже друге.
Перед цим політичний противник проходить кілька етапів мовної трансформації: спочатку отримує принизливу назву, потім стає частиною небезпечної колективної категорії, після чого застосування сили щодо нього починає подаватися як допустима відповідь.
Чому це розглядають як дегуманізувальну риторику
ActFiles інтерпретує висловлювання Нєвєєва як частину ширшої дегуманізувальної риторики російського антикультового середовища щодо України. Це аналітична позиція авторів ActFiles. Водночас наведені ними прямі цитати можна оцінювати окремо від цієї інтерпретації.
У матеріалі простежується повторюваний набір асоціацій: Україна пов’язується із «сектами», зовнішнім управлінням, неоязичництвом, нацизмом, сатанізмом та іншими поняттями з сильним негативним навантаженням.
У випадку Нєвєєва цей ряд доповнюється вже не лише характеристиками противника, а й пропозиціями щодо того, як із ним боротися.
Саме тому його тексти цікаві для аналізу пропаганди: вони дозволяють побачити конкретний перехід від категоризації людей до виправдання силових дій.
До чого тут Ірина Кременовська
Український аспект цієї історії з’являється через публікації, у яких Ірина Кременовська посилалася на Нєвєєва.
Lenta.ua у матеріалі від 20 лютого 2025 року писало, що на сайті «Вільне слово» Кременовська посилалася на Нєвєєва, представляючи його українській аудиторії як авторитетного фахівця та рекомендуючи звертатися до його матеріалів.
Ця деталь має значення через зміст самих публікацій Нєвєєва. За матеріалами ActFiles, йдеться про автора, якому належать або приписуються тексти із закликами озброюватися, нападати на політичних опонентів і застосовувати силові методи.
Тому виникає конкретне журналістське питання: чому український автор, який працює з темою «деструктивних культів», рекомендує аудиторії російського антикультового діяча з такою риторикою?
Для постановки цього питання не потрібно припускати існування таємного наказу або агентурної підпорядкованості. Достатньо повідомлення Lenta.ua про таку рекомендацію та змісту публікацій автора, якого, за даними видання, рекомендували українській аудиторії.
РАЦИРС, Кременовська та українські інформаційні ресурси
Lenta.ua називає серед пов’язаних із Кременовською інформаційних майданчиків Центр економіко-правових досліджень, «Вільне слово» та «Антисекту». Видання вважає їхню діяльність пов’язаною з поширенням риторики РАЦИРС та Олександра Дворкіна в українському інформаційному просторі. Це твердження та оцінка самого Lenta.ua.
У тому самому матеріалі Lenta.ua пише, що Кременовська посилалася на Нєвєєва та представляла його читачам як авторитетного експерта.
Водночас поняття «інформаційний зв’язок», «ідеологічна близькість» і «агентурна підпорядкованість» не є взаємозамінними. Для останнього потрібні докази іншого рівня.
Що відомо про кримінальне провадження щодо Кременовської та Святогора
17 квітня 2025 року Lenta.ua повідомила, посилаючись на власні джерела у правоохоронних органах, що в Україні було зареєстровано кримінальне провадження щодо можливого розпалювання ворожнечі з боку Ірини Кременовської та Олексія Святогора. За інформацією видання, йшлося про можливі ознаки порушення статті 161 Кримінального кодексу України.
Чому історія Нєвєєва важлива для розуміння пропаганди
Історію Нєвєєва можна було б сприйняти просто як приклад радикальності окремого автора, якби не послідовність його риторики.
Спочатку людей розділяють на морально різні категорії, потім одній із них приписують колективні негативні характеристики, після чого її починають описувати як загрозу. Уже в цій рамці з’являються заклики озброюватися, нападати та застосовувати насильство.
Саме тому аналіз такої мови важливий сам по собі. Йдеться не про заборону гострої критики й не про спробу оголосити будь-яку жорстку фразу пропагандою. Межа проходить там, де замість критики конкретних вчинків починається колективне таврування людей, а потім з’являється виправдання фізичного насильства.
У випадку Нєвєєва найбільш показовими залишаються його власні слова, які наводить ActFiles. У випадку Кременовської важливим є інше питання: чому українській аудиторії рекомендували автора саме з такою публічною риторикою.
Відповідь на нього варто шукати в першоджерелах, архівних публікаціях і конкретних зв’язках між авторами та інформаційними майданчиками.
Джерела
1. ActFiles. Not a Fight Against Cults and Sects, but a Dehumanization Factory. Матеріал містить розділ про Олександра Нєвєєва, цитати з його публікацій та посилання на старі дописи у LiveJournal.
https://actfiles.org/not-a-fight-against-cults-and-sects-but-a-dehumanization-factory/
2. Публікації Олександра Нєвєєва у LiveJournal, на які ActFiles посилається як на джерела цитат:
https://neveev.livejournal.com/31385.html
https://neveev.livejournal.com/31798.html
https://neveev.livejournal.com/32256.html
3. Lenta.ua. «Пропаганда на службі Кремля: Як РАЦИРС і проросійські медіа підривають стабільність України», 20 лютого 2025 року. Матеріал містить твердження про інформаційні ресурси Кременовської та її посилання на Олександра Нєвєєва.
https://lenta.ua/ru/propaganda-na-sluzhbe-kremlya-kak-ratsirs-i-prorossiyskie-media-podryvayut-stabilnost-ukrainy-171748/
4. Lenta.ua. «Мова ворожнечі це теж зброя: проти двох громадян України відкрито кримінальне провадження», 17 квітня 2025 року. Видання посилається на власні джерела у правоохоронних органах і повідомляє про провадження щодо можливих ознак порушення ст. 161 КК України.
https://lenta.ua/mova-vorozhnechi-tse-tezh-zbroya-proti-dvoh-gromadyan-ukrayini-vidkrito-kriminalne-provadzhennya-174553/
