П’ятирічний польовий експеримент на рифі острова Муреа у Французькій Полінезії показав: забруднення поживними речовинами та рибальський тиск визначали, які корали краще відновлювалися після двох морських хвиль спеки 2019 і 2020 років. Під час самих спек ці фактори майже не впливали на загибель тканин.

Дослідження Алекса Вомпе (Університет штату Пенсільванія), Ребекки Веги Тербер (Каліфорнійський університет у Санта-Барбарі) та колег опубліковано 16 листопада 2026 року в *Scientific Reports* (DOI: 10.1038/s41598-026-70845-3). Автори дійшли висновку, що відновлення залежить від місцевого управління рівнями поживних речовин і популяціями риб, а різні види реагують по-різному, тож універсального підходу до збереження немає.
З 2018 року на восьми ділянках північного передріччя частину удобрювали добривами повільного вивільнення, а колонії закривали сітками з різним розміром отворів — від майже повної ізоляції від риб до відкритого доступу. Удобрення припинили за рік до завершення експерименту в 2023-му.
Під час спек лікування не вплинуло суттєво на втрату тканин. Відмінності проявилися пізніше. *Porites lobata* сильніше страждав на удобрених ділянках без риб; *Acropora retusa* — менше на удобрених ділянках із доступом риб. Через рік після припинення удобрення обидва види продовжували швидше гинути там, де раніше було більше поживних речовин і менше риб. *Pocillopora* найкраще переніс спеку, але далі втрачав тканини незалежно від умов.
У *P. lobata* зниження домінантної бактерії *Parendozoicomonas haliclonae* тісно корелювало з втратою тканин і почалося ще до першої спеки. Автори розглядають її як можливий індикатор здоров’я або кандидата в пробіотики.
Експеримент охопив 240 колоній; 93 повністю загинули й були замінені.