Україна. Секти. Нацизм. Сатанізм. Окультизм. Педофілія. Канібалізм. Західні еліти.
Усе це можна поставити в один рядок, не доводячи реального зв’язку між окремими поняттями.
Якщо повторювати таку конструкцію достатньо часто, частина аудиторії починає сприймати саму близькість слів як доказ зв’язку між ними.
Саме цей прийом добре помітний у публічній риториці російського релігієзнавця та антикультиста Ігоря Іванішка щодо України.
Йдеться про механізм, відомий як вина за асоціацією: негативне ставлення до одного явища переноситься на людину, організацію або цілу групу через постійне сусідство з іншими негативними поняттями.
Від П’ятого управління КДБ до пошуку «ідеологічного ворога»
17 липня 1967 року Політбюро ЦК КПРС ухвалило рішення створити в КДБ окреме П’яте управління для боротьби з тим, що радянська влада називала «ідеологічними диверсіями».
У документах серед напрямів його роботи згадувалися виявлення та припинення ворожої діяльності антирадянських, націоналістичних і церковно-сектантських елементів. Сам документ також описував діяльність «церковників і сектантів» як одну зі сфер, якими мали займатися органи держбезпеки.
Пошук ідеологічного ворога перетворився на системну технологію.
Схема працювала просто: визначити небезпечну групу, дати їй негативний ярлик, пов’язати його із загрозою державі, а боротьбу з групою представити як захист суспільства.
Назви структур згодом змінювалися. Метод роботи з образом «небезпечної групи» виявився значно живучішим.
Хто такий Ігор Іванішко
Ігор Іванішко працює в російському релігієзнавчому та антикультовому середовищі.
На сторінці зі списком структур Російської асоціації центрів вивчення релігій і сект, РАЦИРС, Іванішко зазначений як генеральний директор Правового експертно-консультаційного центру. У тому самому переліку президентом РАЦИРС названий Олександр Дворкін, а віцепрезидентом асоціації та керівником новосибірського інформаційно-консультаційного центру є Олександр Новопашин.
На сторінці Московської духовної академії Ігор Іванішко зазначений як старший викладач кафедри богослов’я. Серед дисциплін, які він викладає, вказане «сектознавство».
Особливо показовою є його публічна риторика про Україну.
У ній регулярно з’являються одні й ті самі поняття: «секти», «культи», «нацизм», «сатанізм», «неоязичництво», «переслідування Церкви», «окультизм» та іноземний вплив.
Як із різних тем складається один образ України
ActFiles зібрав низку публічних висловлювань Іванішка про Україну.
Серед них є твердження, що з середини 2000-х Україна нібито стала одним із головних просторів поширення «псевдохристиянських організацій», більшість яких мають іноземне походження. Іванішко також стверджував, що справжні центри ухвалення фінансових, ідеологічних та доктринальних рішень таких організацій перебувають за межами України.
Ця конструкція формує зрозумілий образ: Україна начебто не повністю керує собою сама.
Далі до релігійної теми приєднується війна.
Іванішко пов’язував українські релігійні організації з підтримкою Збройних сил України та націоналістичних формувань. В інших його матеріалах з’являються твердження про «переслідування Церкви», «неонацистів» і «антихристиянську» українську владу.
Після цього риторика переходить до окультизму.
ActFiles наводить твердження Іванішка про нібито «окультні та сатанинські ритуали» в українській владі та його заяви про Андрія Єрмака як людину, пов’язану з магією й окультними практиками.
Політичний противник у такій картині вже не просто має інші інтереси. Він стає морально чужим і майже метафізичним ворогом.
Один рядок замість логічного зв’язку
Найяскравіший приклад міститься в описі одного з ефірів за участю Іванішка.
В одному реченні там опинилися Андрій Єрмак, окультизм, Джеффрі Епштейн, педофілія, канібалізм та представники політичних і фінансових еліт США і Західної Європи. ActFiles прямо описує цей прийом як «нагромадження асоціацій» та guilt by association.
Важливо навіть не те, наскільки екзотично звучить такий перелік.
Важливо, як він побудований.
Між усіма елементами не потрібно демонструвати причинний або доказовий зв’язок. Їх достатньо поставити поруч.
Україна плюс «секти».
Україна плюс «сатанізм».
Україна плюс «нацизм».
Україна плюс «окультизм».
Україна плюс «Захід».
Поступово різні поняття зливаються в один емоційний образ.
Навіщо створювати такий образ ворога
Політичного противника можна критикувати, з ним можна сперечатися, його рішення можна аналізувати.
Значно інша ситуація виникає, коли противника починають описувати як принципово небезпечне, морально зіпсоване або навіть «нечисте» середовище.
У такій системі координат Україна вже не просто держава, яка протистоїть Росії.
Її одночасно представляють як «сектантську», «нацистську», «сатанинську», контрольовану Заходом і ворожу традиційній релігії.
Антикультова лексика зливається з політичною.
Слово «секта» перестає означати лише певний тип релігійної групи й починає працювати як універсальний ярлик для чогось чужого, підозрілого та небезпечного.
Коли така категорія переноситься на цілу країну, вона може ставати частиною дегуманізувальної риторики щодо її населення.
До чого тут Ірина Кременовська
Ірина Кременовська є кандидаткою юридичних наук, старшою науковою співробітницею та директоркою Центру економіко-правових досліджень. На сайті Центру вона представлена як його керівниця. Там же опубліковані її матеріали й коментарі, присвячені «сектам», «деструктивним культам» та їхньому впливу на людей.
У 2018 році Центр повідомляв про її виступ, у якому вона порушувала питання законодавчого закріплення критеріїв виявлення ознак «деструктивного культу» серед релігійних організацій.
Саме тому її ім’я з’являється в дискусіях про антикультову риторику в Україні.
Є й інший епізод.
На сайті Місіонерського відділу Новосибірської єпархії у 2019 році вийшов матеріал, де Кременовська згадується як головна редакторка видання та директорка Центру економіко-правових досліджень. У тому самому матеріалі як експерт з «деструктивних культів» фігурує російський психолог Олександр Нєвєєв. Сайт одночасно містить окремий перелік структур РАЦИРС та називає керівником новосибірського центру віцепрезидента РАЦИРС Олександра Новопашина.
Що повідомляли про Кременовську у Вашингтоні
21–22 травня 2025 року в Католицькому університеті Америки у Вашингтоні відбувся IRF Builders Forum. Офіційна програма підтверджує проведення Civil Society Congress, присвяченого міжнародній релігійній свободі та роботі громадянського суспільства.
28 травня РБК-Україна, посилаючись на «Телеграф», повідомило, що під час форуму в контексті транснаціональних антикультових структур згадувалася Ірина Кременовська.
За цим повідомленням, представники форуму характеризували її як агентку кремлівської мережі в Україні, яка працює безпосередньо на Олександра Дворкіна. РБК-Україна також повідомило про твердження учасників щодо інформаційно-підривних кампаній та кримінального провадження за ст. 161 КК України.
Спочатку зникає людина, залишається ярлик
Механізм створення образу ворога майже завжди починається з мови.
Спочатку людину або групу називають «сектантами».
Потім поруч виникають «деструктивність», «екстремізм», «іноземний вплив» та «загроза державі».
Поступово предметом обговорення стають уже не конкретні дії конкретних людей, а сама «небезпечна група».
Ярлик починає замінювати доказ.
Саме тому найпростіший спосіб перевірити таку риторику полягає не в тому, щоб відповісти протилежним ярликом.
Потрібно поставити три питання:
Що конкретно зробила ця людина?
Якими доказами це підтверджено?
Хто є первинним джерелом твердження?
Якщо замість відповіді знову з’являється ряд із «сектантів», «нацистів», «сатаністів», «агентів» і «ворогів», перед нами вже не доказ.
Перед нами технологія створення образу ворога.
Джерела
1. «Історичні матеріали». Документ Політбюро ЦК КПРС від 17 липня 1967 року про створення П’ятого управління КДБ.
https://www.istmat.org/node/66978
2. Місіонерський відділ Новосибірської єпархії. Перелік членів та структур РАЦИРС, де згадані Олександр Дворкін, Олександр Новопашин та Ігор Іванішко.
https://ansobor.ru/page.php?id=49
3. Московська духовна академія. Сторінка педагогічного складу програми «Православна теологія», де Ігор Іванішко зазначений старшим викладачем кафедри богослов’я та викладачем сектознавства.
https://mpda.ru/sveden/employees/pps/pravoslavnaya-teologiya_op0002.html
4. ActFiles. Матеріал про Ігоря Іванішка, РАЦИРС та антикультову риторику щодо України.
https://actfiles.org/not-a-fight-against-cults-and-sects-but-a-dehumanization-factory/
5. Центр економіко-правових досліджень. Біографічна сторінка Ірини Кременовської.
https://el-research.center/dyrektor/
6. Центр економіко-правових досліджень. Матеріал 2018 року про виступ Ірини Кременовської та тему «деструктивних культів».
https://el-research.center/2018/12/18/ukrayina-v-systemi-suchasnoho-mizhnarodnoho-pravoporyadku-ta-yevropeyskoyi-intehratsiyi-zahalnoteoretychni-ta-praktychni-problemy/
7. Місіонерський відділ Новосибірської єпархії. Матеріал 2019 року, в якому згадані Ірина Кременовська та Олександр Нєвєєв.
https://www.ansobor.ru/news.php?news_id=9000
8. IRF Secretariat. Офіційна сторінка IRF Builders Forum, 21–22 травня 2025 року.
https://www.irfsecretariat.org/events/irf-builders-forum
9. РБК-Україна. Публікація від 28 травня 2025 року про форум у Вашингтоні та Ірину Кременовську з посиланням на «Телеграф».
https://www.rbc.ua/rus/news/vashingtoni-viznali-ukrayinu-prikladom-zahistu-1748414484.html
