Ліліт: Мася скажи Діа, щоб він дав м'ясо.
Максим: Що ти вже натворила?
Діа: Вона наказана
Максим: Діа і тебе наказав* засміявся Максим* Його не так легко розізлити.
Лі: Діа пізніше поговоримо з тобою
Діа: А для чого ти приїхала сюди?
Лі: В цих двох спитай. Вони щось задумали
Діа: Чого я не здивован. Максим їй крім перловки і салату більше нічого не можна.
Максим: А, тільки поняв чого вона наказана.... Нічим допомогти не можу
Ліліт: Ну чого
Максим: А то він мене теж без м'яса залишить.
Діа: Правильно думаєш.
Лі: яке м'ясо?
Максим: Діа дуже смачне м'ясо готує. Приготуєш нам зараз?
Діа: А ти м'ясо привіз?
Максим: Обіжаєш. Я ж знав куди їду.
Ліліт: А мені
Діа: А ти наказана.
*Ліліт зложила руки і надула щоки, так не чесно*
Діа: А хто тобі винен.
Думки Лі: да, я не помилилися. Це той самий будинок.
*Вони вийшли і сіла в альтанку і Діа почав готовити м'ясо.Ліліт сидить розтроїна.*
Лі: І чого ти розтроїна.
Ліліт: Діа мені м'ясо не дає і перловкою з салатом годує.
Лі: Це ж добре
Ліліт: І що тут доброго. Я це все не любою. Я м'ясо люблю їсти.
*Лілі подивилась на фігуру Ліліт*
Лі: Відьма ти
Ліліт: Що завідуєш? *Засміялась Ліліт*
Діа: Не забувай, що м'ясо ти не получиш
Ліліт: Вмієш обломувати.
Діа: Вона кожного ранку зі мною має бігати.
Максим: І на скільки вона гарно бігає?
З 5 кілометрів пробігла два тільки.
Лі: Ну і слабачка, я запросто бігаю по 5 кілометрів.
Ліліт: нариваєшся?
Лі: Ну я ж краще ніж ти бігаю
Ліліт: Давай перевірим
Діа: Якщо переможиш Лі, я тобі м'яса дам
*Ліліт загорілися очі*
Ліліт: побігли
Діа: Максим прослідкуй за ними, щоб вони не угробили один одного
*Дівчата пішли на перед будинку*
Максим: А якщо Ліліт переможе ти їй даси м'ясо?
Діа: Колись бігав з Лі?
Максим: Ні
Діа: Ну от. Раджу пробігтися з ними.
Максим: А якщо я перший прибіжу даси м'ясо Ліліт?
*Діа засміявся*
Максим: Що тут смішного?
Діа: Договорилися. А ти сам побачиш скоро. Ти ж Ліліт про це не скажи.
*Максим прийшов до Дівчат*
Максим: я з вами пробіжуся щоб ви один одного не поприбивали.
Лі: Мені без різниці з ким бігти
Максим: а тобі буде зручно в платті бігти ?
Лі: Це для вас перевага буде. Тут не далеко якраз за 5 кілометрів є ставок. Ми побіжемо до нього.
Максим: А ти звідки знаєш?
Ліліт: та побігли вже.
*Вони побігли і Ліліт вирвалась вперед*
Дімки Ліліт: Щас я на всіх силах добіжу до озера.
Максим: Ти не боїшся, що Ліліт переможе?
Лі: Вона ? Не сміши мене. Вона щас видихнеться через кілометр.
Максим: Звідки ти знаєш?
Лі: А ти не чув Діа? Він же сказав вона ледве 2 кілометра пробігли.
Максим: Може і твоя правда
*Лілі пришвидшила темп відірвавшись. Вона догнала через кілометр Ліліт яка ледве бігла. Лілі обігнала Ліліт і прибігла до озер. Через 30 хвилин прибіг з Ліліт на спині.*
Лі: Слабенька ти.
Максим: Як ти так швидко бігаєш?
Лі: я кожного ранку бігаю.
Максим: я теж але настільки швидкий темп не можу набрати.
Лі: Ти колись з Діа бігав в серйоз.
Максим: Ні
Лі: А він набагато швидше бігає
Максим: І багато ще ти про нього знаєш ?
Лі: Майже нічого він не розказує нікому про себе і про що думає.
Максим: В університеті те саме, повсюди приймає участь і постійно спить на парах. Но все в нього здано.
Ліліт: Дивний він, але дуже заботливий.
*Під час розмови вони йшли додому Діа*
Максим: Це виходить тебе Діа передівав.
*Ліліт почервоніла*
Лі: Ну і почервоніла ти.
Ліліт: Відстаньте.
Лі: Подобається він тобі, да?
Ліліт: З чого взяла.
Лі: Та, по тобі дуже видно. Але він дуже гарний. І сильний, розумний – зазвичай ці риси не поєднуються.
Ліліт: Він смачно готує і поєднує – робить не смачне, смачним.
Лі: Не пробувала тому не можу сказати. Макс, а ти що скажеш?
Максим: Я з вами згодний – все, що хотів сказати вже сказав.
*Вони прийшли до будинку, пішли до альтанки. В альтанці був накритий стіл. На ньому стояли миски, стакани, вино, рис, риба, салат в якому були овочі з грядки, диня. Вони коли побачили то були в повному шоці.*
Діа: О, ви веж вернулись.
Максим: А ,да ще дещо, він вміє все швидко і смачно готувати.
Ліліт: Мася я з тобою согласна.
Максим: Ліліт, я ж просив мене так не називати.
Лі: Масіка, мило ж звучить.
Максим: Лі, ти туди ж?
Лі: Да, Масічка.
Діа: Та сідай те вже.
*Вони сіли за стіл*
Діа: Лі, ти я так розумію ти їм носа втерла ? А Макс приніс Ліліт на спині?
Лі: Да
Ліліт: А як це ти зрозумів.
Діа: Та, так.
Максим: Діа, хватить.
Діа: що?
Максим: Скривати від нас все.
Діа: А що я скриваю?
Максим: Ти нічого нам не розказуєш.
Діа: А що вам розказати ?
Максим: Про себе про своє дитинство.
Діа: Добре, якщо вам так цікаво.
*Поки Діа не бачив Ліліт тихенько почала їсти м’ясо*
Діа: З дитинства я майже нічого не повню. Єдине що мені запам’яталося. Це як мене принижували в школі, у мене було багато комплексів, а да я був товстий – не подобався дівчатам, нікому. Не міг знайти спільну мову, нікому не міг довірити свої вподобання. Постійно думав, що я нічого не знаю, не вмію. Вивчав все і цікавився всім, згодом почав займатися спортом, батьки мої померли. Ліліт, я бачу, що ти м'ясо наминаєш.
Максим: І дуже заботливий
Діа: З чого ти це взяв.
Максим: Та видно. Якщо людині погано, або холодно пі дійдеш і допоможеш, або зігрієш.
*Ліліт з повним ротом пробує щось сказати.*
Діа: Пожуй і скажи.
*Ліліт проковтнула*
Ліліт: А як про мене постійно заботишся.
Лі: Це ж ти вино робив ?
Діа: Да, а по чому видно ?
Лі: На магазине не похоже. А можна я сьогодні в тебе Діа заночую?
Діа: Добре, без проблем.
Ліліт: А в мене спитати.
Лі: А ти що ревнуєш ?
Ліліт: Я не ревную
Лі: То чого так поводишся ?
*Ліліт замовкла*
Діа: А ти Мася?
Максим: Діа, ти прикалуєшся?
Діа: ДА
Максим: Ти ж знаєш мені якось не по собі в тебе дома, ніяк заснути не можу.
*Вони ще просиділи 3 години, спілкуючись ні про що*
Максим: Я буду вже їхати.
Діа: Ти ж вино не пив ?
Максим: Ні. Тільки твого настояного квасу.
*Ліліт притулилась до Діа*
Ліліт: Ляжеш зі мною сьогодні?
Діа: І знову тебе переодягати ?
*Ліліт почервоніла і легенько стукнула Діа.*
Лі: Все таки, закохалась.
Ліліт: Що ти сказала ?
Лі: Та, так – нічого. Діа, а можна і мені с тобою?
Ліліт: З якого це дива ?
Лі: Ну тобі ж можна, а мені чого ні ?
Діа: Давайте ви ляжете в двох, а я на кухні.
Ліліт і лі: Ні, ти з нами.
Діа: Ну і вляпався я.
Ліліт: Дякую, було дуже смачно.
Діа: Ви ж помиєте посуд, а то я дуже сильно втомився і піду спати.
Ліліт: Добре.
*Діа пішов ліг в ліжко і заснув. Тим часом дівчата помили посуд і лягли з двох сторін Діа – обняли руки Діа. Тим часом він дождався Арка. І дівчата теж приєдналися.*
Діа: Мої догадки були правильні, сестро Лілі?
*Лілі розпустила свої диявольські крила *
Арк: Швидко ви зустрілися.
Ліліт: Хех, моя дурна видумка зіграла не так, як я думала.
Лі: І давно ти -- це зрозумів?
Діа: Сьогодні коли ти приїхала.
Ліліт: Арк вони свої артефакти повернули ?
Арк: Тільки ті, що в будинку Діа.
Лі: В Ліліт – дар небес, а в Діа – дар пекла.
Арк: Ти про них знаєш ?
Лі: Не важно. Сили вони ще не пробудили, але повернули. Ти з наставниками їх познайомив ?
Арк: Ще не встиг.
Лі: Ну і довгий ти.
Арк: Я з ними говорив тільки пару раз. І у мене не так багато часу, щоб з ними буде. Мені на довго пропадати не можна, а то вони запідозрять.
Лі: Мені все показати і розказати ? Ти зараз улетиш ?
Арк: Розкажи їм, а то я не можу. І я полетів.
*Арк перетворився у ворону і улетів. Ліліт роздивляється свій лук і нічого не понімає.*
Лі: Він улетів, і я вам дещо поясню. Діа і Ліліт, Ви Адаманіти.
Діа: І ти Лі?
Лі: Ні, я демон. Діа я ж старше за тебе на 5 років.
Ліліт: А хто такі адманіти?
Лі: Це поєднання сил демона і ангелів. А тепер, я вас відведу до ваших наставників які вас будуть вчити. Але хитро ви зробили з дверима. Но краще так більше не робити.
Лі: А для тебе погана новина.
Ліліт: Та, що вже.
Лі: Тобі прийдеться бігати постійно.
Ліліт: Для чого?
Лі: Витривалість в тебе дуже погана. І якщо я не помиляюся Діа вже зараз може активувати свої сили. Можеш спробувати ?
Діа: І яким образом?
Лі: Тобі потрібно сказати: Дар пекла поверни мої сили, які ти в мене забрав.
*Діа встромив в підлогу меч і промовив: Дар пекла поверни мої сили, які ти в мене забрав. Нічого не сталося*
Лі: Ем, значить я десь помилилась, значить підемо до ваших наставників.
*Лілі взяла за руки Ліліт і Діа, і вони телепортувались до будиночку, який стояв серед лісу. Лілі постукала двері.*
Лі: Відкривайте двері.
*Двері відкрила дівчина з котячими ушками і хвостом, зеленими очима і одіта в зелений комбінезон, на голові в неї були окуляри. Ліліт підбігла до неї і почала розглядати її. Дівчина перелякалась*
Лі: Ліліт, відійди від неї.
*Ліліт відійшла*
Лі: Це Ема. А де Ланко ?
Ема: Він спить.
Лі: Ема, це Ліліт і Діа. Ви будете їхніми наставниками.
*Ланко вийшов -- це був худий чоловік з котячими ушками і хвостом.*
Ліліт: О, ще один пухнастик.
Лі: Ліліт. Діа як ти з нею справляєшся ?
Діа: якось.
Ема: Лі, я візьму собі в напарники Діа, а Ланко хай візьме Ліліт, а то я не розуміюся в луках.
*Ліліт чухає Ланко за ушком, він почав муркотіти.*
Ема: Ви, я бачу вже поладнали.
Ланко: Да, я її собі забираю. Пішли покажеш, що вмієш.*Вони пішли на задню частину будинку, де знаходились мішені тим часом Лі, Діа, Ема*
Лі: Діа, Ема це наш мечник, конструктор і інженер, тобі має з нею бути цікаво. Ема, не повниш як повернути сили з артефакту ?
Ема: Йому потрібно встромити меч в землю і намалювати коло, щоб меч був посередині.
Лі: А точно, а то я забула.
*Діа вставив меч в землю і накреслив коло.*
Діа: Отак ?
Ема: да, а тепер намалюй в колі зірку, щоб вона була в середині.
*Діа намалював зірку *
Ема: А тепер промов свої слова і пролий на нього краплю крові. Ось ніж
* Дар пекла поверни мої сили, які ти в мене забрав. Діа ножом поранив пальця і крапнув кров’ю на меч. До Діа зненацька повернулися сила і появились крила *
Лі: О так краще. Крила демона появились, а тепер потрібно найти інші артефакти які пробудять в тебе силу ангела.
Ема: То вони адаманіти ?
Лі: Да, після пробудження сил, в них крила стануть фіалковими. Навчиш його володіти мечом і силами?
Ема: Та без проблем, а що з тою дівчиною?
Лі: а в неї сили ангела вернулись, але вона ще не готова до них. Вона сильно слабка. Ти ж ще досі створюєш різні артефакти ?
Ема: Само собою
Лі: О, то навчи його цьому він дуже розумний, то допоможе тобі з цим.
Ема: То ти мені помічника привела, а не учня ?
Лі: Думай як хочеш.
Ема: А ланко буде все добре?
Лі: не хвилюйся вони вже поладнали.
*В той момент Ліліт і Ланко стріляли з луків і змагалися хто більше попаде*
Ланко: Звідки ти вмієш з лука стріляти ?
Ліліт: В школі був гурток охочих хто хотів постріляти з лука, і я ходила туди.
Ланко: Ти ще не вивільнила силу?
Ліліт: Ні, я не знаю як.
*Лілі прилетіла до них*
Лі: Ланко, Ліліт ще рано повертати сили, Діа ми вже вернули бот він був готов, а вона ще ні.
Ліліт: Так не чесно.
Лі: Це для твоєї безпеки, бо твоє тіло може не витримати твоє сили, тому готуйся.
Ліліт: Та добре
Ланко: В неї ж сили янгола ?
Лі: ну да.
Ланко: То вона до них готова і вже ними користується.
Лі: Яким образом ?
Ланко: Вона стріляє з лука світловими стрілами.
Лі: Ліліт, візьми в руки лук і підніми його в гору і скажи: лук небес верни мої сили до мене.
*Ліліт так зробила і до неї вернулись сили. У неї виросли біло-сніжні крила.*
Ліліт: в мене крила появились, ураа.
Лі: Я не перестаю дивуватися з них.
Ланко: Сили анегелів вони не потребують великоюї фізичної підготовки ніж демона.
*Кінець 8 глави *
