В попередню епоху, до появи LLM-моделей, я колись відвідував хакатони – з друзями ми робили різні штуки джаст фо фан – від сканера сатисфакції глядача на ютуб-відосах (той невеликий графік з рівнем підтримки політика в режимі реального часу, який постійно був на екрані під час перегляду політичних шоу по телевізору) до мобільної апки для змагань з віджимань за допомогою датчика відстані.
Пізніше, замість хакатонів, я почав робити різні невеликі фанові міні продукти.
Поява LLM вплинула і на перше, і на друге – замість звичайних вже проводять вайбкодерські хакатони, а продукти вже можна штампувати один за одним – поріг входу став мінімальним, і вже спортивні тренери роблять додатки для своїх клієнтів.
У твіторі пару днів тому трошки завірусилась фотка, як буквально за 20 хвилин клод код написав міні-додаток для DeskHog. Тут основну проблему було вирішено ще до мене до клод-коду – вже написано базовий софт для мікроконтролера – налаштування, підключення до вайфаю та базовий інтерфейс. Але приємно бачити це все на девайсі, який можна потримати в руках:
Така штука вже реалізована й іншими розробниками, і вже навіть хтось продає окремий девайс за 160 доларів:
Чомусь це нагадало ситуацію, коли через декілька місяців після початку повномасштабки почали зʼявлятись мапи тривог, а далі вони трансформувались у фізичні мапи. Зараз зʼявляються фізичні трекери, які показують, з якого боку летить шахед, але ця опція на мобільних девайсах вже доступна вже дуже довгий час і для всіх (у кого є Флюгер).
У коментаторів викликає захват мати щось таке фізичне (хоча вночі, під час тривог, всі сидять у телефонах), і зараз поріг входу тут усе ще вищий, ніж навайбкодити сайт.
Іноді поріг входу ще й вимагає навику паяти – так я собі придбав Лілку, але не знав, що там все треба ще і паяти. Автори консолі для таких криворуких, як я, час від часу навіть проводять у Києві воркшопи, як її паяти.
Іноді здається, що автор девайсу, схожого на DeskHog, який зробить зручний інтерфейс для написання софту (зараз треба все писати на плюсах, компілювати та прошивати девайс кожного разу) та можливість ставити з маркетплейсу апки, отримає все. В цей бік рухається Лілка, але її все ще треба вручну збирати.
У західному світі все закінчується такими девайсами, а у нас ще є і мілтек-індустрія, де накладається ще і відповідальність – це вже не просто датчик якихось степів, а ще й щось, що рятує чиєсь життя.
