Хтось пропонує розв’язати її залученням імміґрації – противники ж застерігають ймовірними небезпеками. Зважаючи на це все виникає запитання: як не спричинити нової катастрофи всередині держави? Століттями тому «ірокези» вже знали відповідь.
Демографічна криза та імміґранти
У зв’язку з таким явищем як демографічна криза в Україні, ми вже неодноразово чули обговорення щодо необхідности розробити привабливі умови для більшої кількости імміґрантів.
Хтось у цьому вбачає перспективу, адже таким чином можна швидше відновити людський ресурс та розвивати економічний сектор. Хтось же инший передчуває загрозу, бо небезпека залучення імміґрантів може полягати у тому, що велика частка иншоземців так і не зможе повноцінно інтеґруватись в українське суспільство тим самим створюючи ще більшу внутрішню нестабільність.
Погодьмось бодай з тим, що серед українців і досі є значна частина людей, які ніяк не можуть усвідомити важливости підтримки українського. Багато з нас радше стануть на бік «нещасних» таксистів, що «язиком» порушують закон та навпаки накинуться на «мовних провокаторок», чиє конституційне право було порушене. А що вже казати про иншоземців, для яких це однозначно буде чимось далеким?
Отож провальна інтеґрація імміґрантів в Україні буде нашою з вами провиною, проте як цьому можна запобігти? Озирнімось на декілька століть назад у бік Північної Америки. Ще в 1700-тих роках тими теренами простягалась велика конфедеративна держава з тамтешніх корінних народів. Це утворення мало свої закони, раду та навіть виборче право. Зараз ця країна лишившись на сторінках історії та у серцях її нащадків є відомою під такими назвами як «Ірокези», «Уденашоні», «Люди довгого будинку» та «Ліга п’яти націй». І хоч для сучасних реалій їхній приклад не є досконалим, проте у деяких своїх проявах він може бути цілком взірцевим.
Приклад народів уденашоні (ірокезів)
Отож, під час війн або епідемій Ліга мала поновлювати свій демографічний ресурс. Руйнуючи поселення вони забирали дітей та підлітків – привчали їх до власних звичаїв, мови та культури.
Проте дорослі чужоземці також могли стати частиною конфедерації, ба навіть на добровільних засадах.
Згідно з їхнім Великим законом миру, прибулець за власним волевиявленням та волевиявленням представників певного клану конфедерації міг бути усиновленим та стати частиною Ліги. Проте для цього особа мала відмовитись від власного імени та прийняти ім’я племени з яким вона надалі розділятиме спільне вогнище довгого будинку. Це ж означає забуття власної культури та мови на користь культури та мови Уденашоні – себто асиміляція.
Якщо цього не відбувалось, то така людина розглядалась як небезпека цілісності та добробуту Ліги – у зв’язку з чим її могли люб’язно попросити залишити плем’я. Така ж обставина була й в разі заподіяння збитків та будь якої іншої шкоди для конфедерації – спочатку попередження, а потім у разі повторення помилки відправлення за межі теренів Ліги.
Вампум 76 (XXXVIII-121, EUC):
Жодна група иншоземців, які були тимчасово усиновлені, не має права голосу в раді сахемів Конфедерації, оскільки лише ті, хто отримав титули сахема, можуть голосувати в раді. Иншоземці не мають нічого за кров’ю, щоб претендувати на право голосу, і якщо вони його отримають, не знаючи всіх традицій Конфедерації, вони можуть піти проти її Великого Миру. Таким чином Великий Мир буде поставлений під загрозу і, можливо, буде зруйнований.
Але якби ви все ж вирішили стати людиною довгого будинку та виконали б потрібні умови для початку нового життя, то вочевидь отримали б усі необхідні привілеї та права на рівні з корінною нацією, що прийняла вас до своєї родини. Проте, право на владу вам би не світило, бо це могло належати лише тим, хто був кровно споріднений з певним кланом.
Хіба у разі успішного шлюбу, на це могло б претендувати ваше чадо, проте зважаючи на їхній контекст, це важко назвати якоюсь потужною формою утисків, адже до певного часу, навіть не кожен корінний мешканець або мешканка довгого будинку могли дозволити собі участь у раді Конфедерації.
Висновки
З цього всього можна виділити найважливішу для нас основу: успішне зукраїнщення імміґрантів значно посилить наш добробут. Себто перед тим як видавати паспорт громадянина України певній особі – ця особа має стати такою як ми.
Тобто:
Говорити нашою мовою.
Знати і бути співпричетною до нашої історії.
Та бути відданою нашій національній ідеї.
В протилежному випадку її місце просто посяде хтось инший і саме так працюють самодостатні національні держави, які наперед думають про загальний добробут свого народу.
Для більшого ознайомлення з народами уденашоні, радимо переглянути наше видиво, приємного перегляду!
