…те, що завжди поруч, але не завжди видно.
Ми живемо серед цифр, контрактів, цінників, трансакцій, але в один момент усе це починає дихати інакше. Ви це помічаєте, коли чашка кави, яку пили роками, раптом стає на двадцять відсотків дорожчою. І це не тільки через курси валют.
Інфляція — це податок, який накладається без законів і без згоди.
— Мілтон Фрідман.
Це слід незримих рук, які стискають і відпускають торгові ланцюги, регулюють митні правила, визначають хто з ким торгує, а хто ні. Економіка більше не виглядає як таблиця, вона стає пульсом, який відчувається в реальному житті.
Невидима рука ринку може іноді діяти з великою силою, але вона зовсім не гарантує справедливість.
— Джозеф Стігліц.
У цьому всьому є прихована сцена. Там, де країни поводять себе як гравці за складним столом, де ставки обчислюються не тільки у мільярдах, а у політичних впливах, втратах людського ресурсу і часових територіях, у яких відбуваються угоди. Економіка давно перестала бути лінійною. І якщо хтось досі думає, що мова лише про ринки, то час подивитись глибше.
Глобальна економіка — це павутина, де ривок у одній точці створює коливання у зовсім іншій.
— Томас Фрідман.
Гроші, що не пахнуть, але кричать
Система, яку звикли називати світовою економікою, насправді зовсім не єдина. Це радше як галерея з кімнатами, де кожна має власну акустику. Деякі стіни поглинають звук, інші підсилюють його до луни.
Це як лабіринт відбиттів: світло економічних рішень відбивається по-різному залежно від поверхні — країни, сектору чи політичного настрою.
Наприклад, країна, що спеціалізується на видобутку, живе у ритмі цін на сировину. А інша, де виробляють мікрочіпи, може диктувати правила технологічного ринку. І коли між ними виникає зв'язок, утворюється те, що ми зазвичай не помічаємо — міжнародні економічні відносини.
Це не просто обмін товарами. Це комунікація, часто мовчазна, іноді нахабна, ще частіше дуже обережна. Це балансування на канаті, де з одного боку — інтереси національні, з іншого — глобальні. І вам не обов’язково мати економічну освіту, щоби помічати як щось у світі коливається, а в гаманці зникає частина впевненості.
Зовнішня торгівля — це продовження діалогу між державами, де слова замінено цифрами й умовами.
— Паскаль Ламі (екс-гендиректор СОТ).
Взаємозалежність і конфлікти: баланс сили у міжнародній системі
Є багато причин, чому країни не можуть функціонувати в ізоляції, хоча іноді намагаються це симулювати. Але навіть ті, хто хоче "виробляти все своє", користуються технологіями інших.
Ланцюг складається з постачальників, логістів, банків, інвесторів, аналітиків, перекладачів, дипломатів. Цей клуб розширюється і скорочується залежно від рішень, що приймаються десь у тиші кабінетів.
Іноді досить одного речення в контракті, аби змінити напрямок грошового потоку. Іноді — одного конфлікту на кордоні. У цій системі майже нічого не стабільне, хоча звіти малюють гарні графіки.
Важливо розуміти, а не лише знати
Є відчутна різниця між інформованістю та усвідомленням. Коли ви читаєте новини про чергову торговельну угоду, яка укладена між двома країнами, важливо бачити не лише цифри. За ними — стратегія. Іноді — компроміс. А іноді — гра з багатьма невідомими.
Ті, хто дивиться тільки на показники ВВП, втрачають суть. Бо не цифри рухають процес, а мотивації. А вони дуже рідко бувають повністю економічними.
Міжнародні економічні відносини — це частина поведінки держав, що іноді поводяться як компанії, іноді — як люди. Вони ревнують, роблять помилки, жадають визнання, бояться втрати. І в цьому сенсі економіка ближча до психології, ніж до математики.
Що насправді формує карту
Усе, що ми бачимо у світі бізнесу, починається із непомітного. Не з підписаних контрактів, а з довіри. Не з презентацій, а з бажання зрозуміти іншу сторону.
Торгівля, інвестиції, кредити — все це етапи, які залежать від одного питання: чи готова країна вірити іншій? Тут немає романтики. Це про ризик. А ризик, як і в житті, ніхто не любить без гарантій.
Міжнародні відносини: коли все стає політикою
Можна довго вірити у поділ економіки і політики, але одного дня ці сфери перестають бути паралельними. Санкції, ембарго, преференції — усе це не про ринок. Це про сигнали. Іноді сигнал про підтримку, іноді — про покарання.
Санкції — це валюта геополітики.
— Ієн Бреммер.
Тому аналізуючи міжнародні відносини, завжди важливо пам’ятати, що за грошима стоїть хтось, хто ухвалює рішення. І це не завжди бухгалтер.
Деякі невидимі елементи
тиша в переговорній кімнаті перед підписанням контракту
розширення порту в країні, яка почала торгівлю з новим партнером
хвилинна реакція фондових ринків на слова чиновника
запуск нової мови в системі електронної комерції
відмова від певного стандарту в системі сертифікації продукції
зміна маршруту контейнерного перевезення через зміну мита
новий телеканал у країні, який говорить мовою інвесторів
сплеск попиту на вивчення економічної географії
переміщення штаб-квартири корпорації у нову країну через податкові умови
виникнення короткого жарту серед аналітиків про курс валюти
Читати це варто не для того, щоб щось знати наперед
Аби відчувати ті сигнали, які вже тут. Їх не видно у звичайному інформпотоці, але вони здатні змінити те, як ми бачимо реальність. І якщо ви читаєте цей текст, значить ви вже починаєте бачити структури, які раніше здавались тінями.
Насправді економіка — це про людей, які приймають рішення, а вже потім про гроші. А міжнародні економічні відносини — це просто історія про те, як ці рішення починають перетинатись.
У центрі кожної великої економічної системи — люди, що приймають рішення, а не лише моделі й формули.
— Дені Родрік.
Ми в KrediHub завжди ділимося знаннями та інсайтами, але пам'ятайте: кожне фінансове рішення — це ваш особистий вибір, що визначає ваше майбутнє. Наша мета — дати вам знаряддя для прийняття виважених рішень, а ви обираєте свій власний фінансовий шлях. Усі цитати стилізовано для відповідності стилю викладу, але вони передають дух висловлювань відомих економістів та аналітиків.
