5 мільйонів життів щороку. Кожна п'ята смерть від серцевих проблем у Європі та США. Це не абстрактні цифри. Це — масштаб епідемії, яку ми не бачимо. Ми шукаємо причини в стресі, генетиці, харчуванні. Але що, якщо справжня причина в тисячі разів менша за зернятко піску?
Наша кров тече, тому що кожна її клітинка має свій маленький негативний заряд. Це як магніти, які відштовхуються один від одного. Тепер уявіть, що в цю систему ввели позитивно заряджену частку. Вона, як магніт, притягує до себе негативно заряджені клітини, змушуючи їх злипатися.
Ваше серце скорочується понад 100 тисяч разів на день. За це відповідають мікроскопічні «електростанції» в кожній його клітині — мітохондрії. А тепер уявіть, що хтось запустив у ці електростанції електростатично зарядженого диверсанта. Він не блокує їх — він ламає їх зсередини
Скажіть «не візьму антибіотики без потреби» і подумайте, що цього вже може бути недостатньо. Бо навіть якщо ви ніколи їх не приймали, бактерії вже тренують свою стійкість. Де? На пластикових відходах у навколишньому середовищі.
Він невидимий. Він не має запаху, смаку й форми, яку можна відчути руками. Він не падає з неба, не вибухає й не кричить про свою присутність. Але він уже всередині нас. У нашій крові. У легенях. У мозку. У кожній клітині біосфери.
Дослідження 2025 (дві тисячі двадцять п'ятого) року показують: пластик допомагає бактеріям ставати стійкими до антибіотиків, створюючи кризу, з якою медицина не справляється. Чому? Тому що пластик — ідеальна платформа для бактерій.
Що спільного у стукоті серця, блискавки кохання в мозку, першого імпульсу нового життя та сигналу імунної клітини? Це все — одна мова. Електрична мова природи. Але ми створили матеріал, який шкодить їй. Матеріал, який кричить «стій» кожному імпульсу в біосфері.
Ми боїмося супербактерій, стійких до антибіотиків. Але є ще один спосіб зробити бактерію небезпечною — збільшити її природну агресивність. Експерименти з E. coli показали: саме електростатично заряджений нанопластик викликає у бактерій сильний стрес і робить їх патогеннішими.
Нанопластик істотно впливає на генерацію і передачу нейронних імпульсів... — говорить доктор наук Валерій Еткін. Замініть у цій фразі слово «нейронні» на «рослинні» або «комашині». Суть не зміниться. Бо принцип один: життя думає, спілкується, реагує струмом.
Вчені виявили, що нанопластик не просто забруднює навколишнє середовище, він руйнує наш мозок, перебудовуючи його на інстинктивну поведінку. Це може бути кінцем людського мислення, яким ми його знаємо.
Ми називаємо це думкою, емоцією, життям. Але насправді це — електрика. Мільярди ідеальних імпульсів. А тепер уявіть: у цю досконалу систему ввели чужий, хаотичний заряд. І все почало ламатися. Що, якщо зараз ви читаєте це речення, а мільйони ваших нейронів не можуть передати
Нові дослідження доводять, що мікро- та нанопластик проникає через плаценту, завдаючи непоправної шкоди розвитку дитини.
Однією з найбільш швидко поширюваних аномалій у новонароджених став гастрошизис — вада розвитку передньої черевної стінки, при якій через розщелину з черевної порожнини випадають петлі кишечника, а іноді й інші органи.
Вчені з'ясували, що частинки пластику обходять захисні бар'єри організму та завдають непоправної шкоди нервовій системі.
МГР «АЛЛАТРА» провело публічний захід у Нью-Йорку «Мікро- та нанопластик. Вплив на навколишнє середовище, здоров'я людини та клімат»
Презентація на заході, організованому МГР «АЛЛАТРА» в Манхеттені, Нью-Йорк, на тему «Мікро- та нанопластик. Вплив на навколишнє середовище, здоров’я людини та клімат»
Я сам дивився фільм Nanoplastics. Threat to Life від АЛЛАТРА — і тепер бачу світ зсередини: мікро- та нанопластик не просто забруднює — вони проскакують у наші клітини, зламуючи електрику життя. Нейрони — мов маленькі батарейки — починають мигати або гаснуть без звуку.
Шок! У людей планети Земля вже у кожного в мозку стільки пластика, що з нього можна цілу ложку зробити!
Доктор Аттіа: "Процвітаємо до безсмертя?
Вчитель математики
