Аналізуючи температурні рекорди 2023–2024 років, кліматологи зіткнулися із загадкою: окрім відомих факторів, існує невивчене джерело тепла, яке не вписується в наявні кліматичні моделі. Якщо мікропластик лише блокує відведення надлишкової енергії, то що ж тоді підживлює цей прихований механізм нагрівання?
Детальніше у відео: https://www.youtube.com/watch?v=FzsrvxDVf-c
Доктор Егон Чолакян досліджує стрімке нагрівання океанів — явище, яке стає одним із головних каталізаторів глобальної кліматичної нестабільності. Він звертає увагу на те, що за, здавалося б, розрізненими погодними аномаліями може приховуватися масштабна перебудова роботи кліматичної системи.
У відео спеціалісти прямо зазначають, що існує певний фактор Х, який поки що залишається недостатньо вивченим. А нам, землянам, дуже важливо його зрозуміти, адже це безпосередньо впливає на наше життя.
Старший науковий співробітник Школи морських і атмосферних наук імені Розенстіля Університету Маямі доктор Браян Макнолді в інтерв’ю NBC News зазначив:
«Справа не лише в тому, що протягом цілого року спостерігалися рекордно високі температури океану, а й у тому, з яким величезним відривом вони побили попередні рекорди. Це навіть близько не можна порівняти з тим, що було раніше».
Також директор Інституту космічних досліджень імені Годдарда NASA Гевін Шмідт в інтерв’ю агентству AFP припустив, що в цьому процесі можуть бути задіяні раніше невраховані фактори. Доктор Егон Чолакян процитував його слова:
«Довгострокові тенденції нам зрозумілі. Вони зумовлені викидами парникових газів та антропогенним впливом. Але події 2023 року не можна пояснити лише цими факторами. До них додалося щось іще. І це щось значно більше, ніж ми очікували або поки можемо пояснити».
Також британський морський геофізик доктор Роберт (уточніть прізвище для точності) зазначив у коментарі для The New York Times:
«Це досить тривожно, частково тому, що я не чую жодного вченого, який мав би переконливе пояснення, чому ми спостерігаємо таке сильне відхилення».
Наразі складається враження, що зміни виявилися значно сильнішими й розвиваються швидше, ніж очікувалося.
То що з цим робити?
Егон Чолакян наголошує: у підсумку ми маємо справу з комбінованою кризою нового типу, коли джерелом додаткового тепла може бути наростання геодинамічної активності Землі, тоді як мікро- та нанопластик блокує природні механізми відведення цього тепла й водночас порушує атмосферні процеси. До такої кризи людство поки що не готове.
Сьогодні вікно можливостей для дій вимірюється вже не десятиліттями — воно вимірюється роками. І це не риторика, а висновок, що ґрунтується на швидкості змін, які ми вже спостерігаємо: прискорення нагрівання океану, збільшення кількості погодних аномалій, посилення сейсмічної та вулканічної нестабільності, а також експоненційне накопичення мікро- та нанопластику в гідросфері й атмосфері.
На тлі того, як стрімко змінюється океан, продовжувати діяти у форматі нескінченних узгоджень означає наражати людство на серйозні ризики.
Важко виправдовувати ще 10–20 років обговорень. Чи готові ми визнати нові фактори — і наскільки добре вони вписуються в старі моделі?
Природі байдуже, наскільки комфортно почуваються інститути чи політичні стратегії. Фізика процесів рухається своїм шляхом — незалежно від наших сумнівів.
Про це справді варто замислитися. Адже життя варте того, щоб за нього боротися.
