Вступ
Перед нашими героями стоїть вибір: Або вони стануть верховними правителями, або вони помруть .
Ви скажете в них же велика сила. Так, правильно думаєте, но у цій розповіді, різні персонажі мають цікаві унікальні навики. А, що ви виберете, верховенство чи смерть? І як ви будете утримувати владу ?
Розділ перший – хто ми ?Глава 1-Випадоква зустріч?
*дзвенить будильник, 11.00 година*
Взяв у руки телефон .
Думки: Чорт я запізнюсь.
*Наш головний герой почав одягатися, взяв рюкзак, зачинив двері будинку і побіг на автобус. Поки біг на автобус, він зрозумів, що забув воду вдома.*
*прибіг до автобуса в 11.30*
Думки: це треба було забути поставити будильник, щоб раніше встати, буду сьогодні голодним і воду забув…. От як це я так, ненавиджу себе, за це…
*Автобус приїхав о 12.00*
*Головний герой зайшов в автобус і почав діставати гроші, ледве знайшов гроші на дорогу. Він пішов на зад автобуса і зручно сів*
Думки: По сплю поки буду їхати, мені їхати 2 години.*Позіхнув*
*Він дивився у вікно і не помітив як в 12.10 заснув*
Чому я в нашому будинку, і коридорі ?Це сон ?
Чому він такий реалістичний? Відколи мені почали снитися сни ? Ще й такі реалістичні? Останній раз мені сни снилися…. Коли я був маленький років 10 мабуть.
Чому в мене таке враження, ніби я в них проживаю інше життя.
Але я помітив, що не можу керувати сном, ніби попав в інший світ.
Мама: Синку іди їсти
Стоп.. А чому я чую голос своєї мами ?
Думки: Мої ж батьки померли.. Чому я так дивуюся? Це ж просто сон…?
Головний герой: Мама я іду.
*Він прийшов на кухню*
Мама: як там справи в тебе в університеті ?
Я: Та все добре, нічого нового.
Думки: О і тато за столом сидить, але чому мені одночасно радісно і страшно ?
*Головний герой зненацька просинається*
Водій: агов, прокидайся
*Водій його трясе*
Головний герой: а, *позіхнув спросоння*що?
Водій: кінцева зупинка
*Подивився на годинник вже 14.20*
Думки: От чорт, треба бігти, я запізнююся вже на другу пару
*вилетів з автобуса, збив дівчину з ніг, і впав на неї *
Дівчина: ааай як боляче.*Дівчина почала плакати і через сльози каже* Ти дивишся куди летиш ?
Головний герой: ай, та я в університет запізнююся. Сьогодні не з тієї ноги встав….. Ви встати можете ?
Дівчина: Може ти? спочатку встанеш з мене? А то розлігся.
*Дівчина з усієї сили вдарила головний героя, що він відлетів від неї*
Дівчина: Отак краще.
*Дівчина оперлась рукою об землю і, пробує встати, і падає назад на землю*
Дівчина: Ай, не можу. І, що тепер мені робити ?
Головний герой: Не знаю…. Може я віднесу тебе до лікаря, тут не далеко.
Дівчина: та не треба, я сама якось дійду.
*Дівчина оперлась рукою об землю і пробує встати, вона встає на ноги і не втримує рівновагу і головний герой ловить її на руки *
Головний герой: Я вже і так запізнився, то віднесу тебе.
*Він взяв її зручніше, і поніс до лікаря в лікарню*
*Приніс дівчину в лікарню в 15.00 годині*
Лікар: Що трапилося ?
Головний герой: Та ось на ногу не може стати
Дівчина: Я і сама можу відповідати
Лікар: А це ваша дівчина ?
Дівчина: я через цього ідіота і зламала ногу….
Лікар: сади її у візок, і можеш зачекати її тут
Головний герой: добре, я тоді її тут почекаю.
*Головний герой пішов і сів на лавочку, його почало клонити в сон і він заснув в 15.25*
Я знову тут ? Цікаво… Чого кожного разу коли я засинаю, то з'являюся тут? Тільки цього разу в ліжку. Піду на кухню, щось поїм. Мама, як зазвичай, на кухні з татом
*Головний герой піднявся з ліжка, одягнув джинси і футболку, він вийшов на кухню*
Дивно… Нікого нема… де вони ?
*Він підійшов до столу, і побачив на столі записку*
Записка ?Що тут у нас. Синку ми з татом тобі хотіли давно сказати…
*Зненацька головний герой просинається від сильного удару по щоці*
Головний герой: Аайй, боляче.
Думки: чорт, не дочитав.
*Головний герой розплющив очі*
Дівчина: Хватить спати.
Головний герой: Ти чого б’єшся?
Дівчина: А чому я з тобою маю гарно поводитися ?
Головний герой: Ти ж на вулиці вже відплатила мені.
Дівчина: ТИ!!! Через тебе я ногу зламала !!!
Лікар: Вас хтось може забрати додому ?
Дівчина: Ні. Я сама живу.
Лікар: А батьки ?
Дівчина: Батьки давно загинули
*Почала плакати*
Думки: як я її розумію, мої батьки теж загинули…
*Головний герой підійшов до дівчини і обняв її*
Головний герой: Може давайте я за вами догляну ? Я вас розумію…. мої батьки теж померли, і я сам живу в будинку.
Дівчина: я сама якось впораюся.
Лікар: а ви де живете ?
Дівчина в квартирі, а що ?
Лікар: а який поверх ?
Дівчина: 6…. А стоп, чорт у мене ліфт не працює. Ваша правда, без допомоги я не обійдуся…..
Лікар: то ви підете з цим хлопцем ?
Дівчина: Так , вибору немає… може, це доля? Але да ну його таку долю.
Головний герой: Тільки є одна велика проблема, як ми будемо добиратися до мене ?
Бо я живу за містом. А машина в дома. А яка година ?
*Подивився на годинник вже 19.00*
Я: Чорт вже пізно, а ви далеко живете ?
Дівчина: ось тут в сусідньому будинку, але тобі доведеться мене на 6 поверх тягнути з візком.
Я: Та доведеться…..
*Головний герой взяв за ручки візок і почав везти її до будинку, вони прийшли до будинку, і на дверях була записка *
Записка: Шановні мешканці будинку, з сьогоднішнього дня починає працювати ліфт
Дівчина: Тобі пощастило
Я: Походу..
*Він завіз її у під’їзд, і завіз її у ліфт*
Головний герой: 6 поверх ?
Дівчина: ТАК!!
*Він натиснув кнопку, і вони піднялися на 6 поверх, він вивіз її з ліфту*
Головний герой: Яка квартира ?
*Дівчина показала пальцем на квартиру і хлопець її привіз до дверей *
Головний герой: Відчиняй двері
Дівчина: Не указуй мені
*Вона дістала ключ і відчинила двері, вони зайшли в квартиру і за собою закрили двері*
Дівчина: ой, я забула.
Я: Що забула ?
Дівчина: У мене ніколи не буває гостей. І в мене постійно великий безлад….
Я: Нічого страшного. Я приберу в тебе.
Дівчина: добре я так втомилась.
*Забурчав живіт в дівчини, а потім і в хлопця *
Головний герой: Ти їсти хочеш ?
Дівчина: угу, ну і живіт у тебе бурчить
Головний герой: ти що хотіла, я сьогодні нічого не їв…*Засмучено сказав хлопець*
Дівчина: я не можу ходити то не зможу приготувати….
Головний герой: Я зараз приготую.
Дівчина: А ти вмієш готувати ?
Головний герой: Та мама навчила готувати в дитинстві, ех…
Дівчина: А ти чого такий засмучений ?
Головний герой: Та мої батьки теж давно померли.
Дівчина: Та не сумуй. А як тебе звати?
Я: Діа…
Дівчина: цікаве ім’я.
Діа: А тебе як звати ?
Дівчина: Мене Ліліт.
Діа: Ліліт ? Гарне ім’я.
*Діа пішов на кухню, взяв макарони, зварив їх, він заглянув до холодильника і знайшов м’ясо, поставив його в духовку*
Ліліт: Це що так смачно пахне ?
Діа: М’ясо
Ліліт: Ти м’ясо приготував ?
Діа: Так, а що ?
Ліліт: Дай спробувати
Діа: Та почекай ти, воно ще не готове
*Діа дістав м’ясо з духовки і поставив на стіл*
Ліліт: Може ти мене на кухню привезеш ?
Діа: Ой, зараз.
*Діа перевіз Ліліт на кухню, взяв тарілку і почав накладати макарони*
Ліліт: А м’ясо?
Діа: Та почекай, я ще його не порізав
*Діа взяв у руки ножа і почав різати шматок м’яса і поклав Ліліт в тарілку і почав собі накладати. Ліліт почала їсти.*
Ліліт: Таке смачне м’ясо
Діа: Тобі подобається ?
Ліліт: Дуже!!!
*Діа швидко поїв і помив свою тарілку*
Ліліт: Ти куди ?
Діа: Та в тебе треба трохи по прибирати, бо візок ледве проїжджає.
Ліліт: Добре, а я поки поїм м’ясо.
*Діа почав піднімати речі і складати їх, і він найшов обірване фото*
Діа: Слухай, а хто це з тобою на фото ?
Ліліт: Батьки казали, що то мій брат, але після смерті батьків він пропав, але ми з ним і так рідко бачилися.
Діа: я мало що пам’ятаю з дитинства. Все, я закінчив прибирання. Так.. Це тобі переодягнутися треба?
*Ліліт почервоніла*
Діа: Ти чого почервоніла?
Ліліт: Так… Тільки я сама не зможу штани переодягнути…. зможеш допомогти ?
Діа: Зараз допоможу.
Ліліт: Тільки швидко, якщо будеш дивитися туди куди не треба знову отримаєш, зрозумів мене ?
Діа: Так…
*Діа зняв штани і швидко надів їй шорти*
Ліліт: Дякую
*Ліліт погладила Діа по голові*
Діа: Ти чого ?
Ліліт: Чи треба було вдарити ?
Діа: Ні… Дякую тобі.. Пішли спати ?
Ліліт: Добре, тільки ти спиш на дивані.
*Діа поклав Ліліт на ліжко і вкрив її, а сам пішов на диван спати о 23.00 вони заснули*
Чому я проснувся тут ?Це сон ?Діа встав з дивану і підійшов до столу, знову це фото ?Стоп… а чого воно змінилось ?
*Діа почув голос Ліліт *
Діа: Ліліт це ти?
Ліліт: Діа це ти ? А що ти в моєму сні робиш ?
Діа: У мене до тебе теж саме запитання
Ліліт: Це дуже дивно, і я можу ходити?
Діа: Слухай Ліліт.
Ліліт: Що ?
*Даю фото*
Ліліт: стоп, а що з фотографією ?
Діа: Не знаю, може це щось означає ?А в тебе давно такі сни, реалістичні?
Ліліт: Пару днів вже.
Діа: Наші сни пов’язанні?
Ліліт: Як?
Діа: Нам потрібно до мого дому.
Ліліт: Для чого?
Діа: Я коли тебе чекав, то заснув, і у сні записку знайшов, записку від батьків, і не встиг дочитати.
Ліліт: то може пішли?
Діа: Давай, пішли.
*Вони підійшли у сні до дверей і намагаються відчинити їх *
Діа: Не відчиняються…
Ліліт: А що це на дверях?
Діа: Не знаю, печать ?
*Зненацька почала з'являтися вода у квартирі і вони почали захлинатися від води *
*І вони прокинулися*
Діа: що це було ?
Ліліт: не знаю.
Дія: Я зараз поїду додому по машину і повернуся, речі я зібрав твої. І глянь всі книжки, а то все це дуже дивно.
*Діа вибіг з дому о 10.00, і приїхав до свого будинку о 12.30.Зайшов в будинок, і взяв ключі від машини. Сів в неї і поїхав до будинку Ліліт. В 16.00 Діа приїхав до будинку Ліліт.*
*Тим часом Ліліт переглядає книги*
А Що це за книга, треба буде показати Діа.
*Діа зайшов в квартиру*
Діа: Я приїхав
Ліліт: Діа іди сюди.
Діа: ти щось знайшла ?
Ліліт: так, книга з печатками.
Діа: Стоп…що? Ти вже її відкривала ?
Ліліт: Так, але далі першої сторінки я не можу перегорнути.
Діа: А що там?
Ліліт: Там печатка, яка була на дверях, і фото яке ось у нас, тільки обірване.
Діа: І все?
Ліліт: і ще щось написано
Діа: і що написано ?
Ліліт: Ти зможеш пройти крізь це місце тільки в потрібний момент. Тільки від тебе залежить як ти зможеш пройти крізь цю печатку.
Діа: Нісенітниця якась.
* Кінець першого розділу*
