Чому я точно знаю, що мій перший хлопець вживав амфетаміни? Бо він мені про це розповів. По-перше ми з ним разом читали про природу речовин: чому одні більш шкідливі за інші. Я взагалі така людина, що сама б наврядчи колись спробувала, спробувала дістати. Навіть якби я була в оточенні інших людей, не з ним, я б не погодилась нічого «пробувати», «тестувати» і так далі. Я йому безумновно довіряла.
Амфетаміни діють на дофамін, дофамін вважається одним з «гормонів щастя», але це не те щастя. Дофаміни типу пробуджують цікавість, зосереджують, змушують мозок «їсти» інформацію і засвоювати її, тому студота часто присідає на спіди. У мене зі здатністю навчатись, опановувати навички, засвоювати інформацію і цікавитися навколишнім середовищем все завжди було добре, тобто я не потребувала штучного регулювання цих речовин у моєму тілі, навіть коли вчилась. Мій тип навчання був пов’язаний зі здобуттям саме практичних навичок, теоретичні знання йшли побічно слідом.
Наш приблизно стандартний графік пар в універі: 2 пари рисунку, 2 пари живопису, потім могла бути нарисна геометрія, англійська мова, або фізкультура. Тобто заучування інформації з підручників та конспектів у нас було дай боже 20% від загальної кількості учбової активності. І так 4 роки підряд. Ми постійно щось робили. Ліпили, малювали, креслили. Амфетаміни б не допомогли моїй руці швидше заштриховувати малюнок, у м’язів, кісток та суставів є їхні граничні можливості.
– А так ето тільки інваліди малюють.
Ну калякі-малякі – да, тільки інваліди. Академічний малюнок вчить розуміти простір, форму, матеріал, світло і тінь, об’єм, переносити тримірний простір на площину. Це корисна практична навичка загалом. Багато в чому допомагає.
Коротше він сказав мені, що з амфетамінами простіше здавати лабораторні і готуватися до колоквіумів. Потім він сказав, що мікродозинг допомагає схуднути. Схуднути і зайнятися культурою тіла – це різні речі. Схуднути – це просто втратити вагу.
Роботи, на яких працював мій старший брат.
В часи навчання в університеті, а він теж вступив вчитись в ІнФіз, він пішов працювати в зал ігрових автоматів. Я так відбувався його кар’єрний зріст я не знаю. Я звикла до того, що там у нього була посада «менеджер зала», прям як у Владислава в його магазині. За знаком зодіака він Близнюки, а за роком народження – Дракон.
В ігорці він працював найдовше. Потім якийсь час він працював мерчендайзером. Наскільки я зрозуміла він їздив в машині з напарником і розвозив по магазинах продукти.
Після того він влаштувався на роботу м’ясником, розбирав туші. Потім, якщо не помиляюсь, він влаштувався в SportLife працювати тренером, але довго це не протривало, не знаю чому.
В якийсь час він знайшов партньорав-єгорав, які типу мали віддати йому у керування цілий ігровий зал у Львові. Задля того, щоб отримати цей типу бізнес, йому довелось відкрити якесь ТОВ, і злітати в Москву через Білорусь на якусь зустріч. Я про цю подорож не сильно знаю, просто пам’ятаю, що вона була і що ми їздили зустрічати його в Бориспіль.
Там щось не злетіло і тому біг босом він не став, але на ньому лишилась ТОВ. Він напевно працював десь іще, але я інших саме конкретних місць роботи із посадами не пам’ятаю.
Потім році десь у 2017 він найнявся в Азов (чи АЗОВ) і поїхав в Маріуполь жити і навчатись. Там він отримав спеціальність «мінометник» чи типу того, якусь схожу синонімічну посаду не можу сходу вигадати, але воно мені відбивалось у пам’яті як щось пов’язане із киданням какашками. Це було смішно.
Мій тато питав, чому він обрав «Азов», а не «Айдар», в «Айдарі» ж « всі Ірпінські». Можливо півтора року він пробув в Маріуполі, там виїздив на навчання, а потім отримав травму ноги і був відправлений додому.
Отримав травму ноги (перелом, після якого його відправили на операцію по встановленню титанової пластини) він начебто підчас «учєній», але насправді він був п’яний, з кимось посварився і його вдарили. Мені легко це уявити, тож я не сильно сумніваюсь у цій історії.
Коли йому поставили титанову пластину, він став інвалідом. Лежав вдома з гіпсом він дуже погано, він не хотів лежати і постійно подрочував ногу з пластиною в гіпсі. Тобто мені здається, він її ще більше травмував своїми діями. По-моєму ту пластину потім вийняли.
Він хотів отримати спеціальність кінолога, можливо він навіть навчався – не пам’ятаю. Потім він засів перед компом і почав наполегливо вчитись. Він постійно вчився і цим усіх задовбав, бо він загалом лише жер, грав в ігри і видимо-корисного більше нічого не робив.
Він вирішив навчатись кібератакам чи кіберзахисту – не впевнена, що є різниця – на якихось державних курсах, де його навчили робити DDos.
Потім він працював водієм при лабораторії, возив зразки тканин з лікарень на аналізи в лабораторію, а після того, наскільки я встигла дізнатись, став лаборантом.
Одного або декілька разів Владислав дуже-дуже влучно одягався один в один як мій брат і поводився як чорт із 90х. Одного разу він ще притягнув на роботу в свій Федчук здорову спортивну сумку і дістав з неї каппу для зубів, але не спортивну, а стоматологічну, типу для вирівнювання зубів.
Це виглядало наче «нікого не нагадує?». Нагадує, я одночасно і гигикнула, і це мені було зовсім не смішно. Нагадує мого брата.
Він після плавання спробував займатись боксом, у нас вдома були боксерські перчатки і він вчив мене їх надягнути і побити його. Один чи два рази. Оскільки він сильно старший за мене, вищий і завжди був сильний, він часто мене перекидав на руках, перевертав, утримував і таке інше. Це взагалі не до теми, але коли я була дитиною, і ми втрьох сиділи на дивані і дивились ТБ (я, тато і мій брат), або він або тато могли закрити мені лице рукою, в тому числі ніс. Моє лице було розміром з їхні долоні. Інколи тато просто заважав дивитись, це називалось «Тучі», а інколи вони закривали мені руками рота і носа і чекали як довго я зможу не дихати і не переживати з цього приводу.
А після бокса він знайшов бої без правил і спробував це як метод заробітку. Я не знаю чи багато він там заробив, але по-моєму це була разова акція, тобто битись без правил йому не дуже сподобалось.
Чому та моя маркетинг-керівниця мене найняла, якщо я їй настільки не подобалась? Вона особисто мене співбесідувала, я приходила в офіс на фінальну зустріч знайомитися із нею. Я думаю питання риторичне, бо є люди, які прагнуть оточити себе тими, кого вони щиро ненавидять, щоб типу над ними возвишатись. Головувати. Можливо у неї просто не було іншого вибору, бо я була єдиним кандидатом, який непогано виконав тестове.
Одного разу я відкрито перемогла її в конфлікті і мені після того нічого поганого не сталось. Я була одночасно дизайнером і маркетинг-менеджером для одного з сейлових відділів. Найняли мене в штат на позицію «дизайнера графічних робіт», і робочий досвід мені накопичувався саме як дизайнеру, але у нас була усна домовленість, що я буду виконувати і обов’язки маркетинг-менеджера на продукті, пов’язаному з архітектурою. Типу це було мені близьке і я мала б на цьому розумітись краще за інших, і це правда, це дійсно так. Мені доводилось працювати в Archicad, коли я вчилась в універі, бо там типу треба було вибудовувати план приміщення, тому я хоч якось, але була знайома із продуктом, який маю рекламувати.
Сейловий відділ, за яким я була закріплена, тобто ті, хто продавали Archicad кінцевому користувачу, мали б бути присутніми на офлайн-заході. Я, як маркетинг-менеджер, мала приїхати на локацію, привезти туди маркетинг-роздатку, перевірити, чи все є на стенді, чи готовий стенд, зустрітися із колегами ДО початку заходу, і потім їхати назад в офіс працювати. Це було зранку, я на 8 ранку з Ірпеня з’їздила на Тараса Шевченка (метро), а потім пиздувала в офіс на Вацлава Гавела. Коли я вже підходила до БЦ була приблизно 10 година ранку. В офісі я мала б бути з 9-ї, але ж мене відправили на локацію.
Телефонує мені ця гнида (керівниця) і починає вичитувати, що я знаходжусь не на робочому місці і запізнилась в офіс вже як мінімум на годину. Я їй нагадую, що дорогая керівник, ти ж сама тупорила пизда відправила мене перевіряти вранці локацію. Я ж не Герміона Грейджер, у мене немає маховика часу, я не можу знаходитись у двох місцях одночасно. Вона мені каже, що такої наглості вона від мене не очікувала, я собі такого дозволяти не можу і вона чекає мене в переговорці, і щоб я, як зайду в офіс, одразу ж йшла до неї. Ну я іду. Виявляється, вона спромоглась вранці вчасно доїхати в офіс і сіла читати листи, і знайшла мою чернетку, тобто задачу, яка була у мене в процесі виконання, і вона їй не сподобалась НЕДОРОБЛЕНОЮ і вона вирішила мені за неї влаштувати скандал.
Вона спершу вимагала від мене пояснень, потім вона мене принижувала, потім вона почала задавати істеричні запитання – усе було настільки алогічним і хворим, що я зрозуміла, що вона просто тисне мені на психіку, на почуття провини, типу що я маю проявити якусь «людську емоцію» і принизитись перед нею так, як вона цього від мене очікує.
Я їй сказала: «Ви хочете, щоб я заплакала? Цього не буде».
Вона закрила рота, бо я очевидно точно вгадала, на що вона від мене очікувала, взяла свій телефон, своїм телефоном вдарила по столу і випульнула ракетою нахуй з переговорки типу хлопнувши дверима. Типу щоб я злякалась, що щось станеться після цього. Що я щось не те зробила або сказала.
Я пішла на своє робоче місце, сіла і робила свої справи. І все. Я була дуже задоволена собою, що побачила, як я її довела до безпомічності.
Я пам’ятаю і той день, коли я повідомила її, що звільняюсь. Вона тоді повісила на мене абсолютно усі задачі по підготовці до дводенної конференції. Я буквально робила усе: договори, їздила на локацію, писала рекламні тексти, зробила увесь дизайн і для діджитала і для офлайна, я вела всі переписки з вендором, я робила розсилки по запрошеним…В команді був сейл, Юрка-от-хуя-шкурка, я його так називаю, бо він ЛИШЕ ЗІ МНОЮ спілкувався принципово українською мовою, а я йому при особистих зустрічах відповідала російською, і він через це на мене залупався – не міг мене змусити під нього підлаштуватись. Ієрархічно він був для мене ніхто, і я вела робочі переписки і писала рекламні тексти українською, а він, в свою чергу, навіть з моїми наближчими колегами з маркетинг-відділу спокійно говорив російською. Тобто йому було принципово саме мене подрочувати саме мовним питанням. Він залупився і тоді підчас підготовки до конференцї: щось було не так з бейджами, і мені довелося два тижні працювати без вихідних взагалі. На другий тиждень в неділю я штампувала бейджі в сльозах, бо у мене вже відмовляв мозок. Керівниця на тиждень взяла собі відпустку, бо у неї ж задач немає, і керівниця взагалі-то я, і я сама з усім впораюсь.
У неї закінчилась відпуска за день чи два до конференції.
Вона прийшла в офіс, я у передсмертному стані там робила якісь свої поточні задачі. Вона ще не встигла торкнутись свого комп’ютера, як у неї вже стався напад сечі і вона бризнула, що я лайно, і що мене та івент-менеджера треба терміново в переговорку. Ми зібрались там втрьох і вона почала свою промову зі слів, звернених до івент-менеджера: «Подивись на її лице, як із цим можна працювати?».
Це була по-перше пряма образа, по-друге вона у цю особисту образу втягнула третю людину, а по-третє я відпрацювала за неї по її задачах два тижні. Ні здрасьтє ні дякую я за це не почула. Я сказала: «Ви не переживайте, вам недовго лишилось на це лице дивитись. Я звільняюсь».
Я цього не планувала, але я була щаслива, що я це сказала. Я у той же день написала заяву про звільнення і два тижні сяяла в офісі щастям. Усі бачили, наскільки я задоволена тим, що йду.
Коли я прийшла до HR-ів, я була зі сльозами на очах, бо я була втомлена і мені було боляче за себе, бо я знала, що я ВСЕ ЗРОБИЛА, і що я все зробила добре. Я сказала, що йду не через образу до компанії, а виключно через свої стосунки з керівником. Про неї усі в офісі знали, що вона кончена і ставиться так не лише до мене.
Я не знаю чи хтось якось з нею про це розмовляв, але мені виплатили дєнюжку, нічого не утримували, не затримували, все було дуже чемно у цьому відношенні, тобто у мене реально не лишалось претензій ні до компанії, ні до моїх колег. Ми всі там були приблизно в однаковому положенні.
Мене дивує наскільки ж та керівниця сподівалась, що я сильно тупіша за неї, що я сильно тупа, що я просто тупа. Вона, коли віддавала мені останній конвертик, вирішила мене обійняти і типу лагідно зі мною попрощатись, сказала, що «ми могли б раніше усе відкрито обговорити…». Вона думала, що я повірю в її добру теплу душевну емоційність і типу жалкуватиму про своє рішення.
Вона не могла швидко знайти дизайнера на заміну, а дизайн-задачі неслись, як і раніше, тому їй довелось принизитись і писати мені із проханнями їх «підстрахувати» і зробити ще якісь дизайни, поки вони не знайдуть заміну. Я погодилась, але я попросила мені платити не так, як раніше. Я хотіла свою місячну зарплату отримати за 10 картинок, грубо кажучи. Я не пам’ятаю скільки мені тоді заплатили, але я точно щось дороблювала.
Я не планувала звільнення, тому у мене не було ні якихось особливих заощаджень, ні пропозицій про роботу. Я ніколи не влаштовувалась на роботу по знайомству, бо я вважаю це пережитком СРСР. Я багато разів бачила, як мої батьки «па знакомству» домовляються зі своїми друзями та/або родичами про виконання якихось робіт, а потім усі одне на одного плюються і одне одного обмазують гівном, бо усе погано зроблено, той не знає те, цей не знає інше, там невідомо як, там дешево, там дорого, там незручно просить. Я хотіла просто влаштуватись на роботу, щоб мене ніхто не знав і щоб мене наймали за мої навички у відповідності до роботи, яку треба буде виконувати. Це значно простіше, усім від цього легше, і нікого ні до чого не зобов’язує.
В тому офісі усі все про всіх знали: хто розлучився, хто з ким спить, хто з ким спав, хто зраджує і так далі. У керівниці був в офісі йобир, у мене теж. Мій був одружений, а її – ні. Коли у нас з керівницею стався конфлікт, її йобир вирішив підійти до мого і попросити його мене попустити (чи приструнити). Це було смішно, бо мій був одружений. Я не його дружина, він за мене не відповідає і не відповідав.
Секс з одруженим
У того мого хлопця-чоловіка-парньора-єгора був великий член. З усіх моїх колишніх у нього був, скоріше за все, найбільший член. Він мені сказав доволі швидко після знайомства, що він – необрізаний єврей. Що він НЕОБРІЗАНИЙ. Йому дуже боліло, що він несправжній і йому заважає зайва шкурка.
Десь протягом місяця після нашого знайомства він двічи мені телефонував ввечері після того, як десь погуляє з друзями. Він мені надсилав фотки з тусовки з його друзями, розповідав де вони були, а потім телефонував мені тверезий, щоб хвилин 40 розповідати мені, який він вражений мною, як я йому подобаюсь, що я неймовірна, що мені треба берегти себе, не спотворюватись, не погіршуватись, бо я – …Коротше він поводився зі мною як щиро закоханий. Це було дивно, бо я думала йому лише треба потрахатись, загалом як і мені. Крім того, він був одружений і він мене ставив перед цим фактом доволі регулярно. Типу що дружина є і вона нікуди не поділась.
Який був сенс її існування – я не знаю. Одного разу він сказав мені, що «у неї проблеми з батьком». Да ти што, а у кого їх немає? У мене не було до неї ніякого співчуття, бо вона звичайна тупа драконоподібна шлюха з проститутошної (зі стрипухи), яка вдало сіла на грошовитий член і не хотіла з нього злізати. Плюс я мала подружок, в яких реально були проблеми з батьками, і їхнє життя через це склалось зовсім іншим чином: вони усі були самостійні, розумні, неодружені, ненаколоті, необтатуйовані, і загалом мали складнощі із тим, щоб знайти рівного собі хлопця. Діра, яка сидить на члені і ниє – це просто діра, не більше за те.
Але він був справді щирим у своїй симпатії до мене і з того, як він діяв, я зрозуміла, що він хоче зустрічатись, закоханості. Тобто мати повноцінні стосунки. Я була холодна, бо я не сліпа, але мені хотілось фізичної близькості і мені була цікава його життєва ситуація, тому я із ним продовжувала.
Крім того, мені був зрозумілий і близький типаж його особистості, нам було про що говорити, мені подобалось як він виглядає, вдягається, говорить, сміється, подобались його руки, його лице і його тіло загалом.
Він спочатку довго обіцяв мені секс, постійно, ледь не щоденно, а потім, коли він зрозумів, що це якраз-таки мене і цікавить, він почав зливатись і морозитись. Він буквально поводився як вугор – він був слизький, говорив і робив усе так, щоб я не могла покладатись на жодне з його слів, обіцянок, рішень і так далі. Типу, щоб якщо щось станеться, воно сталось незаплановано.
Пройшло дуже багато часу за моїми мірками, коли ми нарешті домовились про те, щоб мати секс на ліжку. Ми часто із ним виходили на балкон БЦ і там цілувались, терлись, таке. Пару разів я заходила до нього у переговорку – але ж це смішно. Він постійно мене цілував, торкався, знімав з мене труси, я тримала його член, лишалось тільки лягти на ліжко. Я не хотіла мати секс на балконі або в офісі, стоячи. Я не хотіла мати секс, тривалість якого була б обмежена обідньою перервою.
Він не міг організувати місце, тобто у нього не було вільної квартири, він не міг зняти номер в готелі і він не міг орендувати квартиру на добу, тому я зробила це самостійно.
Я орендувала квартиру на добу на вулиці поблизу нашого офісу. Пішки там було йти не більше 10хвилин. Я домовилась з власницею, в обід сходила до неї по ключі, повернулась в офіс, надіслала йому фото ключів, сказала куди їхати. Я обрала таку локацію, бо знала, що він зазвичай овертаймить на роботі, часто у нього бувають робочі зустрічі, які затягуються і коротше зайвий раз забирати його час і додавати головного болю – наврядчи вдала ідея.
Ми домовились, що ми зустрінемось там після роботи, на тій квартирі. Так воно і сталось. Я прийшла раніше, він за мною, і ми години дві, може три провели разом. Він був збуджений, у нього стояв член. Він вже обкінчався ще до того, як я повністю роздягнулась. Тобто я була впевнена, що я йому подобаюсь і він мене хоче.
Він хотів мені полизати, але мені не сподобалось як він це робить. По ньому було зрозуміло, що він ні з ким крім своєї дружини ніколи не трахався, бо він їбав мене так, наче їбав її. Тобто він звик до того, як подобається їй і робив усе за відомим йому сценарієм. У мене інше тіло, і те, що подобається їй, не сподобалось мені. Він спробував всосати мій клітор типу як вакуумна цяцька – це боляче. Клітор – це НЕ устриця, його не треба намагатись відірвати від пизди.
Мій перший хлопець лизав мені як котик, і це було правильно. Як мінімум для мене те, як робив мій перший, мені фізіологічно підходило.
Той секс, саме процес совання членом у пизді, мені теж не дуже сподобався, бо він був занадто м’який. У нього був великий член, а у мене вузенька дірочка і він переживав, що я цнотлива, і що мені боляче або буде боляче. Воно розтягується, мені навпаки хотілось, щоб було поглибше і поактивніше. Але нам все одно було добре разом, бо ми багато цілувались і мені подобалось як він це робить. З ним просто було приємно, він був широкий, великий і волохатий, теплий. Чоловіче тіло – це приємно.
Він попросив не залишати на ньому ніяких слідів, але після того, як він кінчив, він повернувся до мене спиною, щоб мене налякати. Я налякалась. Він сказав: «я ж просив», і він це сказав серйозно. Я не помітила, що в процесі сексу трошки подерла його пальцями по спині, по лопатках. Там не лишалось подряпин, але були дуже помітні почервонілі сліди від моїх рук.
Потім він поїхав додому, а я лишилась на тій квартирі на ніч. Ми домовились, що він приїде до мене ще вранці перед роботою. Коли він приїхав додому у той день, він ще щось писав мені, закрившись в туалеті.
Взагалі потім ми багато переписувались, і в тому числі коли він знаходився поруч зі своєю дружиною. Він інколи попереджав мене, що не писатиме мені деякий час, бо вона, а потім напише – і таки писав.
Вранці він приїхав до мене о 7 ранку, може ближче до 8-ї, ми роздяглись і запихнулись на ліжко, але сексу не було. У сенсі ми поцілувались, пообіймались, поговорили, просто полежали вранці разом – це було добре. Я йому подобалась, бо він підходив до мене ззаду, у мене немає у цьому жодних сумнівів.
Потім він пішов в офіс, я прийшла пізніше. Ми з ним перетнулись в коридорі в офісі і я побачила його очі – вони були закохані. Вони були саме сповнені чуттєвої беззахисності. Я була впевнена, що він має до мене почуття і що вони щирі.
Я бачила цей самий вираз у Владиславових очах.
Було 14 лютого. Ми з Владиславом перед тим посварились через кіноквіз. У нього був день народження, тож я запланувала прийти до нього 15.02. Я чомусь вирішила, що вибачатись перед ним маю я. Можливо, я хотіла полегшити йому життя і зробити хоч щось уже за нього, бо у нього недієздатність.
За той час, що ми посварились і не бачились, я купила для нього серце. Я саме шукала для нього якийсь подарунок і воно мені тоді дуже вдало трапилось. Це було серце з гачком, на якому було написано, що це «ключниця». У мене двома висіла аналогічна штука біля вхідних дверей і мені здавалось реально зручним вішати туди ключі. Я собі уявила, що він вішатиме на ту ключницю ключі від свого Федчука і триматиме її десь біля себе. Крім того вона була у формі сердечка і цим я хотіла йому повідомити, що ми посварились тому, що як мінімум він мені дуже сильно подобається.
Інакше як перед тренуванням я у тому районі і поблизу Федчука не бувала – мені там робити немає чого, я давно там не працюю/не працювала, і мені просто незручно було туди добиратись: я зазвичай користуюсь прямою гілкою метро або ходжу пішки. Тому я записалась на тренування 15.02, взяла свій подарунок і попередила свою подругу, що мені потрібна буде її ментальна і моральна підтримка, щоб набратись сміливості, вибачитись перед Владиславом, і зробити йому подарунок.
Ми зайшли до нього, я йому вручила цю штуку, він ще дувся на мене, коли побачив. Я тоді в спину йому сказала що я хочу вибачитись за те, що я до нього доїбалась. У спину, бо він від мене відвернувся. Коли я віддавала йому подарунок (серце було загорнуте), моя подруга сказала, що це «на день народження», я сказала, що ні. Це ПРОСТО. Ну просто ми з ним двоє знали, що ми посварені.
Вот, потім ми щось замовили і сіли за стіл чекати на свої замовлення.
Дорослі люди, Владиславові під 30 років.
У нього лишались з Дня Валентина чи з Дня Народження повітряні кульки у формі сердечок. Я бачила, як він відкриває мій подарунок, і як його наче блискавкою вдарило, коли він зрозумів, ЩО він тримає в руках. Просто було по ньому видно, що він чи злякався, чи перезбудився – я не знаю, він ледь не сів (підкосились ноги, він завжди працював стоячи). Я тоді повернулась в активну розмову з подругою, щоб сильно на Владислава не витріщатись і не вимагати від нього якоїсь прямої вербальної чи невербальної реації. Подарувала і все, забули. Я просто хотіла вибачитись.
Він тоді позаймався своїми справами, намотнув навколо нас двох кружок і підсунув мені під носа кульку-сердечко. Я зрозуміла, що все добре, і він мене теж кохає.
Колись ми заходили до нього восени, приблизно в жовтні. Він тоді готувався до Хеловіну і у нього на столі стояли гарні великі сливового кольору свічки. Моя подруга зробила йому комплімент типу що круті свічки, а він їй без вагань одну чи дві одразу ж і подарував.
Якось ми зайшли до нього, це теж вже було восени, я була у пальто. Те пальто я потім лишила в шафі у готелі у Варшаві, бо купила собі нове, і не хотіла те везти із собою назад. Моя подруга щось замовляла, а я просто стояла поруч дивилась на Владислава. Він був нижчий за мене, приблизно такого ж зросту, як і той мій одружений з роботи. Інші двоє у мене були точно вищі. Маленький хлопчик. Щокастий пупсік.
У мого одруженого був якийсь прикол з оком. Я або забула, що з ним, або і не питала, але у нього інколи неконтрольовано розслаблявся нерв і око могло закатитись уверх. Це відбувалось саме коли він сам розслаблявся: сміявся, збудився. Мені це дуже подобалось, бо по тому оку було зрозуміло, що він відчуває, який у нього настрій, яка його щира реакція.
Я тоді помітила, що у Владислава одне око менше за інше. І я тоді дуже чітко у себе в голові почула як я думаю про нього «який гарний». У мене раніше саме такого чіткого озвучення своїх думок-вражень в голові не траплялось, тому я це запам’ятала. Наче він мене запитав про що я думаю, і я наче йому одразу ж відповіла.
Я потім довго хотіла і не хотіла в нього питати, що з оком: чи це наслідки травми чи чому? Не хотіла питати, бо невідомо, як би він на це реагував, чи вважає він це коректним питанням чи ні. Він зрозумів, що мене це цікавить і сам розповів, що це у нього від народження опущене око. Коли він не висипається, по тому оку видно, що він втомлений.
Та моя подруга, яка вирішила позбутися цнотливості з партнером, знайденим через додаток знайомств, або зразу або після того познайомилась на Badoo із СБУ-шником. Вони навіть декілька місяців зустрічались і він відсвяткував з нею та його друзями Новий Рік. Після того він почав зливатись, типу робота, і вони на тому розійшлись. По-моєму він заразив мою подругу якимось венеричним захворюванням, бо їй довелось лікуватись і вона стрясла з нього гроші на це лікування. Написала йому «ти винний, тож плати» і він реально скинув їй якусь суму.
Зовнішьно він був схожий, як я зараз це можу пригадати, на Тараса Чмута. А як його звали не пам’ятаю, я бачила лише одне їхнє спільне фото. Його і моєї подруги.
Або він, або попередній партнер з Badoo, так дер її підчас сексу, що вона приходила додому із кублом на голові. Тобто у неї усе її волосся стояло дибки і було переплутане. Їй доводилось декілька годин вичісуватись, щоб воно стало в норму. У неї пряме волосся. Не знаю навіщо вона продовжувала зустрічатись із тим партнером, вона казала, що секс їй з ним не сильно подобається, занадто довбе.
Одного разу Владислав мене хотів розбестити перед тренуванням, я тоді була у нього сама. Він попри моє небажання зробив мені алкогольний коктейль. Я випила, бо я доросла і вмію себе контролювати і знала, що та кількість алкоголю мені не сильно заважатиме тренуватись. Хоча він тоді їбанув аж занадто алкоголю, про що я його і повідомила.
Вже весною, тобто коли ми з Владиславом між собою уже майже все вирішили, він просив мене надсилати йому пісні, щоб він їх у себе ставив. Ми сиділи удвох, він пересадив мене за свій стіл, який був найближче до його каси.
У нас про ці пересідання теж була сварка, бо я завжди сідала подалі за великий стіл і сиділа там в кутку. Він мене задьоргував цим, що я далеко сиджу, займаю багато місця, занадто тихо до нього розмовляю. Я йому тоді сказала, що в усіх людей, дорогий, різне відчуття особистого простору. Мені потрібний увесь стіл і я хочу сидіти подалі від тебе, бо так мені комфортно. Ми з тобою не однакові і ми не маємо наші потреби підганяти під потреби одне одного, те, що нормально і зручно для тебе – ненормально і не зручно для мене. Але він наполягав на тому, що тут усе для мене і усе наше, і мені не треба такий великий стіл і він хоче, щоб я була до нього поближче, типу тоді він відчуватиме, що я йому довіряю.
Прийшла моя подруга, і сіла за той стіл на двох навпроти мене. Владислав зробив їй пару алкогольних коктейлів і ми з нею пішли. Я була у пончо, яке назвала «килимом», а вона, за її ж словами, була «трошки намекана». Коли ми підходили до Індустріального мосту, вона сказала мені так, ніби у цьому була якась таємниця чи заговір, що «Ти знала, що Федчук у Тіндері є?». Я не знала, бо я не користувач Тіндера була на той момент, але я її заспокоїла, що це реклама. Це була зручна відповідь, і я не збиралась про це нічого уточнюати у Владислава.
Вона тоді надіслала скріншот його профіля по-моєму нам всім трьом подружкам у наш спільний чат. Я із задоволенням ознайомилась із тим профілем, бо там було понаписано жартів у кожному рядку.
Він зазначав, що він «Циган на 50%», на фотці він був у своїй тупорилій дешманській кепці, там було написано, що він власник кав’ярні, що у нього вже є діти, але він хоче ще, що він PH D (доктор філософії), і напевно щось іще, я все інше вже не пам’ятаю.
Єдине, що мене розхвилювало, – чи є в нього насправді діти. Бо я не сильно хотіла мати дітей і тим паче я не сильно хотіла всиновлювати чи вдочеряти чиїхось. Це складно пояснити, але для Владислава я була готова на те, що ми житимемо не вдвох, а з ним і усіма його дітьми разом. Я чомусь думала, що в нього одна дитина-підліток. Чому я так думала – не знаю,
Він показав мені вирізку з кіна, де дорослі жінка та чоловік на кухні готують персиковий пиріг і між ними треться дитина-підліток. Типу це сексуально-наполеглива сцена і дитина там виглядає трошки зайвою, і я так зрозуміла, що Владислав мені натякає, що це типу ми. Ну…ладно…
Мене непокоїло лише те, що пиздюкові потрібна власна кімната. У мене-то була вільна кімната, просто пиздюк би заважав. Але відмовляти гарному хлопчику через те, що він самотній батько з пиздюком, тим паче він розумний і багато працює – я хотіла допомогти гарному хлопчику. Я готова була змиритися з чужою дитиною підліткового віку!!!
Потім ВладХуйня намагався поговорити зі мною про розумне і вразити мене темою, яка була б у моїй голові не те, що нова – НОВІТНЯ. Він скинув мені якийсь виступ з TEDx та назвав якогось мотиваційного коуча, чий виступ я мала подивитись вдома і на нашу наступну з ним зустріч підготувати сформовану думку про мотиваційних коучів.
Так трапилось, що тема була для мене не нова, а вже завонялась від старості, бо я зразу назвала йому усі ознаки промов мотиваційних лідерів. Я вже раніше цим цікавилась і у мене уже було сформоване ставлення до TEDx, тож я його попередила, що я цей кал гівна ні дивитись, ні слухати не збираюсь. Беззмістовий пездіж про пусте та порожнє, «про гівно і сечу» як ми раніше на це казали. Це було за 10 років до Владислава, коли я вже цікавилась цією темою.
Тоді він спробував мене вразити знаннями про гормони і попросив мене спершу саму назвати усі гормони щастя. Я їх і так знала, тому я їх зразу ж йому і назвала: дофаміни, серотоніни, ендорфіни і окситоцини. Про останній я знов збиралась йому нагадати, що він нічого не знає і знати не може, бо він чоловік, а окситоцин – це жіночий гормон, який виникає підчас-після пологів.
І після того він перестав намагатись упражніть мій мозок, бо єдина розвага, яка у нього для мене лишалась – це зненацька просити мене в умі порахувати для нього якісь числа. У мене завжди доволі вдало і швидко виходило для нього усе підсумувати, поділити, відняти і перемножити. Він просто мовчки насолоджувався. Дєвоьчка щітаєт. ВСЛУХ!!!! ХААХХАХААХАХА
Він висів у мене на телефоні постійно. Я не знаю як може настільки зайнята людина проводити стільки часу за підслуховуванням, щоб бути в курсі усіх подій у моєму житті. Що я маю на увазі:
Якось до мене в гості приїхав мій тато, привіз мені платівки. Ми почали їх слухати, там була якась класична музика і я сказала, що це типу музика для супроводу прийому їжі. Щось нудне і побутове. Я люблю класичну музику, але справді є такі твори, які ніяк інакше не застосуєш і не прослухаєш.
Наступного дня я була у Владислава, він увімкнув класичну музику і робив мені мовчазну акторську сценку, що він типу горнічьная витирає піпідастром пил. Типу що не лише воно підходить під обід, а й для прибирання. Я тоді дуже сміялась.
У нього ніколи від слова зовсім не грала класична музика, тож не було сумнівів, що це був прикол для мене.
Він сунув мені під носа свою маківку. Знав, що мені подобається, як пахне його волосся, і спеціально присідав, щоб я втикалась носом в його пахучу голівку. Типу він бейбік, моя дитинка.
У Фуада на робочому столі завжди лежали листи, на яких він робив якісь важливі для себе нотатки. Він розповів мені, що мріє написати сценарій і продати його Netflix-ові.
Як може людина, яка не читає книжок, написати сценарій?
Колись, коли у мене був блог-щоденник, на тому сайті був такий розділ, куди можна було додавати свої фотки. Там крім того існували особисті повідомлення і мій перший хлопець читав той мій щоденник, і ми навіть переписувались там у особистому чаті.
Я поїхала на море в Крим разом зі своєю подругою дитинства, її мамою і її сестрою. Ми тоді жили в гарній хаті, де на кухні була встановлена пральна машинка. Ми з нею грали в SIMS в обід і ввечері, створили пару геїв, одному з яких нахуярили непропорційно великі очі. Там було доповнення типу про викрадення НЛО чи щось подібне, і можна було робити прибульців. Ми назвали того сіма Едік Лупастий. Яким був другий я не пам’ятаю.
Ми тоді з нею наробили фоток з пральною машинкою: я там лежала на підлозі, із ногою запхнутою в пралку. У мене тоді були брекети, мені було років 12-14. Я носила білі керамічні і у мене стабільно раз на місяць один чи два берекети відклеювались, бо я продовжувала їсти тверду їжу і щось жувати.
Частину з тих фоток я завантажила на той сайт типу у свій щоденник, щоб мої друззя на мене могли подивитись і лишити мені якісь коментарі. Я тоді дізналась, що на сайті існують педофіли та/або сексуально збочені, бо мені почали на ті фотки писати всяку гидоту про дрочку. У мене був дивний «діалог», бо якийсь користувач почав розмову, типу він хоче Вірт, подрочити у душі, від мене нічого не було потрібно. Він сам описав усе, як він хоче, як він фантазує і напевно кінчив. Тобто я не додавала ніяких реплік, я просто почитала усе, що від нього несеться – і мене це дуже здивувало. Людині взагалі нічого не потрібно, ні фото, ні відео, ні участь в розмові другої сторони.
Я не пам’ятаю чи повидаляла після того свої фото, чи просто побанила ненормальних користувачів.
Я не можу сказати, що там були якісь відверті фото: я була в шортах і майці, але в ліфчику, крім того у мене 0 розмір грудей як був, так і залишився. Я була худа, але по моїх ногах було зрозуміло, що я не гімнастка і не спортсменка, абсолютно звичайні фотки. Ніяких губок «пю», ніяких клоузапів, ніякого чорно-неонового освітлення – взагалі нічого, що б натякало на те, що я созрєла для інтима і випрошую члена. Або увагу такого роду.
Там можна було налаштовувати видимість публікацій, типу «для мене», «для друзів», «для зареєстрованих користувачів», «для всіх», по-моєму так. Можливо я хоча б обмежила видимість тих фоток – я не пам’ятаю.
Мені дуже подобалась ідея тих щоденників, самого того сайту саме через те, що там можна було через налаштування зробити design сторінки.
Дизайн – це проектування, а не декорування. Дослівно design – це проектування. Технічна спеціальність.
У Владислава була постійна відвідувачка Влада. Влада працювала в якомусь з проектів Genesis дизайнером. Це був продукт для вебкамниць і вона знала, що працює для шлюх зі шлюхами і сама вона була шлюхою, поводилась як блядь. Є такі самозакохані особи, які наче їбуть самі себе all along. Тобто у будь-якій ситуації, оточенні, в будь-який момент часу вона захоплена своєю привабливістю, звабливістю, непоборною ахуєнністю, вона себе наче хоче, вона себе наче їбе, постійно дивиться у дзеркало, виставляючи то губи, то жопу, маше нерозчісаним волоссям. У її випадку я впевнена, що це саме Нарцисичний розлад, а не дія наркотичних речовин.
Вона була товста, та Влада, приблизно як Владиславова SMM. Дві жирні патлаті корови. У неї були великі груди і вона їх носила вперед себе – напевно це реально важко, мені невідомо.
У мене була подруга, та, яка з Росії, ми нею інколи зідзвонювались Скайпом, багато перекидались фотками, взагалі ділились усякими подробицями жіночих життів. У неї теж був великий розмір і вона зі мною поділилась тим, що хоче собі зробити підтяжку грудей. Типу що є така косметична (?) операція, коли груди підрізають, щоб вони були менш обвислими. Я загалом підтримала цю думку, бо мені здається у цьому є практичний сенс.
Ми потім з нею посварились, бо вона хотіла втратити вагу займаючись вдома на степі (типу сходинка), а я їй казала, що вона без тренена нічого нормального із собою не зробить.
У тієї Влади був такий самий чохол для ноута, як і у мене. Мій мені подарували мої колеги, коли я звільнялась. Типу вихідний подарунок.
Владислав з нею декілька разів у моїй присутності сидів за столом, дозволу йому на цю дію я не давала. Він взагалі з різною шушваллю сидів за столами і він знав, що я на це сильно злюсь. Я одного разу була така зла, що мені здавалось, я йому зараз рознесу там усю його діру к чортям собачим. Поперевертаю столи і повикидаю стільчики з дверей, пообдираю стіни і виллю на нього його чайник з гарячим фільтом, щоб йому обпекло їбало і він сконав, ублюдочна наволоч.
Потім прийшов Богдан-Бодік і Владислав переадресував ту Владу до Бодіка. Вони дійсно швидко зблизились і вона навіть попросила його вдягути їй у вухо сережку. Чи була у них після того якась інша близькість – я так не думаю. Бодік, здавалось, не сильно зрозумів, що далі можна(варто) робити секс.
У Владислава була подруга, яка носила свої груди поперед себе так само, як та Влада. Його ненаглядна невідлучна від нього Оля. Яка вирішила, що стала його дружиною, бо разом з Владиславом була присутньою в якості гостя на чужому весіллі.
Владислав її часто задирав у моїй присутності: що вона, наприклад, не змогла здати екзамен на водійське посвідчення. Теоретичну частину, насільки я зрозуміла. Вона потім перестала до нього заходити – не знаю, що він їй наговорив. Частина його друзів перестали висіти у нього на шиї, коли там почало висіти ЯрмоМаріночька.
Мій одружений питав мене, які у мене табу в сексі і які бажання. Я тоді не дуже зрозуміла, бо ну секс це моє бажання. Табу для мене це БДСМ. У мене все добре із розрізненням болю та сексу, я не люблю, коли мене обмежують. В сенсі мені не подобається зв’язування, знерухомлення. Сексуальні іграшки для мене – це щось хворе. Вібродрочка – це рівень пубертату, я не кінчаю від вібродрочки. Мені подобається ідея двох членів – це правда. Я знаю, що є такий прибор з двома відростками, який можна впихнути і у вагіну, і в анальний отвір. Лишається клітор, йому теж потрібна увага. Дрочити собі резиновим ділдо – навіщо мені розйобувать собі гньоздишко? Чоловік існує для цього із членом зі шкіри.
Я сказала тоді йому, що мені подобаються солодкі труси з цукерок. Я готова пообкусувати цукерки на шляху до ерегованого члена та пружних яєчок.
Мій перший тримав мене пару разів за горло підчас сексу, Фуад з Badoo теж, але вони обидва боялись перетиснути, і тому це було просто тримання за шию. В мене не лишалось ніяких слідів і відчуттів ніяких не додавалось. У мене гарна шийка, я можу зрозуміти чому вона їх приваблювала.
Мій тато душив мою маму, я не знаю в перчатках чи без.
Підчас сексу мій одружений повідомив мене, що у мене овуляція, бо він це відчуває в мені своїм членом. Мій перший міг напрягти свій член в мені і я відчувала, що він там поворушився.
Владислав хотів посунути мене на стільці і випадково взявся не за стілець, а за мою пісю, і ледь не помер – вона була м’яка і тепла.
Одного разу в Молдові ми з Фуадом посварились перед сном. По-перше, я хотіла поставити переноску з моїм шиншилою на тумбу в спальні, а тумба була ближче до Фуада. Він сказав, щоб я не займалась дурнею і віднесла його на кухню, бо він з нами спати не може. Я загалом звикла, що він вночі шарудить, мені це не сильно заважає спати, але ладно, довелось зрозуміти Фуада.
Спали ми разом, але під різними ковдрами, бо він завжди так спить, не знаю чому, бо пітніє або тхне. Причому коли нас питала та жінка, яка нас прилаштувала, чи треба нам два комплекти постільної білизни чи ми спатимемо разом, Фуад сам сказав без ніяких питань до мене, що ми спатимемо разом. Ми спали голі, я зазвичай в трусах.
Перед сном, як я вже казала, він любив щось розказати, я його просто трогала по тілу. В той день щось йому зовсім було зле і він почав мене обзивати тупою чи якось принижувати. Я тоді мовчки встала, взяла подушку і покривало і пішла у вітальню спати на диван. Закрила йому двері в спальню, щоб він там сам заспокоївся. Мені здається я доволі швидко тоді заснула і прокинулась вже вранці, коли він почав митись в душі. Я тоді знов взяла подушку і покривало і пішла спати назад у спальню. Був ранній ранок і йому треба було кудись ідти по справах.
Він попросив мене попрати його речі, в тому числі його труси. Я була зла на нього, але я це зробила. Ясна річ я не прала нічого руками, просто увімкнула пралку і потім розвісила його речі на батарею. Коли я дістала з пралки його труси і вертіла їх в руках, я помітила, що вони діряві. У нього були сірі труси, я ненавиджу в одязі сірий колір, ще такі гидкі світло-сірі типу боксери. Вони були розтягнуті і в них внизу по середньому шву йшла діра. Він носив драні труси. Людина, яка заробляє 6900USD на місяць і пшикається духами, намащує бороду, постійно драїть себе, щоб пахнути чистотою, носить драні труси.
Він повернувся і не розмовляв зі мною від почуття провини, скоріше за все він очікував на сварку, але я хитріша і розумніша за це і можу вчасно підзавалить. Я йому тоді просто сказала, що у нього в трусах діра, він наступного дня пішов в магазин і купив собі декілька пар нових трусів.
Ми з ним тоді жодного разу навіть не поцілувались, бо він сказав, що у нього від ахуя і від стресу імпотенція. Член не готовий і він нічого не хоче. Хоча він мені дозволяв його перед сном багато трогати і одного разу навіть сам спробував мене приобійняти.
Він був безобідний. Він багато пінився, але він дуже боявся фізично зашкодити, бо він себе сприймає як щось велике. Крім того йому подобалось що я готую нам поїсти, хоча я готувала щось просте – вермішель з сосиками, яєчню типу шакшуку. І ми загалом тоді разом непогано впорались, і він вкладався у наш порятунок, і я.
Ми опинились в якомусь селі під Хмельницьким після того, як нас вивезли з Києва і лишили в сільському готелі на ніч. Наврядчи це було місто, але у тому населеному пункті реально був притомний готель. Коли ми туди приїхали вже була ніч і на небі дуже яскраво було видно зорі, не так, як в місті. Фуад сказав мені, що ніколи не бачив ніяких тварин, крім їжачка. Коти і собаки не рахуються. Типу що не бачив свійських тварин і не бачив диких тварин у природі, в повсякденному житті, крім їжачка.
Дім моєї бабушки знаходився під лісом. Йшов ліс, потім грунтова дорога і потім двір і будинок бабушки з дідом. У них була корова, курі, кролі, і обов’язково хтось іще – я всіх їхніх тварин на той час не знаю.
Мама розповідала, що до них в хату з ліса одного разу прийшла косуля. Що вона вклалась на її ліжко і обісцяла їй подушку.
В школі у 7-8-9 класах у нас з’явилась нова вчителька французської мови. Я не пам’ятаю чому нам змінили вчительку, але її чомусь змінили. Нова вчителька була молода, лише з універу, наскільки я зрозуміла. Її звали Ярослава. Вона запропонувала мені написати МАН – це типу наукова робота для школярів. Я погодилась, хоча я не хотіла, але типу із вєжлівості.
У мене абсолютно не було знань, щоб писати МАН, можливо вони могли б з’явитись, якби я була якимось чином долучена до вибору тематики і до написання самої роботи. Але вона обрала за мене тему про «Прислів’я та приказки» і написала текст роботи. Там було по-моєму сторінок 40 типу наукової роботи, яку треба було захищати перед комісією із усним виступом.
Їй це було потрібно, бо я так зрозуміла вона за цей МАН мала б отримати якусь премію, чим би воно допомогло мені я не знаю. Ми домовились, що вона дасть мені той текст, який мені потрібно буде завчити і продекларувати на захисті роботи. Там було 6 чи 9 сторінок А4, листів.
Я вивчила сторінки 3, може 4. У нас і раніше бували завдання, коли треба було вчити французські тексти, тому я думала, що із цим я впораюсь. Там була дуже складна для мене лексика і я не розуміла відсотків 80 того, що я вчу. Тобто якби мені задали якесь запитання по темі, по роботі, по сказаному мною тексту, я б не змогла відповісти, бо я просто абсолюнто не розуміла, де там що відбувається і що про що я кому розказуватиму.
Коли до мене дійшло, що я дарма це вчу і ідея взагалі вся суцільно не дуже, я попросила тире повідомила маму, що я на той захист не піду і щоб вона сказала тій Ярославі, що я захворіла або помираю. Моя мама влаштувала мені скандал, бо я підставляю вчительку у найвідповідальніший момент, такого робити не можна і такого ніхто не робить. Я плакала увесь день і увесь вечір, ридала і гикала, і зрештою мене лишили вдома. Я не захистила МАН і зіпсувала стосунки з тією вчителькою Ярославою.
Мені перед нею не соромно, бо вона мала розуміти чим вона займається і навіщо.
Коли я помирала на роботі через припижжену керівницю, моя мама це бачила по мені вдома. Що мені погано, що я втомлена, що я плачу від втоми і так далі. Коли я розповідала їй як до мене ставиться керівниця, вона розводила плечима і казала «Так не можна, це ж керівниця», типу вона(керівниця) старша, а значить їй краще знати як поводитися із підлеглими і в тому числі зі мною.
Я ніколи не ділилась зі своєю мамою подробицями свого життя, бо я не бачила в цьому практичного сенсу: вона не могла дати мені поради. Наприклад коли мій перший хлопець вперше запропонував мені зустрічатись, я розповіла про це своїй мамі і вона на ці слова просто глумливо хмикнула, типу це смішно, єрунда, вона не зрозуміла і так далі. Тобто вона прослухала мої слова і нічого на них не відповідала, не питала мене про мої відчуття, почуття, ситуацію і так далі. Вона дала мені зрозуміти, що це не предмет для розмови і загалом, що це МОЇ ПРОБЛЕМИ. Тобто долучитись до їхнього вирішення вона не може.
Коли мені потрібно було від неї співчуття та розуміння, як в ситуації з керівницею, вона прононувала мені підкорюватись і дозволяти витирати об себе ноги.
У нас з нею у цьому вимірі абсолютно різна позиція і погляди на життя, і я думаю корінь цієї різниці криється у наявності освіти. У мене є навичка і я знаю як багато зусиль я на себе витратила, щоб щось знати і щось вміти. Вона (моя мама) не отримала вищої освіти і не здобула професії, бо вона вважала, що це зайве у житті і достатьно просто понавилуплять із себе пиздюків – віддать, так сказать, долг родінє і виконати свою женскую місію.
Нам з Владиславом у нашому спільному шлюбі і нашому спільному житті не потрібні ні наші батьки, ні наші родичі, ні свідки наших відносин. Ми обоє, на жаль, від усіх цих людей не отримуємо ані добра, ані користі.
