Ми померли двадцять четвертого.
Хтось відразу, хтось – трохи згодом.
Хтось – як-от я, наприклад,
Ходить…
Сидить у кав’ярні, каву п’є,
Аптечки складає, турнікети носить,
Вчиться, на Небо дивиться,
Не вивозить…
Вітер гойдає гілками промені сонячні,
Діти гукають дворами – луна носиться,
Літо горить – догоряє, а чи було воно?
Зима поверта до осені.
Ми померли двадцять четвертого.
В кригу вмерзли, Лютим захоплені,
І вродилися знову, мертвії.
Пошматованії.
Дослухаюся – чи болить душа?
А вона мовчить. Хоч би скрикнула...
Сліз нема. І жалю нема.
Згиньте в віхолі!
Вас не кликали, не браталися,
Вас гонили з ганчіркою вашою,
Щоб і пам’яті не зосталося,
Проклятії.
Ми померли двадцять четвертого.
Ми живі. І живими будемо.
А за всіх, хто лишився мертвими,
Не пробачимо, не забудемо.
#ЯВЛ_Вірші 29.08.22
Цей допис було перенесено із бети.
