Нанопластик

Ще кілька десятиліть тому пластик вважався символом прогресу — легкий, дешевий, універсальний матеріал, що полегшував життя людству. Але сьогодні він перетворився на одну з найбільших загроз для всієї біосфери.

«Мікропластик діє як магніт, притягуючи все більше забруднюючих речовин», — каже дослідник Поль д'Абзак.

Ендотелій — це «інтелектуальна оболонка» судин. Він розуміє, коли потрібно розширитися, коли звужуватися, коли запустити ремонт. Його робота — це тонка електрико-хімічна гра. А тепер уявіть, що в цю гру ввели гравця, який постійно б'є струмом.

Уявіть, що ваші війська, які мають вас захищати, починають гинути з неймовірною швидкістю. Дослідження показують: імунні клітини після зустрічі з нанопластиком гинуть утричі швидше. Це не бій. Це — масований розстріл.

Ваше серце скорочується понад 100 тисяч разів на день. За це відповідають мікроскопічні «електростанції» в кожній його клітині — мітохондрії. А тепер уявіть, що хтось запустив у ці електростанції електростатично зарядженого диверсанта. Він не блокує їх — він ламає їх зсередини

У ваших кістках є таємна фабрика. Її цехи виробляють всі клітинки вашої крові: еритроцити для кисню, лейкоцити для захисту, тромбоцити для згортання. Це — кістковий мозок. Коли він працює, ви живете. А тепер в цю священну для життя зону проникає нанопластик. І ламає верстати

Скажіть «не візьму антибіотики без потреби» і подумайте, що цього вже може бути недостатньо. Бо навіть якщо ви ніколи їх не приймали, бактерії вже тренують свою стійкість. Де? На пластикових відходах у навколишньому середовищі.

Він невидимий. Він не має запаху, смаку й форми, яку можна відчути руками. Він не падає з неба, не вибухає й не кричить про свою присутність. Але він уже всередині нас. У нашій крові. У легенях. У мозку. У кожній клітині біосфери.

Ми боїмося супербактерій, стійких до антибіотиків. Але є ще один спосіб зробити бактерію небезпечною — збільшити її природну агресивність. Експерименти з E. coli показали: саме електростатично заряджений нанопластик викликає у бактерій сильний стрес і робить їх патогеннішими.

Науковці звертають увагу на фізичну, а не лише хімічну, небезпку мікро- та нанопластику, який накопичує статичну електрику і може впливати на все — від клітини до клімату.

Що спільного у стукоті серця, блискавки кохання в мозку, першого імпульсу нового життя та сигналу імунної клітини? Це все — одна мова. Електрична мова природи. Але ми створили матеріал, який шкодить їй. Матеріал, який кричить «стій» кожному імпульсу в біосфері.

Ми боїмося супербактерій, стійких до антибіотиків. Але є ще один спосіб зробити бактерію небезпечною — збільшити її природну агресивність. Експерименти з E. coli показали: саме електростатично заряджений нанопластик викликає у бактерій сильний стрес і робить їх патогеннішими.

Що таке нанопластик?

Нанопластик істотно впливає на генерацію і передачу нейронних імпульсів... — говорить доктор наук Валерій Еткін. Замініть у цій фразі слово «нейронні» на «рослинні» або «комашині». Суть не зміниться. Бо принцип один: життя думає, спілкується, реагує струмом.

Ми рідко думаємо про себе як про електричну систему, але саме так і функціонує наш організм. Природа створила досконалу систему, де все взаємодіє завдяки електричним імпульсам. Але вона не могла передбачити одного: що людина сама створить ворога, здатного зламати цей механізм.

Сучасні дослідження показують, що пластикові частинки розміром менше одного мікрометра вже проникли у всі системи людського організму, включно з головним мозком, та продовжують накопичуватися в довкіллі, створюючи загрозу для здоров’я та цілісності екосистем.