Пластик давно став символом технічного прогресу. Легкий, міцний, дешевий і довговічний, він докорінно змінив наше життя. Проте з часом стало зрозуміло, що разом із перевагами людство отримало й нову проблему, масштаби якої лише починають усвідомлювати.
Сьогодні пластикове забруднення вже не обмежується звалищами чи сміттєвими островами в океані. Особливе занепокоєння науковців викликають мікро- та нанопластик — частинки настільки малі, що можуть потрапляти в організм із водою, їжею та повітрям, взаємодіяти з біологічними бар’єрами й виявлятися в різних тканинах людини.
Саме тому останніми роками вчені дедалі частіше ставлять нове запитання:
Чи може нанопластик не лише впливати на пухлинні процеси, а й змінювати чутливість ракових клітин до лікування?
Чому онкологи звернули увагу на нанопластик?
Ще кілька років тому дослідження були зосереджені переважно на тому, чи здатні пластикові частинки спричиняти оксидативний стрес, підтримувати хронічне запалення та пошкоджувати клітини. Сьогодні науковців цікавить значно ширше питання: як поводяться пухлинні клітини в присутності нанопластику та чи може він впливати на дію окремих протипухлинних препаратів?
Експериментальні роботи показують, що мікро- та нанопластик можуть впливати на утворення активних форм кисню, клітинну сигналізацію, імунні реакції, функціонування мітохондрій та цілісність клітинних мембран.
Оксидативний стрес — одна з головних причин занепокоєння
У нормі клітини постійно утворюють активні форми кисню — ROS. Водночас антиоксидантна система контролює їхній рівень і підтримує внутрішню рівновагу. Під впливом мікро- та нанопластику ця рівновага може порушуватися. Наукові огляди свідчать, що в експериментальних моделях пластикові частинки можуть:
-посилювати утворення активних форм кисню;
-спричиняти оксидативний стрес;
-підтримувати запальні реакції;
-порушувати роботу мітохондрій;
-впливати на клітинну сигналізацію;
-сприяти пошкодженню ДНК.
Водночас сила цих ефектів залежить від розміру частинок, типу полімеру, поверхневих властивостей, дози та тривалості впливу.
Чи може це впливати на лікування раку?
Деякі хіміотерапевтичні препарати та променева терапія частково ушкоджують пухлинні клітини через утворення активних форм кисню й порушення їхньої окисно-відновної рівноваги. Водночас клітина, яка тривалий час перебуває в умовах стресу, може активувати захисні механізми. Саме тому вчені досліджують, чи здатен нанопластик змінювати реакцію пухлинних клітин на терапію.
У 2025 році в журналі Journal of Hazardous Materials було опубліковано дослідження «Nanoplastic-induced NAT10/ac4C axis drives both oxidative stress and chemoresistance».
У використаній експериментальній моделі полістирольний нанопластик активував молекулярний шлях NAT10/ac4C, посилював оксидативний стрес і сприяв стійкості клітин гепатоцелюлярної карциноми до сорафенібу — препарату, який застосовують при лікуванні раку печінки. Пригнічення NAT10 у цій моделі зменшувало резистентність і частково відновлювало чутливість клітин до сорафенібу.
Що говорять сучасні наукові огляди?
У наукових оглядах розглядаються можливі механізми, через які мікро- та нанопластик можуть впливати на пухлинні процеси.
Серед них:
-оксидативний стрес;
-хронічне запалення;
-пошкодження ДНК;
-порушення тканинних бар’єрів;
-вплив на імунну відповідь;
-взаємодія з ендотеліальними клітинами;
-перенесення хімічних домішок і забруднювачів на поверхні частинок.
Чому дедалі більше уваги приділяють фізичним властивостям нанопластику?
24 лютого 2026 року в Європейському парламенті відбулася міжнародна конференція «Nanoplastics: Hidden Connections and Emerging Risks to Human Health and Climate Stability», організована депутатом Європейського парламенту Ондржеєм Кнотеком у співпраці з ALLATRA Global Research Center.
Однією з тем конференції стало те, що біологічна активність нанопластику може залежати не лише від його хімічного складу, а й від фізичних властивостей частинок, зокрема:
-надзвичайно малого розміру;
-великої питомої площі поверхні;
-форми та структури поверхні;
-здатності адсорбувати інші речовини;
-поверхневого й електростатичного заряду.
Саме ці характеристики можуть впливати на взаємодію частинок із клітинними мембранами, білками та внутрішньоклітинними структурами.
Чи може нанопластик впливати на ефективність лікування онкологічних захворювань?
💬 Професор Меттью Дж. Кемпен, керівник дослідження, опублікованого в журналі Nature Medicine, наголошує, що сучасна наука ще не має достатньо даних, щоб повністю оцінити вплив мікро- та нанопластику на здоров'я людини. Водночас дедалі більше досліджень підтверджують, що ці частинки можуть проникати в різні органи й тканини, тому наступним важливим завданням є з'ясування того, які біологічні процеси вони запускають після потрапляння в організм.
