Кейс державного підприємства «Шевченківське» на Київщині — це не просто локальна історія про одного керівника чи одну установу. Це показовий приклад того, як в Україні роками функціонує система фактичної приватизації державних ресурсів без формальної зміни власності.
Формально — це державне дослідне господарство, яке має працювати в інтересах науки, зокрема у сфері селекції та вирощування цукрових буряків. Фактично — це тисячі гектарів землі зі спеціальним статусом, податковими пільгами та мінімальним рівнем зовнішнього контролю.
І саме ця комбінація створює ідеальне середовище для зловживань.
Проблема №1 — підміна функцій
Коли підприємство, створене для наукових досліджень, використовує лише незначну частину земель за профілем, виникає логічне питання: що відбувається з рештою площ?
Якщо основний масив земель працює як звичайний агробізнес — це вже не про науку. Це про комерційну діяльність, яка при цьому користується державними преференціями.
Проблема №2 — податкові пільги без контролю результату
Звільнення від земельного податку та орендної плати — це потужний інструмент державної підтримки. Але лише за однієї умови: якщо він використовується за призначенням.
Коли ж ці пільги фактично обслуговують діяльність, яка не має нічого спільного з дослідженнями, держава втрачає двічі:
— недоотримує податки
— і не отримує наукового результату
Проблема №3 — ризик тіньового використання землі
Тисячі гектарів державної землі — це величезний ресурс. І якщо немає прозорої системи обліку, контролю врожайності та реалізації продукції, завжди виникає ризик так званої «сірої оренди» або неформального використання через пов’язані структури.
У такій моделі держава формально залишається власником, але фактично не контролює ні процес, ні доходи.
Проблема №4 — конфлікт інтересів як норма
Коли керівництво державного підприємства одночасно пов’язане з приватним аграрним бізнесом, це створює прямий і очевидний конфлікт інтересів.
Навіть якщо формально все оформлено коректно — питання завжди залишається:
в чиїх інтересах ухвалюються управлінські рішення?
Додатковий ризик — залучення членів родини до діяльності підприємства або суміжних бізнесів. Це ще більше розмиває межу між державним і приватним.
Проблема №5 — втрати місцевих громад
Окремий аспект, який часто недооцінюють — це вплив на місцеві бюджети.
Коли підприємства працюють на території громади, але:
— або користуються пільгами
— або формально розташовані за межами населеного пункту
громада втрачає мільйони гривень потенційних надходжень.
Це гроші, які могли б піти на дороги, школи, лікарні. Натомість вони залишаються поза публічним фінансовим контуром.
