На Русі-Україні побутувала міфологема посмертного розчленування тіла князя і поховання його частин в декількох місцях, аби після смерті державця підданці могли послуговуватися його прижиттєвим “таланом”
Наприклад, з особою князя Олега Віщого (+912 р.) пов’язували аж чотири дуже віддалених одна від одної місцин на Русі, де начебто знаходилася його могила.
З цим, безумовно, пов’язана сакралізація “особи володаря як осередку космічного порядку і втілення підвладного йому колективу”.
Прикладом подібного дохристиянського уявлення про вагомість персони князя є поштиве ставлення до Галициної могили у с. Крилос Галицького району Івано-Франківської області (літописний Галич).
Археологи здогадуються, що вона була насипана на честь князя, який “міг бути і засновником Галича”.
Кісток черепа і посткраніального скелета у цій могилі-кенотафі, як врешті-решт і у багатьох інших синхронних похованнях, не виявлено.
Галичина могила - це унікальний курган. Колись це був високий пагорб, що вивищувався над стольним княжим містом Галичем. Про цей пагорб згадується навіть у літописі.
Відео Галичина могила: https://youtube.com/shorts/jzRg1DLmskc?si=hukuiWfv8c5clS6m
Грушевський вважав, що у цьому кургані міг бути похований засновник Галича.
Під час археологічних розкопок тут в символічному похованні було виявлено рештки спаленого човна-довбанки, спорядження знатного воїна - кинджал, вістря дротика і стріл, три сокири, тесло, позолоту від щита, інші знахідки, які вчені датують Х ст.
Вченим пощастило знайти тканину, якою був покритий човен. Саме так тоді покривали загиблих воїнів, а потім і полеглих козаків.
Археологи не виявили людських решток, скоріш за все це кенотаф – символічне поховання з метою сакралізації місця. Літопис підтверджує факт використання Галичиної могили в обряді інтронізації галицьких князів, коли князь в супроводі знаті виходив на її вершину.
