Давайте порівняємо:
10-12 століття
В Західній Європі – Активний розвиток поезії: Крістіан де Труа, Вільгельм IX. Це одні з перших трубадурів та поетів Європи
Відкриваються перші Університети, такі як Оксфордський, Болонський університети та університет Кембриджу.
На Русі – На поприщі літератури: Впровадження кирилиці, Нестор літописець пише повість, та «Слово о полку Ігоревім» котре написав невідомий автор.
Вищою освітою на Русі навіть й не пахне.
13-14 Століття
В Європі – Розвиток Готичного стилю, та Зародження реалістичного малюнку: Джотто ді Бондоне та його пізніший колега Мазаччо.
Прорив в літературі: Данте Алігʼєрі з Франческо Петрарка.
У науці та філософії: Фома Аквінський
Думаю «Божественну комедію» Данте Аліг’єрі ви всі, точно в школі читали, й розумієте якого масштабу був цей твір.
На Русі – Розвиток в Іконописі. Започаткування Книговиробництва(дуже локального та нечисленного).
15-17 століття
В Європі – нарешті Закінчується середньовіччя, Початок Ренесансу, великі помпезні собори та красиві вулиці міст у стилі Бароко.
У Літературі з’являється усім вам відомі Вільям Шекспір та Ніколо Макіавеллі, з Мігелем де Сервантес.
У світі науки теж багато великих людей, та їх не менш великих робіт: це Коперник з проривом у астрономії, це Йоганн Кеплер (з законом планетарного руху), Це Леонардо да Вінчі – в цілому багатогранна особистість, він був і письменником і художником і науковцем.
На Русі нарешті з’являються перші заклади вищої освіти – це Острозька академія та Києво-Могилянська Академія, разом з цим почалось активне книгодрукування.
Мазепа будує церкви у стилі Бароко, тим самим приносить цей стиль на територію «України».
З Літератури є тільки різні Літописи та історичні повісті о Житіє різних Князів та Царів(що було і до цього, але в меншій кількості).
Як ви вже могли помітити, на території України в період з 10 по 17 століття все було дуже сумно зі світським мистецтво та з хоч якою б там не було наукою. Поки на заході вже як 6 століть працювали Університети, в нас тільки-тільки відкривались перші заклади вищої освіти.
Через що, в багатьох художніх творах та у стереотипах заходу – створюється образ, за яким територія колишньої Київської-Русі асоціюється з убогістю, нерозвиненістю та варварством.
Ви можете подумати що це все через пригнічення нашою культури Росією та усіма її державними утвореннями.
Але насправді все трохи складніше.
Якщо ви все ж колись замислювались над тим:
«Чому на території сучасної «України», не було культури та науки до 18 століття?»
То, залишайтесь тут, наливайте собі чай та візьміть щось поїсти до нього. Ми починаємо.
Терміни та ремарки
Зараз я коротко поясню вам терміни та назви що я буду використовувати. Це необхідно щоб запобігти плутанині та нерозумінню
Русь та руські – дуже спірний та суперечливий термін. Давайте так, коли я пишу Русь – я маю на увазі територію колишньої Київської Русі де живуть Православні Слов’яни.
А під Київською Руссю – я маю на увазі державне утворення на території Русі що було з 9 по 12 століття.
А під Руськими – Я маю на увазі людей що як раз проживали на цій території та є Православними Слов’янами.
Все ж королівство Данила Галицького називалось саме «Королівство Руське» та саме під цією назвою Військо Запорозьке повинно було приєднатися до Речі Посполитої за умовами Гадяцького договору. Тому слова Русь та Руські – цілком допустимі щодо наших предків, та навіть частково до нас сьогодні.
Я ще на початку використовував назву «Європа» та «Західна Європа», але для простоти я б хотів використовувати назву «Захід».
Під цією назвою я буду мати на увазі Католицький(а потім й Протестантський) світ, територіально розташований на Заході, Півдні та частково в Центрі Європи.
Історичний контекст
А зараз я хочу погрузити вас в історичний контекст, без нього ніяк.
Я пропущу деякі момент що ви й так думаю знаєте з уроків історії в школі, та розповім тільки про найголовніше.
По факту цей історичний контекст і дасть основну відповідь що до проблем руських з культурою та наукою.
В доісторичну епоху на території сучасної України проживали такі кочові народи як Трипільці, Кіммерійці, Скіфи та деякі інші народи, що як раз й були основною силою в цьому регіоні.
Але коли сталось велике переселення народів(3-7ст.), що було спричинено зміною клімату, ці території були покинуті народами що проживали там. А от слов’яни що звикли жити в складних умовах та були дуже невибагливими, розселилися на цій території та провели таку собі експансію і почали жити на всій території східної та Центральної Європи. Приблизно в той же час сформувались Хазари, ще один кочовий народ що пішов від гунів, котрі вирішили зупинитись на території від Кавказу до Причорномор’я.
Саме цей народ та їх Ханство, буде основною проблемою ранньої Русі. Бо Хазари дуже часто ходили походами на племена й прото-міста слов’ян, та не даватимуть спокійно жити людям на цих територіях.
Ще через Русь проходив такий великий торговий шлях як «Путь з Варягів в Греки» що дало змогу розбагатіти таким містам як Новгород і Київ та сприяло зрушенням к формуванню державності, Завдяки Скандинавам що осідали тут та ставали князями. А коли один з князів-скандинавів, Олег, взяв Київ та(як прийнято казати) «об’єднав» Русь, Хазари так і залишалися головними ворогами русинів, але крім них у часи перших державних утворень на Русі, з’явились Печеніги(гуно-булгарський народ) що жили у Причорномор’ї на лівому березі Дніпра. Воюючи проти них, загинув князь київський Святослав Хоробрий. Перемогти ж Хазар зміг лише син Святослава, Володимир, що наклав на Хазар данину після військового походу проти них.
Але на зміну цим кочовим народам, прийшли нові кочові розбійники, це були Половці, що простягались від Дністра до території сучасного Казахстану.
Вони проіснували тут приблизно від 11 до 14 століття, та грабували й нападали на Русь настільки регулярно, що навіть того хто зміг дати їм достойну відсіч – Володимира Мономаха – було запрошено на Київський престол міщанами у часи роздробленості Русі.. До речі, крім постійних війн з кочовими народами, на Русі дуже «Любили» громадянські війни та поділ влади. Бо що після смерті Святослава, Держава була розділена між Олегом, Ярополком та Володимиром, який потім й переміг у битві за владу. Що після Смерті вже Володимира, держава була розділена між його синами та родичами, та це призвело до нової громадянської війни, котру з часом все ж переміг Ярослав «Мудрий», а вже після його смерті, угадайте що? Правильно, держава була знову роздроблена, але на цей раз остаточно, без якогось єдиного правителя. Це все відбувалось через те що на Русі була дивна традиція унаслідування престолу, так зване «драбинне наслідування» її суть утому, що влада в князівстві передається не сину, а молодшому Брату у роді що сидить у князівстві нижче рангом, й так поступово князі заміняли одне одного.
Ця традиція проіснувала допоки Мономах не ввів «Вотчину» на Русі
Це, звісно, теж не сприяло миру на території Русі. Крім того, нагадаю, на Русь постійно робили набіги Половці.
Після Мономаха та Половців, у 13 столітті, коли на Русі був пік роздроблення та всі розділились на окремі князівства зі своїми родами, з далекого сходу прийшов новий кочовий народ, точніше, нова імперія, що руйнувала, грабувала та завойовувала все на своєму шляху.
Це була Монгольська Імперія!
Ці, вже не просто робили походи та грабежі на Русь. «Монголи» повністю завоювали Русь й наклали васальну залежність на руських, та завоювали навіть тих самих Половців, зробив їх частиною свого війська.
Напад Монголів відкотив Русь далеко в минуле, хоча і до того це був не найрозвинутіший регіон у Європі. Було зруйновано й розграбовано багато міст, в тому числі й славетний Київ, та була велика васальна залежність від Монгольських Ханів, що багато руських князів не могли й шагу зробити без дозволу Хана. Але деякі все ж змогли навпаки, використати це собі на користь, але зараз не про це.
Панування Монголів на території Русі продовжилось навіть після смерті Темуджина(більш відомого як Чингісхан, коли Імперія розбилась на декілька частин, на території нашої країни панував Улус Джучі або ж «Золота Орда». Монголи панували на території нашої держави з 13 до кінця 14 століття, поки Литовське князівство не «звільнило» ці землі, інші ж частини Русі були васалами монголів аж до кінця 15 століття, коли кримські татари зруйнували столицю «Золотої Орди», Сарай, й тим самим покінчили з Монголами.
По суті теж Кримське Ханство, це була колишня частина Монгольської імперії, що відкололась від неї та здобула незалежність, але все ж потім стала васалом Османської Імперії, та стояла на території кримського півострова і Причорномор’я з 1439 аж до 1783 року, коли Кримське Ханство було анексовано, та приєднано до Російської Імперії.
Саме цей момент, у момент коли пало Кримське Ханство, останній оплот кочівників-розбійників було ліквідовано, тільки тоді закінчилась «війна руських зі степом».
Ця війна тривала з 8-го століття (коли на території Русі сформувались перші держави) до 1783 року(коли було ліквідоване Кримське Ханство). Тобто ця «війна» йшла ціле тисячоліття, та впродовж цього тисячоліття, людям на території нашої держави не давали розвиватися й спокійно жити. Ми не могли розвивати Культуру(Живопис, Літературу, Драматургію) та не просувались у Науці, бо ми просто не могли.
Всі ресурси, всі сили людей, були спрямовані на війну.
Якщо казати просто, люди на території України знали лише одне ремесло – це Війну. Поки на Заході собі могли дозволити як мистецтво, так й науку та навіть висококультурні розваги як - Драматургію(у руських основною забавою було зі степом воювати, та пісні співати).
Пояснення та подробиці
Ми вже зрозуміли що століттями люди на території України, тобто Русі, жили у нескінченних війнах, як у війнах зі степом, так і у війнах між володарями що були на цих землях.
Та все через те що Дніпро, тобто території Русі – це був великий кордон між лісом та степом, між Заходом та Сходом, між королівствами та Кочівниками. Крім того, ці території були дуже важливими у світовій торгівлі: тут проходив як шлях «З Варягів у греки», так й головна частина «Шовкового шляху»
Через що з давніх-давен й по наш час, території України є буфером між цивілізованим Заходом(Європою) та кочовим диким Степом(Азією).
Що турбує наш народ й досі.
Але хто був головним спонсором цієї вікової війни зі «Степом»?
Звісно ж простий люд. Точніше селяни. Що уклавши формальну угоду з військовою елітою – повинні були спонсорувати їх їжею і припасами, та поповнювати ряди війська. Натомість військові еліти обіцяли їх захищати від нападників зі степу та від інших загарбників.
Так, а що таке, ці ваші, «військові еліти»? та в цілому «Еліти»?: наукові, торгівельні, промислові, мистецькі. Та чого вони так важливі?
Зараз все поясню про цей термін та про його тонкощі:
Спочатку розберемось що означає слово еліта. Еліта в перекладі з латині означає – «обраний» або «кращий».
Тобто еліта це були такі собі «обрані люди», але от прямо «обраними» вони були здебільшого тільки в середньовіччі, бо Еліти є й досі – «мистецькі» «наукові» «військові» і т.д. Все ж еліти це соціальний чинник, а не тільки статус. Головною ціллю еліт було як управління соціумом, так й навчати та розвивати цей соціум. В цілому будь-який соціум не може обходитись без еліт. Та будь-яка спільнота або суспільство – напряму залежить від якості еліт.
Та як я вже казав, Русь та руські – не могли собі дозволити не військові еліти, тобто непрактичні еліти, світські. Не мали на це не змоги, не ресурсів, ні часу. Все було спрямовано та створено для війни.
Це можна легко зрозуміти ще й подивившись на влаштування Русі в часи з 9 по 17 століття: Населення розділене на Селянство(якийсь час кріпосні) – 80% населення, Міщани, торгівці, євреї, духівництво – ~10%, та ще Шляхта – менше 10% що повністю було військово-зобов’язане та було «шляхтою» тільки за рахунок військової справи.
Роль міст на русі виконували фортеці. Поки на Заході, міста були цілком самостійними та окремими від фортець. Саме в містах розвивалась культура та наука що підтримувались духовенством.
Коли відбулись зміни ?
Але все ж коли все змінилось? Коли на території Русі почали розвиватись мистецтво та наука?
Перші зрушення були у 17 столітті, у козачу добу. Саме тоді з’явилось та розвивалось народне мистецтво, наприкінці століття Мазепа будує багато Церков й тим самим приносить Бароко на терени України. Зрушення були й в науці. Наприклад в Острозі, Костянтин Острозький засновує Острозьку Академію. (забагато Острогу в одному реченні).
Потім, вже Петро Могила засновує Києво-Могилянську Академію на основі Київської Братської школи. Тим самим це були перші вищі навчальний заклади на Русі.
Потім були великі політичні зрушення: Розділення «Війська Запорозького» між Річчю Посполитою та Московським царством та, а потім й знищення Січі, та остаточне приєднання більшості територій України до складу Московського царства(потім Російської імперії). Разом з цим був знищений останній оплот кочового степу – Кримське Ханство.
Після цього та разом з цим, почались великі зрушення по всій території колишньої Русі (території сьогоднішніх України, Білорусі, Росії). Відбулась наукова та культурна революція Петра першого, та перемога імператора над знаттю(тобто тою самою шляхтою). На Русі спонукає розвиток науки та мистецтва. На території України з’являється Григорій Сковорода що приніс філософію та літературні течії з Європи. Це розвиток драматургії та літератури: Наприклад перший твір українською мовою Івана Котляревського, це й усім вам відомі Тарас Шевченко, Пантелеймон Куліш, у науці це Михайло Драгоманов, Павло Чубинський і т.д. Українська культура почала активно розвиватись
Разом з цим відбувається ребрендинг Московського Царства. Тепер це не Царство, а Імперія – по суті синонімічні значення, але імперія це більш Європейський варіант, в цілому вся політика Петра Першого була спрямована на Європеїзацію Російської імперії.
Та «Московське» змінилось на «Російська» – бо держава Петра тепер охоплювала майже усі території колишньої Русі, та тепер він міг володіти титулом «Всея русі» не тільки на папері(формально), а й по суті, бо претендентів на цей титул більше не залишилось.
Але разом з перемогою над степом та розвитком усіх еліт – прийшла нова біда – це втрата державності та пригнічення нашої культури, культурою імперською, тобто, Російською культурою.
Це усім вам відомий: Емський Указ, Валуєвський циркуляр. Це утиски національних товариств та заборона українських політичних партій. А Києво-Могилянська Академія втратила автономність, та була русифікована.
Саме тоді, коли для Української Культури були усі можливості, щоб розвиватися та рости – цю можливість максимально придушувала Імперська влада. На жаль така ситуація спіткала майже всі поневолені народи в усіх імперіях.
Висновок
Тепер ви розумієте чому ж на Русі не було мистецтва та науки аж до 18 століття. Разом з цим ви знаєте що це все наслідок війни зі степом та боротьби за владу на цих територіях.
Та, я надіюсь що тепер ви розумієте – головним фактором у бутті кожного народу є не те ким ти народився(яка там в тебе раса або нація), та навіть не яка була влада у тебе в країні. А те яка доля спіткала твій народ, яка в нього історія, через що він пройшов, та що використовував щоби вижити.
Причина — наслідок. На цьому базується, мабуть, уся історія, та наш час у тому числі ніщо не береться з піни морської, у всього є пояснення та передісторія.
Надіюсь вам було цікаво та інформативно. На цьому все, дякую.
